Рішення

від 18.10.2017 по справі 910/11746/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №910/11746/17

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛірейнУкраїна

про витребування земельних ділянок

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Бондарчук І.П. - посвідчення № 026128 від 13.05.14

від позивача Закаль О.О. - представник за довіреністю № 225-КМР-3414 від 03.10.17

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 18.10.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Антонус Сістем про витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до статутного капіталу ТОВ АртонусСстем внесено право власності на спірні земельні ділянки, проте за твердженням заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 спірні земельні ділянки належали Київській міські раді та вибули із володіння поза її волею.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11746/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.09.2017.

05.09.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшла заява заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 про вжиття заходів забезпечення позову, якою накласти арешт на земельні ділянки:

- АДРЕСА_1, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1;

- АДРЕСА_2, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

- АДРЕСА_3, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_5;

та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на зазначені земельні ділянки.

05.09.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 про залучення до участі у справі належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛірейнУкраїна , в обґрунтування якого зазначається, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, спірні земельні ділянки відчужено ТОВ АнтонусСістем на користь ТОВ ЛірейнУкраїна , а тому ТОВ АнтонусСістем є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017р. замінено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю АнтонусСістем на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛірейнУкраїна , у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 27.09.17р.

Ухвалою суду від 27.09.2017 у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 18.10.2017.

У судовому засіданні, яке призначене на 18.10.17, з'явився представник прокуратури, який надав усні пояснення по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач вдруге, не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про прокуратуру , на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України Про прокуратуру , органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про прокуратуру , визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень Заступника керівника Київської місцевої прокурори№ 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом про витребування земельних ділянок.

У відповідності до вимог ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Так, за доводами органу прокуратури, в ході виконання рішень Святошинського районного суду м. Києва Київською місцевою прокуратурою № 8 виявлено факти незаконного вибуття із комунальної власності територіальної громади міста Києва земельних ділянок розташованих по проспекту Перемоги 15 км у Святошинському районі м. Києва. Зокрема, прокуратурою з'ясовано, що земельні ділянки 58-а, 56-а та АДРЕСА_16 км. у Святошинському районі м. Києва площею по 0,1 га на момент подачі позову були зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Артонус Сістем , а саме:

земельна ділянка 54-а кадастровий номер НОМЕР_5; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1140082280000;

земельна ділянка 56-а кадастровий номер НОМЕР_2;реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1140066880000;

земельна ділянка 58-а кадастровий номер НОМЕР_1;реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1140071680000.

Підставою для реєстрації права власності, згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухомого майнаДержавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.06.2017 стали Протокол № 2 виданий 28.12.2016, видавник ТОВ АртонусСістем , Акт приймання-передачі майна б/н, виданий 29.12.2016, видавник ТОВ АртонусСістем .

Разом з тим встановлено, що земельні ділянки належали учасникам товариства, а саме:

ОСОБА_5 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі Державного акту серії НОМЕР_4 виданий Головним управління державних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010;

ОСОБА_6 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 виданий Головним управлінням державних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010;

ОСОБА_7 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 на підставі Державного акту серії НОМЕР_6 виданий Головним управлінням державнихресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010.

За доводами прокуратури, вказані учасники товариства, згідно Протоколу № 2 та Акту прийому-передачі, вирішили збільшити частку в статутному капіталі товариства за рахунок додаткових внесків - зазначених земельних ділянок.

Однак, рішеннями Святошинського районного суду від 26.11.2015 у справі № 759/1843/15-ц, від 10.04.2014 у справі № 759/10931/13-ц та від 11.03.2014 у справі № 759/10927/13-ц задоволено позови прокурора Святошинського району м. Києва, визнано незаконними та скасовані рішення Київської міської ради:

№ 864/1920 від 09.07.2009 Про передачу громадянці ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_8. Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_12

№ 865 1821 від09.07.2009 Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_7 . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_8 право власності на земельну ділянку кадастровий номерНОМЕР_1, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_14

№ 862/1918 від 09.07.2009 Про передач) громадянину ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_9 Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_9 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_10 площею 0,1 га, ділянка 54-грозташовану по АДРЕСА_10

Та відповідно зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повернути на користь Київської міської ради зазначені вище земельні ділянки.

Прокуратура також зазначає, що ухвалюючи зазначені рішення, суд виходив із того, що земельні ділянки відведено з порушенням вимог ст.ст. 19,20,21,51,52,81 Земельного кодексу України, оскільки на час прийняття рішення Київської міської ради спірні земельні ділянки відносились до земель рекреаційного призначення, а зміна цільового призначення контролюючими органами не погоджувалась, у зв'язку з чим цільове призначення земельної ділянки (її віднесення до земель житлової і громадської забудови) було здійснено з порушенням чинного законодавства, що і стало підставою для визнання рішення Київської міської ради недійсним.

Відтак, прокуратура стверджує, що вказані спірні земельні ділянки вибули із володіння Київської місткої ради без волі останньої, що в свою чергу свідчить, що набуття ТОВ АртонусСістем у власність спірних земельних ділянок було здійснено з порушенням ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування , ст.ст. 317. 319 Цивільного кодексу України, а тому порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва.

З огляду на зазначене прокуратура звернулася до суду з вимогами про витребування у ТОВ АртонусСістем в порядку п. 3 ч.1. ст. 388 ЦК України на користь Київської міської ради спірні земельні ділянки.

В процесі розгляду справи за клопотанням прокуратури у зв'язку з відчуженням ТОВ АнтонусСістем на користь ТОВ ЛірейнУкраїна спірних земельних ділянок, було замінено відповідача у справі ТОВ Антонус Сістем на ТОВ ЛірейнУкраїна .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно до частини третьої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухомого майнаДержавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.06.2017 стали Протокол № 2 виданий 28.12.2016, видавник ТОВ АртонусСістем , Акт приймання-передачі майна б/н. виданий 29.12.2016, видавник ТОВ АртонусСістем .

Разом з тим встановлено, що земельні ділянки належали учасникам товариства, а саме:

ОСОБА_5 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі Державного акту серії НОМЕР_4 виданий Головним управління державних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010;

ОСОБА_6 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 виданий Головним управлінням державних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010;

ОСОБА_7 земельна ділянка земельна ділянка АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 на підставі Державного акту серії НОМЕР_6 виданий Головним управлінням державнихресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010.

Вказані учасники товариства, згідно Протоколу № 2 та Акту прийому-передачі вирішили збільшити частку в статутному капіталі товариства за рахунок додаткових внесків - зазначених земельних ділянок.

Відповідно до вказаних протоколів та акту ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 внесено до статутного капіталу товариства нерухоме майно (земельні ділянки), вартість яких складає по 40 200,00 грн, за кожну з них. Після чого Статутний капітал товариства складає 160800,00 грн. та розподілився наступним чином:

частка ОСОБА_4 складатиме 40 225,00 грн, що становить 25% статутного капіталу Товариства:

частка ОСОБА_5 складатиме 40 225,00 грн, що становить 25% статутного капіталу Товариства:

частка ОСОБА_10 складатиме 40 225,00 грн, що становить 25% статутного капіталу Товариства:

частка ОСОБА_7 складатиме 40 225,00 грн, що становить 25% статутного капіталу Товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва у від 10.04.2014 у справі № 759/10931/13-ц, задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 864/1920 від 09.07.2009 Про передачу громадянці ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_8. Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0.1 га, розташовану по АДРЕСА_11 км. у Святошинському районі м. Києва з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на їм я ОСОБА_5

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на зазначену земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Зобов'язано ОСОБА_11 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_13 у Святошинському районі м. Києва загальною площею 0,1 га. кадастровий номер НОМЕР_11.

Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2015 у справі № 759/1843/15-ц задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 865/1821 від 09.07.2019 Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_11 км.. діл. 56-а у Святошинському районі м. Києва . Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_13 виданий 18.06.2010 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_12 площею 0.1 га. розташовану по АДРЕСА_14 з цільовим призначенням: будівництво таобслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_6

Даним рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_6 помер, спадкоємців не встановлено, спадщина не приймалась.

Крім іншого, 11.03.2014 ухвалено рішення Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/10927/13-ц, яким задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 862/1918 від 09.07.2009 Про передачу громадянину ОСОБА_12 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_9 Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_9 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_14. площею 0,1 га ділянка 54-а, розташовану по АДРЕСА_14 з цільових: призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарській будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_7

Зобов'язано ОСОБА_7 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_15 районі м. Києва загальною площею й 0.1 га. кадастровий номер НОМЕР_5.

У мотивувальних частинах зазначених вище рішень встановлено, що земельні ділянки відведено з порушенням вимог ст.ст. 19, 20, 21, 51,52, 81 Земельного кодексу України, оскільки на час прийняття рішення Київської міської ради спірні земельні ділянки відносились до земель рекреаційного призначення, а зміна цільового призначення контролюючими органами не погоджувалась, у зв'язку з чим цільове призначення земельної ділянки (її віднесення до земель житлової і громадської забудови) було здійснено з порушенням чинного законодавства, що і стало підставою для визнання рішення Київської міської ради недійсним. Також даними рішеннями встановлено, що у спірному випадку відповідачем набуто право власності із порушенням ст.ст. 52,116,118 ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування обставини стосовно приналежності права власності на спірні земельні ділянки, саме за позивачем, адже існування даної обставини підтверджуються судовими рішеннями Святошинського районного суду від 26.11.2015 у справі № 759/1843/15-ц, від 10.04.2014 у справі № 759/10931/13-ц та від 11.03.2014 у справі № 759/10927/13-ц.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 387 ЦК , суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було передано відповідачем іншій особі в тимчасове користування, суд відповідно до статті 33 ЦПК за клопотанням позивача залучає цю особу як співвідповідача.

У разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 33 ЦПК за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача.

Згідно зі ст. 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України , права та законні інтереси кожного суб'єкта господарювання захищаються, серед іншого, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту права власності є право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених прокуратурою та позивачем не надав, а тому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокуратури є правомірними та обґрунтованими, й підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75 , 82-85 ГПК України , господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ЛірейнУкраїна (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; ідентифікаційний код 41330660) на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044,м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44; ідентифікаційний код 22883141) земельні ділянки:

АДРЕСА_16 км. у м. Києві, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_5;

АДРЕСА_18 площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

АДРЕСА_17, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛірейнУкраїна (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; ідентифікаційний код 41330660) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р 35215057011062, класифікація видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 609 (дві тисячі шістсот дев'ять) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.