Ухвала

від 10.10.2017 по справі 592/504/17

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/504/17

Провадження № 2/592/630/17

УХВАЛА

10 жовтня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представниці відповідачки: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_3 про звільнення від оплати витрат на проведення судової земельно-текспертизи по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

13.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому він просив: 1. Прийняти позовну заяву до свого провадження. 2. Винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом знесення частини огорожі та калитки, металевих стовпів для огорожі на межі земельної ділянки № 18 та земельної ділянки № 17, що розташовані у садовому товаристві «Кооператор» м. Суми, Баранівка. 3. Стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати, що пов'язані з вирішенням цієї справи. 4. Відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (вхідний № 1280/17 від 13.01.2017 року) (а. с. 2, 3) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду від 30.01.2017 року про відстрочення сплати судового збору було відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору при пред'явленні ним до суду позову до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, до ухвалення судового рішення. Ухвала набрала законної сили 30.01.2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64375418) (а. с. 19) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду від 30.01.2017 року про відкриття провадження у справі було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (графа статистичного звіту 29) . Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.02.2017 року на 11 годину 00 хвилин за участю сторін. Було ухвалено запропонувати відповідачці подати до 22.02.2017 року письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються, та роз'яснити, що у разі неявки у судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, з'ясування обставин у справі буде проводитись на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно. Ухвала могла бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми у разі відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності в п'ятиденний строк з дня отримання її копії. Ухвала набрала законної сили 30.01.2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64375426) (а. с. 18) .

29.03.2017 року відповідачка ОСОБА_4 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона просила залучити до розгляду справи третю особу - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» (вхідний № 11494 від 29.03.2017 року) (а. с. 57) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2017 року за клопотанням відповідачки ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучене державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» . Ухвала набрала законної сили 31.03.2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65765804) (а. с. 64) .

08.08.2017 року позивач ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про призначення експертизи, в якій він зазначив про те, що, самовільно встановивши хвіртку та збільшивши фактичну ширину своєї ділянки з 16,62 м до 17 м, відповідачка порушила межу з ділянкою позивача. У додатку до заперечень проти позову від 29.03.2017 року відповідачка на копії ситуаційного плану вказує фактичний розмір своєї ділянки на межі з ділянкою позивача 17 м. Але згідно Державному акту на право власності на земельну ділянку, виданому на ім'я відповідачки, витягу з ДЗК про земельну ділянку від 29.05.2013 року № НВ-5900262922013, наданому попередньому власнику ОСОБА_5 , та витягу з ДЗК про земельну ділянку від 25.08.2016 року № НВ-5903529622016, наданому позивачеві, цей розмір ділянки відповідачки становить не 17 м, а 16,62 м. Копії відповідних витягів з ДЗК знаходяться в матеріалах справи. В абз. 6 свого клопотання від 29.03.2017 року відповідачка також визнає, що, згідно чинній технічній документації, межа між ділянками відповідачки та позивача проходить через встановлену відповідачкою хвіртку і це унеможливлює користування хвірткою. Але замість того, щоби добровільно прибрати свої споруди з ділянки позивача та встановити їх у відповідності до чинної документації із землеустрою, відповідачка почала стверджувати, що технічна документація на її земельну ділянку була складена з порушеннями. Для виявлення відповідних порушень, за клопотанням відповідачки, до участі у розгляді справи було залучено третю особу - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» . Державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» дворазово проводив необхідні роботи з перевірки правильності складення технічної документації на ділянку відповідачки, але порушень та помилок не виявив, про що суду було надано письмову відповідь та усні роз'яснення представника цього підприємства. На його думку, для правильного та об'єктивного розгляду справи із метою з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи за даним позовом, потрібні спеціальні знання в галузі земельних відносин Також потрібно визначити, чи є фактичне в натурі порушення спільної межі земельних ділянок позивача та відповідачки відповідно до чинних правовстановлюючих документів та документації із землеустрою. У відповідності до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Згідно з ст. 202 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 27, 143, 144, 202 ЦПК України, він просив: 1. Призначити по справі № 592/504/17 земельно-технічну експертизу, доручивши її проведення Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. ОСОБА_6 ОСОБА_7. 2. На вирішення експерта поставити наступні питання стосовно фактично в натурі порушення спільної межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136600:10:020:0716 (позивач) та 5910136600:10:023:0708 (відповідачка) , що розташовані в садовому товаристві «Кооператор» м. Суми, Баранівка: - чи є порушення межі (або накладання) між ділянками позивача та відповідачки відповідно до чинних правовстановлюючих документів та документації із землеустрою? ; - чи відповідає фактичне розташування споруд відповідачки, а саме: стовпів для паркану та хвіртки, відносно меж земельних ділянок, технічній документації? 3. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити. 4. Про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі винести ухвалу (вхідний № 27581 від 08.08.2017 року) (а. с. 109) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.09.2017 року заяву позивача ОСОБА_3 про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи було задоволено. Було ухвалено призначити по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: - чи є порушення межі (або накладання) між ділянками позивача та відповідачки відповідно до чинних правовстановлюючих документів та документації із землеустрою? - чи відповідає фактичне розташування споруд відповідачки, а саме: стовпів для паркану та хвіртки, відносно меж земельних ділянок, технічній документації? Було ухвалено проведення експертизи доручити судовим експертам Сумської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 27) . Було ухвалено попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Було ухвалено оплату за проведення експертизи покласти на позивача - ОСОБА_3, роз'яснити йому положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Було ухвалено провадження у справі зупинити на час проведення земельно-технічної експертизи. Ухвала набрала законної сили 01.09.2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68635241) (а. с. 123, 124) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.09.2017 року у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_4 про призначення топографо-геодезичних робіт було відмовлено за необґрунтованістю. Ухвала набрала законної сили 01.09.2017 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68636727) (а. с. 125) .

26.09.2017 року до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи № 1602/1603 по цивільній справі № 592/504/17, складене 22.09.2017 року, судового експерта Сумської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 ОСОБА_8, в якому він у відповідності до ст. 53 ЦПК України та п. 2.1, п. 3.9 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 1420/5 від 26.04.2017 року) для виконання судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 592/504/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою просив: 1) Уточнити у питаннях поставлених на експертизу дані об'єктів дослідження: a. Кадастрові номери земельних ділянок; b. Адреси земельних ділянок; 2) Вирішити питання щодо оплати вартості виконання експертизи. Рахунок буде направлено на адресу позивача окремо. Відповідно до ст. 53 ЦПК України та п. п. 1.13. , 4.11. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» відповідь на заявлене експертом клопотання повинна бути отримана протягом сорока п'яти календарних днів. У випадку, якщо в зазначений термін відповідь на заявлене клопотання не отримана або представлені матеріали недостатні для вирішення поставлених питань, експерт буде зобов'язаний у письмовій формі повідомити особу або орган, що призначив експертизу, про неможливість надання висновку (вхідний № 34351 від 26.09.2017 року) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2017 року про відновлення провадження у справі було відновлене провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Було ухвалено цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначити до судового розгляду в судовому засіданні на 10.10.2017 року на 16 годину 30 хвилин у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (каб. № 11) , викликати сторони. Ухвала набрала законної сили 29.09.2017 року (а. с. 139) .

10.10.2017 року позивач ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про звільнення від оплати витрат на проведення судової експертизи, в якій він зазначив про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.09.2017 було призначено проведення судової земельно-технічної експертизи. Витрати за проведення експертизи покладено на нього. Експертна установа - Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, виставила неочікувано великий для нього рахунок на проведення експертизи - 4952 грн. . Він пенсіонер і знаходиться в скрутному матеріальному положенні, отримує невелику пенсію біля 1800 грн. (довідка про розмір пенсії знаходиться у матеріалах справи) . Також у цьому році після більше 6 років хвороби померла його дружина, інвалід І групи. На поховання вже були витрачені значні кошти, але потрібно ще сплатити за придбання та встановлення пам'ятника на могилу. П. 3 ст. 82 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити її від оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В п. 2 ст. 79 ЦПК України зазначається, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, також належать і витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз. Враховуючи викладене та керуючись ст. 79 та ст. 82 ЦПК України, він просив звільнити його від оплати судових витрат, пов'язаних із проведенням судової земельно- технічної експертизи (вхідний № 36532 від 10.10.2017 року) (а. с. 147) .

У відкритому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 наполягав на задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про звільнення від оплати витрат на проведення судової експертизи.

У відкритому судовому засіданні представниця відповідачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення заяви позивача ОСОБА_3 про звільнення від оплати витрат на проведення судової експертизи.

Розглянувши заяву позивача ОСОБА_3 про звільнення від оплати витрат на проведення судової експертизи, вислухавши пояснення та думку представника позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, пояснення та думку представниці відповідачки ОСОБА_4 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, здійснення правосуддя потребує значних матеріальних ресурсів. Джерелом цих ресурсів є кошти Державного бюджету України і кошти осіб, які беруть участь у справі. З державного бюджету фінансується матеріально-технічне забезпечення суддів, оплата праці суддів, допоміжного персоналу та інші видатки, пов'язані із забезпеченням діяльності кожного суду як такого. Витрати, що виникають у зв'язку із провадженням по конкретній справі, несуть сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Ці витрати називаються судовими. Таким чином, судові витрати - це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв'язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді. Судові витрати - це родове поняття, яке включає два види витрат: 1) судовий збір; 2) витрати, пов'язані з розглядом справи. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Розмір судового збору визначено законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви) : з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги по його сплаті передбачені безпосередньо законом. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису. Судовий збір виконує кілька функції: - компенсаційну, судовий збір частково компенсує державні витрати на утримання судів, однак фінансування судів не залежить від розміру зібраного судового збору; - дисциплінуючу, судовий збір певною мірою перешкоджає заявленню необґрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови у позові ці витрати позивачу не компенсуються і, окрім того, йому доведеться відшкодувати витрати, яких зазнав відповідач; - стимулюючу (превентивну) , відносно високі ставки судового збору (наприклад, у справах про відшкодування моральної шкоди, у позовах майнового характеру) , які у разі позитивного судового рішення доведеться компенсувати, мають на меті стимулювати відповідача в добровільному, позасудовому порядку відновити порушені права потенційного позивача. Водночас, деколи судовий збір є об'єктивною перешкодою у реалізації права особи на звернення до суду. Наприклад, позивачеві, який звертається до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, слід сплатити судовий збір у розмірі 1 % від вартості цього майна. Максимальний розмір збору становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Ця сума може бути реальною перешкодою для малозабезпечених громадян. Для того, щоб створити гарантії доступності правосуддя, законодавець обмежує максимальний розмір судового збору, передбачає широке коло осіб, які звільнені від його сплати, надає можливість відстрочити чи розстрочити сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) . Як показує практика, позивачі нерідко при пред'явленні позову і несплаті судового збору посилаються в позовній заяві на те, що спір виник із правовідносин, що регулюються законами, які звільняють їх від сплати судового збору («Про захист прав споживачів» , «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду» тощо) . Проте, якщо обґрунтування позову вказують на те, що спірні правовідносини, що виникли, регулюються іншими законами, суддя вправі залишити заяву без руху і запропонувати позивачеві сплатити судовий збір. Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, в тому числі, звільняються: 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів) , які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Дана стаття передбачає випадки відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від судових витрат. Внаслідок незадовільного майнового стану сторони суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Ця норма стосується лише витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. Практичне застосування цієї норми породжує питання про джерела компенсації цих витрат. Адже зрозуміло, що ухвала суду про звільнення від витрат на правову допомогу або на проведення судових експертиз, сама по собі не є достатньою для того, щоб допомога надавалася, а експертиза проводилася безкоштовно.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Експерти, залучені до участі у справі, витрат у зв'язку з участю у справі нести не повинні. Ці витрати несе сторона, яка заявила відповідне клопотання про проведення експертизи. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. В ст. 143 ЦПК Україн передбачено, що суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Слід звернути увагу на два моменти. По-перше, формальною підставою для призначення експертизи є заява, а не клопотання. Разом з тим вже в ст. 145 ЦПК України зазначено про те, що призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Тому в даному випадку заяву і клопотання слід вважати синонімами. По-друге, з такою заявою можуть звертатися не лише сторони, а будь-які особи, які беруть участь у справі. В такому випадку постає питання, хто повинен нести витрати на її проведення, адже у даній статті чітко зазначено, що витрати несе сторона. У суду немає правових підстав покладати витрати на проведення експертизи на сторону, якщо вона не заявляла клопотання про проведення експертизи. Хто клопотав, той і повинен нести витрати. Тут слід застосовувати аналогію закону. Особою, яка клопоче про проведення експертизи, слід вважати особу, яка бере участь у справі, і першою заявила відповідне клопотання суду в усній або письмовій формі. Таке клопотання може бути заявлено одночасно із поданням позовної заяви, в попередньому судовому засіданні або під час судового розгляду справи. Клопотання вирішується судом після з'ясування думки інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому та обставина, що ці особи не заперечують проти призначення експертизи або підтримують таке клопотання, не є підставою для покладення на них витрат, пов'язаних із її проведенням. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. Про такий порядок оплати експертизи повинно бути зазначено в ухвалі суду. Якщо на одній стороні беруть участь кілька співучасників і всі вони заявляють клопотання про проведення судової експертизи, то необхідні витрати несуть усі співучасники порівну. При цьому між ними розподіляється лише половина витрат, якщо клопотання заявлено також і відповідачем. На практиці виникають ситуації, коли позивач, який повинен був оплатити експертизу відповідно до заявленого клопотання та ухвали суду, не зробив цього. Проте експертиза була проведена й надана суду, який ухвалив рішення на користь позивача. В такому випадку пропонується використати аналогію закону (ч. 3 ст. 88 ЦПК України) і стягнути судові витрати безпосередньо з відповідача на користь експерта або спеціалізованої експертної установи. Правило про покладення витрат з проведення експертизи на сторону, яка заявила відповідне клопотання, не є імперативним. Суд може покласти ці витрати й на іншу сторону, якщо вона сама про це просить, з цим погоджується, або якщо сторони домовилися про конкретний порядок оплати експертизи (наприклад, порівну) . Це може бути пов'язано із неплатоспроможністю сторони, яка заявляє відповідне клопотання; намаганням запобігти затягуванню розгляду справи цією стороною (умисна несплата) та іншими обставинами. В даній нормі не передбачено, як саме вносять кошти на оплату експертизи: на рахунок суду чи експертної установи. Уявляється, що ці кошти можуть вноситися безпосередньо на рахунок експертної установи на підставі виставленого нею рахунку, адже суд, призначаючи експертизу, не може визначити її вартість. Сторонам виставляються окремі рахунки на оплату. Слід звернути увагу на те, що строк оплати витрат на проведення експертизи встановлюється судом. Оскільки, призначаючи експертизу, суд не може точно знати, коли буде визначена вартість експертизи та виставлено рахунки на її оплату, строк оплати доцільно визначати не конкретною календарною датою, а певною кількістю днів після одержання рахунку. Строк оплати встановлюється ухвалою суду. Законом передбачено лише один можливий наслідок несплати вартості експертизи у встановлений строк - скасування ухвали. При цьому не допускається стягнення зі сторони вартості експертизи, або покладення обов'язку з її оплати на іншу сторону, або проведення експертизи з наступним стягненням її вартості. Разом з тим, за клопотанням сторони або іншої особи, на підставі ст. 73 ЦПК суд вправі продовжити строк оплати експертизи у разі його пропуску з поважних причин. Суд не контролює своєчасність та повноту оплати експертизи. Про несплату він дізнається, як правило, від експертної установи, яка повертає без виконання матеріали, що надавалися для експертизи. Після повернення матеріалів суд ухвалою відновлює провадження, якщо воно зупинялося, і лише потім скасовує ухвалу про призначення судової експертизи. Якщо без з'ясування питань, що ставилися експерту, вирішення справи неможливе, і вони не можуть бути встановлені іншими засобами доказування, замість скасування ухвали суд може покласти її оплату на іншу сторону за її згодою. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

У відповідності до ч. ч. 2 - 4 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, у разі звільнення позивача від судових витрат порядок їх відшкодування залежить від результатів розгляду справи. Якщо позов задоволено повністю (позивач виграв) , то витрати стягуються з відповідача, але не на користь позивача (він витрат не ніс) , а на користь осіб, які ці витрати фактично понесли незалежно від того чи були вони залучені до участі у справі (наприклад, на користь судово-експертної установи) . Якщо позов задоволено частково, то витрати стягуються пропорційно до задоволеної частини вимог. Якщо у позові відмовлено, то витрати не стягуються. Водночас, в ч. 4 даної статті передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Ця норма застосовується до випадку, коли позивач звільнений від оплати судових витрат. Водночас, немає загальної норми, яка б передбачала порядок розподілу витрат, коли позивач не звільнений від судових витрат. При повному або частковому задоволенні позову, поданого до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору стягнення його провадиться за рішенням суду окремо з кожного відповідача виходячи з присудженої йому суми (ціни) позову. Якщо такий позов подано кількома позивачами до одного відповідача, судовий збір стягується з відповідача виходячи із загальної суми (ціни) позову. У випадках притягнення судом іншої особи як другого відповідача, якщо при цьому позивач звільнений від сплати судового збору, він обчислюється із загальної задоволеної суми позову та стягується з кожного відповідача пропорційно розміру присудженої з нього суми позову. При пред'явленні позову спільно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір вираховується виходячи із загальної суми (ціни) позову і сплачується позивачами пропорційно до розміру заявлених ними вимог. Від загальної ціни позову судовий збір стягується також у разі пред'явлення позову одним позивачем до кількох відповідачів, а також при об'єднанні судом в одне провадження кількох однорідних вимог. При пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до стягнутої з нього суми. При пред'явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави із загальної ціни позову. При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів, судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. При покладанні на відповідачів солідарної відповідальності, суд у солідарному порядку стягує з них і судовий збір. Відповідно абз. 5 до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 409 ЦПК України у справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.

Особливістю справ про відновлення втраченого судового провадження є положення, за яким заявник звільняється від оплати судових витрат. Судові витрати відшкодовуються заявником лише у випадку, якщо буде встановлено, що він подав завідомо неправдиву заяву, у якій навмисно повідомленні суду дані, про неправильність яких заявник знав. Але зазначення заявником у заяві неправдивих відомостей в наслідок власної помилки, без наміру введення суду в оману, не тягне застосування правових наслідків стягнення з нього судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Дана стаття встановлює спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню, тощо. Згідно абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 року під час обговорення в попередньому судовому засіданні питання про призначення експертизи, а також в ухвалі про її призначення суд повинен роз'яснити наслідки ухилення від участі в експертизі (ст. 146 ЦПК України) . Застосування таких наслідків можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Дана норма є винятком із загального правила, сформульованого в ч. 4 ст. 60 ЦПК України про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Визнання факту можливе лише у разі ухилення від експертизи, яка призначалася саме для встановлення цього факту. Неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу, якщо без цього її провести неможливо або ухилення її від подання експертам необхідних матеріалів ще не є безумовною підставою для визнання або відмови у визнанні судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом в кожному конкретному випадку в залежності від того, яка сторона, через які причини не з'явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності.

Згідно преамбулі Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

У відповідності до п. п. 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів) , які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із змісту п. п. 1, 3, 6, 10, 14, 17, 27, 29, 31, 34, 35, 38, 40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015 року) вбачається, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати) , у чіткій та суворій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до ст. 82 ЦПК України, то наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала. Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову. При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України. Оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову (п/п 4 п. 1 ч. 2 ст 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI) здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте, це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій (зокрема, категорії, визначені у п. п. 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI) . У разі об'єднання позовних вимог відповідно до ст. 126 ЦПК України, а також у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених ст. 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI) . Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог. У разі якщо судовий збір підлягає сплаті в мінімальному розмірі, а один із кількох позивачів звільнений від сплати судового збору, інший позивач (позивачі) зобов'язаний сплатити суму судового збору в повному обсязі. У випадках здійснення судом заміни сторони чи третьої особи її правонаступником згідно зі ст. 37 ЦПК України судовий збір сплачується правонаступником або стягується з нього судом, якщо він не був сплачений первісним учасником судового процесу чи сплачений ним не в повному обсязі або якщо законом не передбачено звільнення цієї особи від сплати судового збору. Якщо розмір судового збору, що сплачується за подання позовної заяви, є меншим від суми судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, то позивач звільняється від сплати судового збору за подання такої заяви. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) . Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати. Якщо строк (строки) , на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі - ч. 1 ст. 82 ЦПК України) , або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору при ухваленні судового рішення. Суд вправі застосувати щодо одного й того самого заявника і за однією й тією ж його заявою (скаргою) як відстрочення, так і розстрочення сплати судового збору, або зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати. Зазначені дії можуть мати місце у різній послідовності або в сукупності. Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено, зокрема, випадки, коли деякі органи влади, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. Якщо ж згадані органи звертаються до суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або якщо їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір на загальних підставах. Фізичні особи-підприємці, які підпадають під ознаки відповідних пунктів ст. 5 Закону Закону України «Про судовий збір» 3674-VI, мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею. Організації колективного управління, створені згідно з ч. 2 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23.12.1993 року, не належать до державних чи громадських організацій. У зв'язку з цим вони не належать до тих платників судового збору, які звільняються від його сплати на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством (Рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 у справі № 1-17/2013) . Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (ч. 2 ст. 88 ЦПК України) . При пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред'явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави з урахуванням загальної суми всіх вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду заяви позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Відповідно до ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат. Ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір із відповідача (повністю або пропорційно до задоволених вимог) , якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно до задоволених вимог) , за винятком випадків, коли позивача звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно абз. п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Згідно абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну (ст. 86 ЦПК України) . У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, оскільки кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи, оскільки ухвала суду про звільнення від оплати витрат на проведення судової експертизи, сама по собі не є достатньою для того, щоб експертиза проводилася безкоштовно і взагалі проводилася, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення його від оплати витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 27, 79, 82, 88, 168, 208 - 210, 213, 218 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення його від оплати витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Сумський інститут землеустрою» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Головуючий І.Г. Бичков