Ухвала

від 12.10.2017 по справі 808/3412/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2017 рокусправа № 808/3412/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Божко Л.А.

           суддів:                     Лукманової О.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:          Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Вєномєт Метал" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства “Вєномєт Метал” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 19.04.2016 №00002514.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 р. адміністративний позов задоволено .

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

          Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, В період з 19.02.2016 по 25.02.2016 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ “Серпантин-Плюс” (код ЄДРПОУ 39633359), що відображені у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, за результатами якої складено акт №12/22-01/30958428 від 03.03.2016 (далі – акт №12).

На підставі акту №12 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення–рішення від 19.04.2016 №00002514, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 249936,00 грн., у т.ч. за основним

У зв'язку з незгодою позивача з висновками акту №12 та прийнятим податковим повідомленням–рішенням позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу, в результаті чого за рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області призначено позапланову перевірку ПП “Вєномєт Метал” з питань, викладених у скарзі.

В період з 04.07.2016 по 05.07.2016 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань, які не були досліджені під час проведення позапланової виїзної перевірки, яка проводилась з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ “Серпантин-Плюс” (код ЄДРПОУ 39633359), що відображені у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року, за результатами якої складено акт №42/14/30958428 від 06.07.2016.

Згідно з висновками акту №42 проведеною невиїзною перевіркою, з урахуванням наданих додаткових документів, повністю підтвердженні порушення, встановлені актом №12, а саме: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2015 року на суму 166624,00 грн., у задоволенні скарги ПП “Вєном\т Метал” відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 №00002514 залишено без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

З урахуванням наведених правових норм, у межах цього спору підлягають встановленню обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в результаті господарських операцій з ТОВ “Серпантин-Плюс” у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Серпантин-Плюс”.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних ТОВ “Серпантин-Плюс” за червень 2015 року неможливо встановити походження товару, який в подальшому був реалізований ПП “Вєномєт Метал”.

Таким чином, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за червень 2015 року та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді. Крім того, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Крім того, на момент проведення контролюючим органом перевірки ПП “Вєномет Метал” кримінальне провадження, на яке посилався контролюючий орган, було закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (за відсутністю складу злочину), що свідчить про неналежне з'ясування контролюючим органом під час проведення перевірки об'єктивних обставин діяльності ТОВ “Серпантин-Плюс” та взаємовідносин останнього з позивачем.

Доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

З приводу посилання відповідача на порушення його контрагентами вимог податкового законодавства, які відображено в акті, апеляційний суд звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а доводи, покладені відповідачем в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області– залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 р.– без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий:                                                                      Л.А. Божко

           Суддя:                                                                      О.М. Лукманова

           Суддя:                                                                      Ю.В. Дурасова