Рішення

від 16.05.2007 по справі 5/19-187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/19-187

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2007 р.Справа № 5/19-187

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

за позовом  Військового прокурора Західного регіону України вул. Клепарівська, 20, м.Львів, 79000 в інтересах держави   в особі Міністерства оборони України   в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, вул. Івана Франка, 61/301, м. Львів, 79005  

до   Приватного малого підприємства Тернопільської фірми "Будівельник" вул. Миру, 3а, м.Тернопіль, 46003    

за участю представники від:

прокурор: Кіт О.Є. –ст.помічник військ. прокурор Тернопільського гарнізону (посвідчення   № 37  від 20.11.06р.)

позивача:    юрисконсульт Заремба В.В.,  довіреність   № 01-07  від 02.01.2007 р.

відповідача: представник Бащуцький В.Я.,  довіреність    від 01.03.2007 р.

Суть справи:  

        Військовий прокурор Західного регіону України звернувся в господарський суд з позовом в інтересах держави   в особі Міністерства оборони України   в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до  Приватного малого підприємства Тернопільської фірми "Будівельник" про спонукання останнього виконати умови укладеного між сторонами договору №227/ДБ136Д від 23.12.2005р. із послідуючими змінами внесеними додатковими договорами №1/136 від 20.03.2006р. та №2-136 від 18.09.2006р. відповідно до яких завершити будівництво і передати позивачам Міністерству оборони України через Західне управління капітального будівництва МО України для забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житло –8 квартир на загальну суму 1934909грн.00коп. з документами  для оформлення права власності на них у житловому будинку по вул.Корольова у місті Тернополі та про стягнення пені в сумі 11985грн.83коп.

         Відповідач  у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач відповідно до умов договору №227/ДБ 136 Д від 23.12.2005р., додаткової угоди від 18.09.2006р. зобов'язався збудувати та передати у термін до 30.11.2006р. 8 квартир загальною 667,21кв.м. в будинку по вул.Корольова, 10а, м. Тернополя шляхом оформлення актів прийняття-передачі даного житла та реєстрацією права власності, і дані зобов'язання повністю виконані: будинок збудовано, всі необхідні документи щодо прийняття цього будинку в експлуатацію подані в міську раду, якою на підставі листа ПМП «Будівельник»від 01.12.2006р.  створено державну комісію про прийняття в експлуатацію будинку, а 12.12.2006р. в міську раду подано для затвердження акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього будинку, однак на даний час міська рада зволікає з прийняттям відповідного рішення, і за дії останньої підприємство не може нести відповідальності. При цьому відповідач посилається на ст.ст.614, 1166 Цивільного кодексу України , згідно яких сторона, яка порушила зобов”язанння, несе відповідальність за наявності її вини та якщо не буде доведено, що ця сторона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання та п.5 Договору, згідно якого жодна із сторін не буде нести відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх обов”язків за Договором, якщо їх невиконання стало наслідком дії обставин таких як:....дії органів влади,...., що безпосередньо вплинули на належне виконання цього договору.

        За клопотанням сторін ухвалою суду від 02.04.2007р. строк розгляду спору було продовжено на два місяці, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в т.ч. за клопотанням сторін для надання їм можливості вирішити питання щодо укладення мирової угоди.

         Сторони згоди щодо врегулювання спору не досягли.

         Військовий прокурор Західного регіону звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог від 18.04.2007р. №3/817 в частині стягнення пені, яку подав безпосередньо в судове засідання 25.04.2007р., і в якій останній просить стягнути з відповідача 250165грн.18коп., із них 114721грн.55коп. пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов”язань за договором, нарахованої за період з 01.12.2006р. по 13.04.2007р. та 135443грн.63коп. штрафу згідно з ч.2 п.2 ст. 231 Господарського кодексу України,  і з  метою забезпечення позову просить накласти арешт на майно та грошові суми, що належать віповідачу, в розмірі ціни позову, а також до винесення рішення по справі та вступу його в законну силу заборонити відповідачу вчиняти розподіл, відчуження чи приватизацію спірного житла.

        Розглянувши дану заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 18.04.2007р. №3/817, яка по своїй суті є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій до 250165грн.18коп., із них 114721грн.55коп. пені за період з 01.12.2006р. по 13.04.2007р. та 135443грн.63коп. штрафу згідно з ч.2 п.2 ст. 231 Господарського кодексу України, приймаючи до уваги, що дана заява подана прокурором у відповідності до вимог ст.ст.22,29 ГПК України до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом і спір вирішується відповідно до збільшених позовних вимог.

        Для вивчення поданих позивачем в судовому засіданні 25.04.2007р. матеріалів, а також з метою надання відповідачу можливості  підготувати та надати суду відзив щодо уточнених, а по суті збільшених позовних вимог, згідно ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.04.2007р. до 07.05.2007р. до 15год.00хв.

        Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2007р. проти позовних вимог заперечив і пояснив, що відповідач прийняв на себе зобов'язання збудувати та передати МО України в термін до 30.11.2006р. у житловому будинку за адресою вул.Корольова, 10 а, м.Тернопіль –8 квартир загальною площею 667,21кв.м. з оформленням акту прийняття-передачі цього житла після реєстрації права державної власності на нього, тобто в  його обов'язки входило лише завершення відповідного будівництва і звернення в Тернопільську міську раду щодо оформлення права власності, також зазначив, що позивачу 20.04.2007р. надіслано лист щодо можливого оформлення акту прийому-передачі квартир і надав суду для ознайомлення оригінали свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 03.05.2007р., копії яких долучив до матеріалів справи.

        В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва з 07.05.2007р. до 16.05.2007р. до 15год.00хв. для вивчення матеріалів справи та прийняття рішення.         

        Відповідач надав суду акт прийому-передачі житла від 10.05.2007р., підписаний повноважними представниками сторін та завірений печатками позивача і відповідача.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі №1 –1/99 прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі  органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким законом надати повноваження органів виконавчої влади.

            Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

             Згідно Закону України “Про Збройні Сили України”, Указів Президента України №888/97 від 21.08.97р. та №250/99 від 23.03.99р. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, який на підставі Наказу Державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003р., яким уповноважив і надав право Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином позивач уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

          Позивач на підставі Закону України “Про Збройні Сили України” та Закону України “Про господарську діяльність в Збройних Силах України” є суб”єктом господарської діяльності Збройних Сил України, який утримується за рахунок державного бюджету, веде окреме господарство, має самостійний баланс доходів та видатків кодів економічної діяльності, а також окремі рахунки в банківських установах.

          Майно, матеріальні та грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства Оборони України, таким чином заподіяння збитків окремим військовим частинам та установам Збройних Сил України –це заподіяння безпосередньо шкоди державі.

          Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

            Згідно статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

            Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

            23 грудня 2005 року між Міністерством оборони України в особі начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Пайовиком за договором та позивачем у справі) та Приватним малим підприємством «Тернопільською фірмою «Будівельник»(Замовником за договором та відповідачем у справі) було укладено Договір №227/ДБ-136Д на пайову участь у будівництві житла (далі - Договір), метою якого згідно п.1.1. договору є забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України шляхом пайової участі Пайовика у будівництві Замовником житлового будинку по вул. Корольова у м.Тернополі.

            Згідно п.п. 1.3, 1.5., 1.6, 3.1. Договору із змінами, внесеними додатковим договором від 18.09.2006р. №2-136 до Договору Замовник (відповідач по справі) зобов'язався збудувати (шляхом власних та залучених сил) та передати Пайовику (позивачу по справі) у житловому будинку по вул.Корольова у м. Тернополі 8 (вісім) квартир загальною площею 667,21 кв.м., (далі за договором –житло) згідно адресного переліку (Додаток №1 до договору) у стані, що повинен відповідати затвердженій проектно-кошторисній документації на будівництво зазначеного у п.1.1. Договору будинку та вимогам чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового призначення, тобто квартири повинні бути готові до проживання в них і виконані ”під ключ”, при цьому передача вказаного житла здійснюється з оформленням акту прийняття-передачі цього житла, оформленням Замовником права державної власності на житло та реєстрацією цього житла відповідно до чинного законодавства та умов договору у термін не пізніше 30 листопада 2006 року.

          Відповідно до п.п. 1.3., 2.1., 2.3., 3.2. Договору із змінами, внесеними Додатковим договором від 20.03.2006р. №1-136 до Договору  Пайовик в свою чергу зобов'язався прийняти дане житло та оплатити Замовнику його вартість, а саме перерахувати Договірну ціну своєї пайової участі у будівництві: 1 934 909,00грн., згідно з графіком фінансування (Додаток №2 до договору, що є його невід'ємною частиною) у три етапи:

І етап фінансування – 580 472, 70грн. –оплачено Пайовиком у 2005 році,

Підлягає до оплати у 2006 році на момент підписання угоди 1 354 436,30грн.

ІІ етап –1 257 690,85грн. не пізніше 30.06.2006р., але у любому випадку після надання відповідних документів про цільове використання коштів І-го етапу,

ІІІ етап –5% від ціни договору –після уточнення згідно з довідкою БТІ загальної площі житла, введення будинку в експлуатацію та передачі Пайовику належних йому квартир.

          Остаточний розрахунок за передане Пайовику за договором житло (квартири) відповідно до п.2.5. даного Договору здійснюєтьсяч після здачі відповідного житлового будинку в експлуатацію, передачі житла (квартир) Пайовику, протягом наступних після реєстрації тридцяти днів за обов'язкової умови, що житло (кваритри), яке Замовник передає за договором, відповідає вимогам п. 1.5. Договору (тобто квартири, які за Договором Замовник зобов”язується  передати Пайовику повинні бути готові для проживання в них і виконані „під ключ”).

         Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

             Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається;

              Як слідує з матеріалів справи, а саме: платіжних доручень №338 від 27.12.2005р., №66 від 21.07.2006р., №106 від 18.08.2006р., позивач свої зобов'язання по договору щодо оплати за вказане житло виконав: здійснено І та ІІ етапи фінансування і перераховано відповідачу 1 838 163,55грн.

              Позивач стверджує, що відповідач - ПМП «Тернопільська фірма «Будівельник»свої зобов'язання згідно Договору щодо передачі Пайовику (позивачу по справі) житла з оформленням акту прийняття-передачі житла, оформленням права державної власності на житло та його реєстрацією у термін не пізніше 30 листопада 2006 року не виконав, не виконав даних зобов”язань і на день заявлення позову, а тому просить суд спонукати останнього виконати умови укладеного між сторонами договору №227/ДБ136Д від 23.12.2005р. із послідуючими змінами внесеними додатковими договорами №1/136 від 20.03.2006р. та №2-136 від 18.09.2006р. відповідно до яких завершити будівництво і передати позивачам Міністерству оборони України через Західне управління капітального будівництва МО України для забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житло –8 квартир на загальну суму 1934909грн.00коп. з документами  для оформлення права власності на них у житловому будинку по вул.Корольова у місті Тернополі та за порушення виконання даного зобов”язання стягнути з відповідача пеню в сумі 114721грн.55коп. за період з 01.12.2006р. по 13.04.2007р. та 135443грн.63коп. штрафу згідно з ч.2 п.2 ст. 231 Господарського кодексу України.             

            Однак, як слідує із матеріалів справи, після звернення позивача з позовом в суд (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду –позовна заява поступила в суд 16 січня 2007 року).:

-          02.04.2007р. рішенням Виконавчого комітету Тернопілської міської ради №375 затверджено Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію групи блокованих житлових будинків на 166 квартир з вбудованими магазинами за адресою: м.Тернопіль, вул. Корольова,  загальною площеб 13279,6 кв.м., житловою площею 5653,1кв.м., збудованого приватним малим підприємством «Тернопільська фірма «Будівельник»(і.к. 30066909) і присвоєно вказаному об'єкту адресний номер вул.Корольова, 10 а;

-          рішенням  Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.04.2007р. №483 вирішено оформити право державної власності в особі Верховної Ради України на квартири в житловому будинку за адресою вул.Корольова, 10а, за №№1, 44, 50, 79, 88, 89, 126, 162, які перебувають в оперативному управлінні Міністерства оборони України, і на підставі даного рішення №483 виконкомом Тенрнопільської міської ради 03.05.2007р. видані відповідні свідоцтва про право державної власності на нерухоме майно (копії яких знаходяться в матеріалах справи), та здійснено реєстрацію прав в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчать відповідні витяги з Реєстру, копії яких знаходяться в  матеріалах справи;

-          10.05.2007р. сторони склали акт прийому-передачі житла, згідно якого Замовник передав, а Пайовик прийняв житло, яке складається з 8 квартир загальною площею 660,2кв.м. по вул. Корольова, 10 а, у м. Тернополі на загальну суму  1 914 580,00грн., який підписаний повноважними представниками сторін і скріплений їх печатками.

          При таких обставинах провадження у справі в частині позовних вимог щодо спонукання Приватного малого підприємства Тернопільської фірми "Будівельник" виконання укладеного між сторонами договору №227/ДБ136Д від 23.12.2005р. із послідуючими змінами внесеними додатковими договорами №1/136 від 20.03.2006р. та №2-136 від 18.09.2006р. відповідно до яких завершити будівництво і передати позивачам Міністерству оборони України через Західне управління капітального будівництва МО України для забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житло – 8 квартир на загальну суму 1934909грн.00коп. з документами  для оформлення права власності на них у житловому будинку по вул.Корольова у місті Тернополі підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України із-за відсутності предмету спору на день його розгляду.

           Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

   Враховуючи, що згідно ст. 526, 530 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином  і у  встановлений строк, а як встановлено вище,  відповідачем   дані строки порушені (не пізніше 30 листопада 2006 року), в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4.2) у вигляду сплати  пені, що за період  з 01.12.2006р. по 13.04.2007р. складає 114721грн.55коп. та у вигляді сплати штрафу, передбаченого ч. 2 статті 231 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок  Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а як встановлено вище, виконання зобов'язання позивачем щодо оплати (фінансування) будівництва житла для військовослужбовців здійснюється саме за рахунок коштів Державного бюджету (п.1.1 Договору), штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, в розмірі 135443,63грн.  

     Посилання відповідача на те, що ним повністю виконані взяті на себе зобов'язання за договором №227/ДБ 136 Д від 23.12.2005р. і додаткової угоди від 18.09.2006р., згідно них він зобов'язався збудувати і передати у термін до 30.11.2006р. 8 квартир  загальною площею 667,21 кв.м. по вул. Корольова, 10 а, у м. Тернополі шляхом оформлення актів прийняття-передачі даного житла та реєстрацією права власності, будинок збудовано, всі необхідні документи щодо прийняття цього будинку в експлуатацію подані в міську раду, якою на підставі листа ПМП «Будівельник»від 01.12.2006р.  створено державну комісію про прийняття в експлуатацію будинку, а 12.12.2006р. в міську раду подано для затвердження акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього будинку, однак на даний час міська рада зволікає з прийняттям відповідного рішення, і за дії останньої підприємство не може нести відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов договору відповідач зобов'язався в строк до 30 листопада 2006 року збудувати та передати позивачу 8 квартир  загальною площею 667,21 кв.м. по вул. Корольова, 10 а, у м. Тернополі шляхом оформлення актів прийняття-передачі даного житла з оформленням права державної власності на житло та реєстрацією цього житла відповідно до чинного законодавства, а як встановлено вище, відповідач свої зобов'язання щодо передачі житла з оформленням права державної власності на житло та реєстрацією цього житла відповідно до чинного законодавства та оформленням акту приймання-передачі житла виконав неналежним чином, а саме з порушенням встановленого сторонами строку.

 При цьому не заслуговують на увагу і посилання відповідача на вимоги ст. 614 Цивільного кодексу України, п.5 договору «Форсмажорні обставини», тобто на те, що за дії Тернопільської міської ради він відповідальності не несе, оскільки, як слідує із наданих відповідачем матеріалів, останній звернувся в Тернопільську міську раду вже після встановленого строку виконання зобов”язань за договором (лист про призначення державної комісії для прийняття рішення про готовність закінченого будівництва будинку по вул. Корольова, 10 а, у м. Тернополі від 01.12.2006р., акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 12.12.2006р.), окрім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували дії Тернопільської міської ради як форс-мажорні обставини, а зволікання Тернопільською міською радою з прийняттям відповідного рішення, на що посилається відповідач, оскаржується в установленому порядку, проте таких доказів відповідачем не надано.   

    Однак приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідачем зобов'язання згідно договору виконані в повному обсязі, а саме:  Пайовику передане житло, яке складається з 8 квартир загальною площею 660,2кв.м. по вул. Корольова, 10 а, у м. Тернополі на загальну суму  1 914 580,00грн. з оформленням права державної власності на житло та реєстрацією цього житла відповідно до чинного законодавства, а тому суд вважає за можливе на підставі п.3ст.83 ГПК України, ст.233 Господарського Кодексу України ч.3ст.551 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення на 50 відсотків і стягнути з відповідача 57 360,78грн  пені та 67 721,82грн. штрафу.  

        При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 57 360,78грн. та штрафу в розмірі 67 721,82грн  підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.

     Розглянувши клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать віповідачу, в розмірі ціни позову, а також шляхом заборони відповідачу вчиняти розподіл, відчуження чи приватизацію спірного житла до винесення рішення по справі та вступу його в законну силу, суд відхиляє його, оскільки прокурором документально не обґрунтовано, що майно в тому числі і грошові кошти, що є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, окрім того, щодо заборони відповідачу вчиняти розподіл, відчуження чи приватизацію спірного житла, то як встановлено судом вище, на дане житло в установленому порядку оформлено та зареєстровано право державної власності в особі Верховної Ради і яке перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, а відтак відпали підстави припускати, що дане житло може бути відчужене чи розподілене іншим особам.

         Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.      

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 80 п.1-1, 82, 83 п.3, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                                               

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного малого підприємства Тернопільської фірми "Будівельник" вул. Миру, 3а, м.Тернопіль, код  ЄДРПОУ 30066909:

- на користь Міністерства оборони України   в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, вул. Івана Франка, 61/301, м. Львів, код 30249908 –57 360грн.78коп. пені,  67 721грн.82коп. штрафу.

- в доход Державного бюджету України ( р/р 31111095700002, банк ГУДКУ у Тернопільській області, отримувач УДК у м. Тернополі, код банку 838012, код ЄДРПОУ  23588119)  -  2586грн.65коп. державного мита;

 -   118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі .

4.  Накази видати після набрання рішенням суду законної сили

5. Провадження у справі в частині  спонукання Приватного малого підприємства Тернопільської фірми "Будівельник" до виконання укладеного договору №227/ДБ136Д від 23.12.2005р. із послідуючими змінами внесеними додатковими договорами №1/136 від 20.03.2006р. та №2-136 від 18.09.2006р. відповідно до яких завершити будівництво і передати позивачам Міністерству оборони України через Західне управління капітального будівництва МО України для забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей житло –8 квартир на загальну суму 1934909грн.00коп. з документами  для оформлення права власності на них у житловому будинку по вул.Корольова у місті Тернополі –припинити.

6.    В решті позову  відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___”

---

2007р. через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків