Постанова

від 13.10.2017 по справі 802/1594/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2017 р. Справа № 802/1594/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" (далі - ТОВ "Пивоварофф", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005142100 від 29.10.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами фактичної перевірки господарської одиниці ресторану-пивоварні "Ніколаус", відповідачем було складено акт від 22.10.2015 року №16/21/37084840, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 63466,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, зокрема щодо не ведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів, та, відповідно, і з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вимогою його скасування.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, за обставин, що викладені у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечили з посиланням на обґрунтованість висновків перевірки, що відображенні у акті фактичної перевірки від 22.10.2015 року №16/21/37084840, а тому у задоволені позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Так, 16.10.2015 року Вінницькою ОДПІ було проведено фактичну перевірку господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Пивоварофф", а саме Ресторану-пивоварні "Ніколаус", що розташований за адресою м. Вінниця, Коцюбинського, 43.

За результатами даної перевірки складений акт від 22.10.2015 року №16/21/37084840 у висновках якого, окрім інших, відображено порушення ТОВ "Пивоварофф" п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (не забезпечено ведення в порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме здійснюється продаж товарів, які не відображені в такому обліку - в продажу знаходиться не облікований товар на суму 31722,00 грн., на який відсутні накладні, товаротранспортні накладні чи документи, що підтверджують походження товару).

На підставі даних порушень, 29.10.2015 року Вінницькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005142100, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 63466,00 грн.

В ході процедури адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області рішенням про результати розгляду первинної скарги №1720/10/02-32-10-04 від 09.12.2015 року вказане податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Положеннями частини 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, обґрунтовуючи правомірність висновків щодо порушення ТОВ "Пивоварофф" п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" представники відповідача зазначили, що позивачем під час перевірки не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт ведення товариством обліку товарних запасів.

Водночас, допитаний в судовому засіданні, що відбулося 09.10.2017 року, в якості свідка ОСОБА_5, який виконував обов'язки бухгалтера по цивільно-правовій угоді, пояснив, що облік товарних запасів на товаристві здійснюється на підставі фіскальних чеків із ТОВ "ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна" де, власне, і проводилась закупівля алкогольних напоїв, що перебували на реалізації в Ресторані-пивоварні "Ніколаус".

Крім того, представники позивача і свідок зазначили, що відповідні фіскальні чеки були наданні державному ревізору-інспектору під час проведення ним фактичної перевірки, однак останні не були взяті ним до уваги, оскільки, на його думку, фіскальний чек не є тим первинним документом, на підставі якого може вестись облік товарних запасів.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Із аналізу наведених положень слідує, що фіскальний чек є розрахунковим документом, який містить усі необхідні відомості про господарську операцію, а тому в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що перевіряючим в ході проведення фактичної перевірки ТОВ "Пивоварофф" безпідставно не було взято до уваги наданні позивачем фіскальні чеки із ТОВ "ОСОБА_6 ОСОБА_7 Україна", які містять усю необхідну інформацію про господарські операції із закупівлі алкогольних напоїв, що перебували на реалізації у Ресторані-пивоварні "Ніколаус" на момент проведення фактичної перевірки.

Крім того, в підтвердження належного ведення обліку товарних запасів позивачем окрім фіскальних чеків також було надано суду копії податкових накладних (а.с. 28-86), копії накладних (а.с. 183-214) та копію оборотно-сальдової відомості по рахунку №282 за 2015 рік (а.с. 215-219).

Усі вищезазначені документи (фіскальні чеки, податкові накладні, накладні, оборотно-сальдова відомість), на переконання суду, в повній мірі підтверджують належне ведення ТОВ "Пивоварофф" обліку товарних запасів.

При цьому, суд критично оцінює посилання представників відповідача на те, що вказані вище документи не були надані податковому органу під час проведення перевірки, а тому у суду відсутні підстави для їх врахування при прийнятті рішення у даній справі, оскільки залишення даних документів поза увагою, на переконання суду, суперечитеме вимогам статті 11 КАС України щодо повного та всебічного встановлення обставин справи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року (К/800/40037/15).

Суд також звертає увагу на те, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем їх реалізації чи зберігання товарів за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 20.01.2015 року, яка згідно ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування усіма судами загальної юрисдикції при застосування подібних норм права.

З огляду на викладене, висновки податкового органу, що відображені в акті перевірки від 22.10.2015 року №16/21/37084840, щодо не забезпечення ТОВ "Пивоварофф" ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на думку суду, є необґрунтованими.

Окрім того, як вбачається із розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки (а.с. 174) та із самого податкового повідомлення-рішення, відповідні санкції до ТОВ "Пивоварофф" застосовані на підставі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, відповідно до ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує із матеріалів справи, підставою для накладення на позивача спірних фінансових санкцій, відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", став факт виявлення в Ресторані-пивоварні "Ніколаус", на думку відповідача, не облікованого товару.

В свою чергу, підставою для накладення на суб'єкта господарювання фінансових санкції передбачених ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є встановлення контролюючим органом саме факту реалізації товарів які не обліковані у встановленому порядку.

В даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, із акту спірної перевірки та зібраних матеріалів у справі вбачається, що податковим органом не виявлено та не доведено факту реалізації ТОВ "Пивоварофф" товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

До того ж, варто зазначити, що виявлення факту наявності у товариства не облікованих у встановленому порядку товарів, на переконання суду, не є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005142100, яким до ТОВ "Пивоварофф" застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 63466,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. згідно квитанції №2530295 від 13.09.2017 року, тому понесені судові витрати позивача підлягають присудженню із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 29 жовтня 2015 року №0005142100 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" штрафних санкцій в сумі 63466,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" (вул. Коцюбинського, 43, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37084840) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39476158).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна