Ухвала

від 11.10.2017 по справі 5008/988/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" жовтня 2017 р. Справа № 5008/988/2011

За заявою відділу управління майном району Тячівської районної ради, м. Тячів

ДО радгоспу „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160)

про визнання банкрутом в порядку процедури, передбаченої ст.ст. 1, 3-11, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Суддя Ремецькі О.Ф.

Представники:

від ініціюючого кредитора - не з'явився;

від ліквідатора - арбітражний керуючий ОСОБА_1;

від кредиторів - ОСОБА_2, представник ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС України за довіреністю №342/7/07-13-10-00-15 від 30.05.2017.

В засіданні взяли участь: ОСОБА_3- представник Головного управління юстиції в Закарпатській області згідно довіреності №06-13/17 від 05.01.2017 року; ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник (власник боржника) звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2011р. порушено провадження у справі за №5008/988/2011 з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено розгляд справи на 10.08.2011р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011р. розгляд справи відкладався на 23.08.2011р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. радгосп „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_6, ліцензія серії АВ №307328 від 12.03.2007р., проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

На виконання вимог Постанови Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. у справі №5008/988/2011 ліквідатором було подано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке опубліковано у газеті «Голос України» №171 (5171) від 15.09.2011р. (оригінал додано до матеріалів справи).

Ухвалою суду від 30.01.2013р. за клопотанням заявника - відділу управління майном району Тячівської районної ради, м. Тячів № 8 від 29.01.2013р., ліквідатором радгоспу „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 (м. Львів, вул. Золота, 5/26, ліцензія серії АВ № 499160 від 26.01.2010р.).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2016 року судом було достроково припинено повноваження ліквідатора радгоспу „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) арбітражного керуючого ОСОБА_7, призначено ліквідатором радгоспу „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 509 від 15.03.2013), зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_7 передати ліквідатору боржника арбітражному керуючому ОСОБА_1 всю документацію та інші матеріали, що стосуються ліквідації радгоспу „Більшовик» , с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2017 року розгляд справи було відкладено на 11.10.2017 року.

12.06.2017 ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.2014р. - будівлі контори, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за №3139 з посиланням на ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та просить застосувати наслідки недійсності правочину.

У судовому засіданні ліквідатор підтримує подану ним суду заяву у повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 заперечує з приводу задоволення заяви ліквідатора з огляду на відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства та проведення розрахунку за його придбання у повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції від 19.01.2013 р.) спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 2 ст. 1-1 Перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції від 19.01.2013 р.) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, вказана заява ліквідатора радгоспу Більшовик арбітражного керуючого ОСОБА_1 про купівлі-продажу нерухомого майна розглядається в межах провадження у справі № 5008/988/2011 про банкрутство радгоспу Більшовик .

Ухвалою суду від 14.06.2017р. дану заяву було прийнято судом до розгляду у межах провадження у справі № 5008/988/2011 та призначено до розгляду у засіданні суду з викликом заінтересованих осіб.

Розгляд даної заяви неодноразово відкладався з мотивів, наведених в ухвалах суду.

Ліквідатор доводи, викладені у поданій суду заяві підтримує в повному обсязі та вказує на порушення вимог чинного законодавства щодо укладення спірного договору купівлі-продажу з підстав, зазначених в ній. Зокрема, вказує на те, що арбітражним керуючим ОСОБА_7 в порушення порядку передбаченого абз.2 ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проведено прямий продаж рухомого майна банкрута, а кошти отримані від його реалізації не спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив, що заява ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.2014р. підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справі здійснюється в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяла у редакції до 19.01.2013р.

Разом з тим, відповідно до п. 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Разом з тим, судом встановлено, що дії по продажу майна не здійснювались відповідно до положень нової редакції Закону України про банкрутство в редакції від 22.12.2011 N 4212-VI, що випливає з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором ОСОБА_7 було виявлено наслідком проведення інвентаризації та включено до складу ліквідаційної маси нерухоме майно банкрута - будівля контори, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Центральна, 14.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 статті 44 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону ; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною . Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор зобов'язаний розпочати реалізацію майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається майно боржника, що є предметом забезпечення, а початкова вартість цілісного майнового комплексу повинна визначатися як сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Згідно з частинами 1, 4 - 6, 8 статті 49 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом , шляхом проведення торгів у формі аукціону , за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з ч 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки. При цьому "сумлінність" або "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, продаж нерухомого майна боржника здійснено без проведення процедури аукціону, тобто порядку його оголошення та проведення.

Згідно з ст. 29 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний здійснити оцінку виявленого майна у порядку встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та у відповідності до ст. 30 цього Закону здійснює продаж виявленого майна (рухомого або нерухомого) на відкритих торгах. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором та покупцем (ч.10 ст. 30 Закону про банкрутство). Слід зазначити, що ст. 30 Закону про банкрутство встановлює саме відкриті торги як форму конкурентного продажу майна. Така форма більш ефективна, тому що дає можливість ліквідатору продати майно боржника за більш вигідною ціною ніж за адресною реалізацією майна.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий залучає на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів. Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. за № 2658-111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ст. 10 Закону про оцінку передбачено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. У відповідності до ст. 11 Закону про оцінку договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі, який повинен містити істотні умови договору. Згідно до ст. 12 Закону про оцінку передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, який повинен містити висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Проте, в матеріалах справи відсутній договір між ліквідатором радгоспу Більшовик арбітражним керуючим ОСОБА_7 та суб'єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки вищевказаного нерухомого майна банкрута, а також відсутній відповідний звіт про незалежну оцінку майна банкрута від 01.10.2014р., що при відсутності договору між ліквідатором боржника арбітражним керуючим ОСОБА_7 та суб'єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки не створює достатніх правових підстав, які б свідчили про належне виконання ліквідатором норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та приписів ст.ст. 24-26 Закону про банкрутство.

Зокрема, частиною 2 ст. 30 Закону про банкрутство встановлено, що ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Натомість в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про повідомлення ліквідатора через засоби масової інформації (місцева преса, інші друковані видання) про порядок продажу, склад, умови та строки придбання основних засобів (нерухомого майна) банкрута. Отже, продаж майна банкрута було здійснено ліквідатором без проведення аукціону шляхом прямого продажу, і не надали можливості охопити двома та більшими пропозиціями при придбанні такого майна банкрута на відповідних конкурентних засадах.

Вищезазначене підтверджено наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Також матеріалами справи встановлено, що відповідні кошти, отримані ліквідатором банкрута ОСОБА_7 не було спрямовано на погашення вимог кредиторів, не обліковано на рахунку боржника та без погодження судом у визначеному Законом про банкрутство порядку нарахування та сплати арбітражному керуючому ОСОБА_7 суми грошової винагороди та витрат спрямовано за рішенням даної особи на свою користь.

Враховуючи вищенаведене, договір купівлі-продажу продажу нерухомого майна від 23.12.2014р. - будівлі контори, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за №3139, підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, ОСОБА_5 зобов'язаний повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу, а саме: будівля контори, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Центральна, 14 до ліквідаційної маси банкрута, а колишній ліквідатор боржника ОСОБА_7 зобов'язаний повернути грошові кошти ОСОБА_5, що були сплачені останнім за придбання цього майна у розмірі 57476,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 22, 32, 77, 86 Господарським процесуальним кодексом України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.2014р. - будівлі контори, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Центральна, 14 та посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за №3139, укладений між колишнім ліквідатором радгоспу Більшовик ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

2. Зобов'язати ОСОБА_5 (ідент код НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ліквідатора радгоспу Більшовик арбітражного керуючого ОСОБА_1 повернути повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу, а саме: будівля контори, що розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Центральна, 14 до ліквідаційної маси банкрута.

3. Ухвалу направити ліквідатору, ОСОБА_5, ОСОБА_7І, кредиторам.

Суддя О.Ф. Ремецькі