Постанова

від 15.05.2007 по справі 7/10-1155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/10-1155

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2007 р.Справа № 7/10-1155

 16 год. 55 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді  Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Козловському С.П.

Розглянув справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Автоцентр”, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28а, 46000

до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

за участю представників сторін:

позивача:          Юзюк Владислав Ігорович –наказ № 1 від 11.01.05р.;

відповідача:          Ткач Ірина Ярославівна –довіреність № 28610/7/10-015 від 17.04.07р..

Суть справи:

Дочірнє підприємство „Автоцентр” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ № 0000262309/0/40552, № 0000252309/0/40551 від 05 липня 2006 року ;  № 0000252309/1/59722, № 0000262309/1/59723, № 0000362309/1/59721 від 14.09.2006р.; № 0000362309/1/69970 від 24.10.2006р. ; № 000252309/2/76430, № 0000262309/2/76431 від 16.11.2006р. та № 0000362309/2/79094 від 22.11.2006р..

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт невиїзної позапланової перевірки № 12500/23-09/24637682 від 26.06.2006р. та № 1584/23-09/24637682 від 08.09.2006р. якими встановлено факти порушення Дочірнім підприємством "Автоцентр" норм Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Дочірньому підприємству „Автоцентр” визначено суми податкових зобов'язань:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000252309/0/40551 визначено 104570 грн. податку на прибуток та 46811,50 грн. штрафних санкцій по даному податку.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов'язання ДП "Автоцентр" згідно акту № 12500/23-09/24637682 від 26.06.2006р., оформленого за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки Дочірнього підприємства „Автоцентр”  на предмет правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., стали допущені ним порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме без підтвердження товарно –транспортними накладними до валових витрат в І –ІV кварталі 2005р. віднесено 430650 тис. грн. вартості товарно –матеріальних цінностей отриманих від ПП „Багро”, яке не являлося  власником проданих цінностей, так як при проведені зустрічної перевірки цього підприємства не знайшов документального підтвердження факт належності йому відпущених позивачу цінностей  та наявність основних засобів, якими перевозився товар, так як документи фінансово –господарської діяльності ( за поясненням директора ПП „Багро”) втрачені під час пожежі . Згідно поданого інспекцією розрахунку санкцій, підставою для їх застосування відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, стала недоплата Дочірнім підприємством на протязі податкових періодів 2005 року  донарахованого інспекцією при проведенні перевірки податку на прибуток в сумі 104570грн..

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що підприємство віднесло до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від ПП „Багро” на підставі первинних документів необхідних для ведення бухгалтерського обліку, а транспортні витрати не сплачувалися зазначеному підприємству і не обліковувалися  в бухгалтерському обліку, а тому вимагати від продавця товарно –транспортні документи підстав не було .

2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000262309/0/40552 визначено 86131 грн. податку на додану вартість та 43065,50 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов'язання згідно акту перевірки № 12500/23-09/24637682 від 26.06.2006р. стало порушення Дочірнім підприємством п. 1.8. ст. 1., п.7.1.,7.2., пп. 7.4.1., 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в березні –жовтні  2005 року 86131 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП „Багро”, оскільки   не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця,  а тому не виконують своєї законодавчо встановленої функції і її оригінали не підтверджуються копіями; податкові накладні підписані з застосуванням факсимільного підпису керівника цього підприємства, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної „ ; суми податку не сплачені контрагентами продавця. Підставою для застосування санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, стала недоплата Дочірнім підприємством на протязі 2005р. року  донарахованого інспекцією при проведенні перевірки податку.

Позивач не погоджується з доводами інспекціями, посилаючись на те, що податковий кредит сформовано відповідно до норм Закону про ПДВ на підставі податкових  накладних виписаних платником ПДВ та складених згідно з вимогами пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. даного закону, а використання факсимільного підпису на накладних допускається згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, просить суд врахувати, що податковою інспекцією порушено порядок проведення позапланових перевірок.          

В процесі апеляційного оскарження прийнятих інспекцією рішень, податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлені актом перевірки від 08.09.2006р. № 1584/23-09/24637682, яким підтверджено результати перевірки викладені в акті № 12500/23-09/24637682 від 26.06.2006р. та виправлені арифметичні помилки допущені в попередньому акті перевірки при обчислені податку на прибуток, а саме оподатковуваний прибуток за 2005 рік становить 431850 грн.. в результаті чого податковим повідомленням-рішенням № 0000362309/1/59721 від 25.07.2006р. донараховано 3090 грн. податку на прибуток та застосовано 2808,50 грн. штрафних санкцій. За результатами розгляду скарг позивача інспекцією прийняті податкові повідомлення –рішення № 00000252309/1/59722, № 0000262309/1/59723 від 25.10.2006р., № 0000362309/1/69970 від 24.10.2006р., № 0000252309/2/76430, № 0000262309/2/76431 від 16.11.2006р. та № 0000362309/2/79094 від 22.11.2006р., якими підтверджені підстави та суми визначених податкових зобов'язань за попередніми рішеннями та встановлено новий граничний строк їх сплати: 10 – день від дня їх одержання

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та  наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов  підлягає задоволенню.

При цьому суд  виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб'єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятих рішень № 0000252309/0/40551 від 05.07.2006р., № 0000262309/1/59722 від 14.09.2006р., № 0000252309/2/76430 від 16.11.2006р. якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток  в сумі 86131 грн. та штрафних санкціях в сумі 43065,50 грн., № 0000362309/1/59721 від 14.09.2006р., № 0000362309/1/69970 від 24.10.2006р. та № 0000362309/2/79094 від 22.11.2006р. якими донараховано 3090 грн. податку на прибуток та застосовано 2808,50 грн. штрафних санкцій, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

-          відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 – 5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

-          До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону  є будь –яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як підтверджується  статутом , довідкою головного управління статистики в Тернопільській області , Дочірнє підприємство "Автоцентр" включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 24637682, в якій діяльність підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 50.30.2 –роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, про що зазначено інспекцією і в акті перевірки.

При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач придбав у ПП "Багро" матеріальні цінності згідно усно домовленості, не для здійснення господарської діяльності.

Як випливає із матеріалів перевірки, позивачем в 1-4  кварталі 2005р. включено до валових витрат 431850 грн. , що складають витрати пов'язані з виконанням господарських зобов'язань , що випливають з договору  купівлі –продажу , виконання яких підтверджується наступними видатковими накладними: № 462/2 від 01.03.2005р., № 72 від 01.04.2005р., № 76 від 06.04.2005р., № 98 від 04.05.2005р., № 105 від 13.05.2005р., № 113 від 23.05.2005р., № 121 від 01.06.2005р., № 122 від 06.06.2005р., № 131 від 13.06.2005р., № 132 від 14.06.2005р., № 135 від 17.06.2005р., № 145 від 30.06.2005р., № 146 від 01.07.2005р., № 154 від 11.07.2005р., № 156 від 13.07.2005р., № 172 від 01.08.2005р., № 181 від 11.08..2005р., № 183 від 13.08.2005р., № 188 від 19.08.2005р., № 1889 від 01.09.2005р., № 12 від 15.09.2005р., № 22 від 26.09.2005р., які оплачені дочірнім підприємством  згідно платіжних доручень , перелік яких зазначений в акті перевірки.

Отже, валові витрати Дочірнього підприємства "Автоцентр" підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, при перевірці інспекція не встановила, що надані для перевірки видаткові накладні, платіжні документи, на підставі яких позивачем  проведено облік господарських операцій виконані не у відповідності з „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних дочірнім підприємством матеріальних цінностей, є крім вищезазначених документів ще і товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), судом до уваги не приймаються, оскільки:

1/ актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат Дочірнім підприємством витрат пов'язаних з перевезенням придбаних матеріальних цінностей, а також, не підтверджується обов'язок підприємства щодо проведення оплати вартості перевезення первинними документами, які були об'єктом перевірки;

       2/ відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;  

-          таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно – транспортної накладної та визнано обов'язковим її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;

-          другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст..28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур'єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур'єр” № 81 від 28.04.2006р.  скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.

Щодо правомірності прийнятих рішень № 0000262309/0/40552 від 05.07.2006р., № 0000000262309/1/59723 від 14.09.2006р. та № 262309/2/76431 від 16.11.2006р. якими визначено 86131 грн. податку на додану вартість та 43065,50 грн. штрафних санкцій, то висновок податкової інспекції також є помилковим, оскільки:

1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій : дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, актів перевірок, податковий кредит Дочірнім підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 46 від 01.03.2005р., № 72 від 01.04.2005р., № 76 від 06.04.2005р., № 98 від 04.05.2005р., № 105 від 13.05.2005р., № 113 від 23.05.2005р., № 121 від 01.06.2005р., № 122 від 06.06.2005р., № 131 від 13.06.2005р., № 132 від 14.06.2005р., № 135 від 17.06.2005р., № 145 від 30.06.2005р., № 146 від 01.07.2005р., № 154 від 11.07.2005р., № 156 від 13.07.2005р., № 172 від 01.08.2005р., № 181 від 11.08..2005р., № 183 від 13.08.2005р., № 188 від 19.08.2005р., № 1 від 01.09.2005р., № 12 від 15.09.2005р., № 22 від 26.09.2005р.. виданих ПП „Багро” на виконання усної домовленості з купівлі –продажу товарно –матеріальних цінностей.

Зазначені податкові накладні виписані платником ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). ПП „Багро” , згідно даного Реєстру,  зареєстровано платником ПДВ 22.12.2003р. номер свідоцтва 26578752 ( анульовано 30.03.2007р. ) і суб'єкт господарської діяльності не  виключений з Реєстру платників ПДВ.

Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ і були предметом  проведення перевірки, про що зазначає в акті інспекція.

Доводи відповідача щодо того, що податкові накладні підписані факсимільним підписом керівників ПП „Багро” Баран О.А., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, судом відхиляються, так як:

- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ;

- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7  Закону про ПДВ , є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ, які не містять прямої заборони чи вказівки про обов'язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);

- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами осіб уповноваженими платниками податків  здійснювати операції по поставці. Крім того, податкова інспекція підтвердила висновком спеціаліста Науково –дослідного експертно –криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Тернопільській області від 26.05.2006р., що підпис директором ПП „Багро” на частині податкових накладних виконаний власноручно рукописним записом, а частина шляхом відтиску підпису ( факсі меле). Отже,  податкова інспекція не  оспорює , що податкові накладні підписані керівником підприємства, як і передбачено чинним законодавством.  

2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро” не підтверджені копіями при проведенні перевірки цього підприємства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені ним суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця,  що підтверджується і пп. 7.7.10. ст. 7 Закону про ПДВ.

3. Не довела податкова інспекція належними доказами, що  товар реалізований ПП „Багро”  дочірньому підприємству , не міг бути предметом купівлі –продажу відповідно до ст. 656 ЦК України , згідно якої предметом договору може бути товар який є у продавця або буде придбаний, набутий ним у майбутньому та , що  власність на даний товар оспорюється третіми особами, які є його власниками. Неможливість довести даний факт належними доказами інспекція підтверджує в акті перевірки, зазначаючи про відсутність документів в ПП „Багро”,  а тому такий висновок зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки.

4.Безпідставним є посилання інспекції на п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ, в якому дається визначення поняття бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом про ПДВ, оскільки дана норма не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону, порушення яких в процесі розгляду спору не встановлено .

При таких обставинах, інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкціях, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення  визнаються нечинними.

Правомірними є посилання позивача на порушення податковою інспекцією порядку проведення перевірок , а саме позапланова перевірка 08.09.2006р. проведена з порушенням  ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” без наявності  рішення суду, яке є підставою для її проведення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією від 05 липня 2006 року за № 0000262309/0/40552, № 0000252309/0/40551; від 14.09.2006р. за № 0000252309/1/59722, № 0000262309/1/59723, № 0000362309/1/59721; від 24.10.2006р. за № 0000362309/1/69970; від 16.11.2006р. за № 000252309/2/76430, № 0000262309/2/76431 та від 22.11.2006р. № 0000362309/2/79094.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Автоцентр”, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28а, ідентифікаційний код 24637682  ,розрахунковий  рахунок № 2600230013368  МФО 338017  Відділення   „Сонячне” Тернопільська обласна  філія АКБ „Укрсоцбанк” , 85 грн. державного мита.

4. Повернути з Державного бюджету України на рахунок  Дочірнього підприємства „Автоцентр”, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28а, ідентифікаційний код 24637682 ,розрахунковий  рахунок № 2600230013368  МФО 338017  Відділення   „Сонячне” Тернопільська обласна  філія АКБ „Укрсоцбанк” 85 грн. державного мита перерахованого меморіальним ордером №10 від 07.03.2007р..

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі (08.06.2007р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

                    Суддя                                                                                М.С. Стадник