Ухвала

від 18.10.2017 по справі 810/1061/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/4394/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року

у справі № 810/1061/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мета Імпекс-Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Мета Імпекс-Україна (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 березня 2016 року № 0000011401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2016 року № 0000011401.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 810/1061/16 за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, оскільки апелянт не надав доказів, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року ухвалено в порядку письмового провадження, копію якої представник відповідача отримав 17 червня 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Також відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга, яка повернута у зв'язку з відсутністю коштів для оплати судового збору, була подана з дотриманням строків, передбачених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та запропоновано відповідачу у 30-денний строк з моменту отримання ухвали вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та надати письмові докази на підтвердження того, що на час подачі апеляційної скарги вперше майновий стан скаржника унеможливлював сплату судового збору (копія кошторису, виписка з рахунку тощо), оскільки апелянт не надав суду доказів, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважних причин.

В межах встановленого строку відповідач в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження направив до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків, в якому зазначив аналогічні підстави, вказані ним у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, не подавши доказів на підтвердження того, що на час подачі апеляційної скарги вперше його майновий стан унеможливлював сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, поважними за змістом частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Проте, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати чи для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22 травня 2015 року №484-VІІІ зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір від 23 січня 2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції на підставі вищевказаних норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №810/1061/16 за апеляційною скаргою відповідача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун