Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/13795/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/13795/17 За позовом Вишгородського районного споживчого товариства (Вишгородське РайСТ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 42 844,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Сибільов В.В. (дов. №160 від 06.12.2016);

від відповідача - не з'явився.

встановив :

16.08.2017 Вишгородське районне споживче товариство (Вишгородське РайСТ) звернулось до господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 472,00 грн. заборгованості по орендній платі та 9372,00 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди об'єкта нерухомості від 14.01.2015 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2017 порушено провадження у справі №910/13795/17, розгляд справи призначено на 21.09.2017.

20.09.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.09.2017 судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 17.10.2017.

17.10.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 17.10.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

14.01.2015 між Вишгородським районним споживчим товариством (Вишгородське РайСТ) (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди об'єкти нерухомості (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлю закусочної Український шинок в АДРЕСА_2 площею 50 кв. м., загальною площею 92 кв.м. (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавцю одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього загальною площею 0,096 га.

За умовами п. 1.3 договору об'єкт оренди використовується орендарем для організації роботи бару.

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 6 від 18.02.2002, магазин закусочна Український шинок в АДРЕСА_2 належить на праві власності Вишгородському районному споживчому товариству (Вишгородське РайСТ).

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець зобов'язується звільнити об'єкт оренди та передати орендарю за актом приймання-передачі об'єкта оренди, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент передачі в оренду.

Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди 15.01.2015 року (включно) по 15.01.2016 (п. 2.2 договору).

За умовами п. 3.3.2 договору орендар зобов'язаний у термін до 10 числа місяця і в повному обсязі, відповідно до умов цього договору, сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів.

Згідно з п. 5.1 договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 43,00 грн. за місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди становить 2150,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди. Орендна плата сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць з даними Державної служби статистики України.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

14.01.2015 згідно акту приймання-передачі Вишгородське РайСТ передало, а відповідач прийняв частину будівлі площею 50 кв.м.

Додатковими угодами сторони погодили, що з 01.02.2015 орендна плата за місяць нараховується та сплачується у розмірі 2365 грн., а з 01.03.2016 - 2600 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що ним належним чином виконувалися умови договору оренди, що підтверджується виставленням відповідних рахунків на оплату, втім відповідач систематично порушував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, а саме у 2015 році сплатив орендну плату на загальну суму 5390 грн, а в 2016 році - на суму 5000,00 грн., що підтверджується копіями витягів з книги по рахунку №3771, виписками з рахунку позивача тощо, а тому його заборгованість з орендної плати за 2015-2016 роки становить 33 472,00 грн.

Також наявність заборгованості відповідача підтверджується і його особистим зобов'язанням про сплату заборгованості до 30.04.2016.

Матеріали справи містять листи позивача від 09.03.2016 №55 та від 15.08.2016 №122, якими останній просив відповідача звільнити займане приміщення та сплатити заборгованість.

Доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Зважаючи на неналежне викання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, позивач звернувся до суду та просив стягнути з останнього на свою користь 33 472,00 грн. заборгованості по орендній платі та 9372,00 грн. пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів відповідно до договору оренди об'єкта нерухомості від 14.01.2015.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п. 5.1 договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 43,00 грн. за місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди становить 2150,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10-го числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди. Орендна плата сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць з даними Державної служби статистики України.

Додатковими угодами сторони погодили, що з 01.02.2015 орендна плата за місяць нараховується та сплачується у розмірі 2365 грн., а з 01.03.2016 - 2600 грн.

Таким чином, враховуючи визначений сторонами розмір місячної орендної плати відповідач за час користування спірним майном протягом вказаного періоду зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендну плату.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 33 472,00 грн. (19442,00 грн. за 2015 рік та 14030,00 грн. за 2016 рік).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 472,00 грн., яка належним чином доведена, відповідачем не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 9372,00 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перевірку періоду нарахування пені, обмеживши його 6-місячним строком, відповідно до ст. 232 Господарського процесуального кодексу України , враховуючи межі позовних вимог, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4953,85 грн.

Зважаючи на те, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вишгородського районного споживчого товариства (Вишгородське РайСТ) (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Леніна, 34, код 01755309) суму основного боргу у розмірі 33 472 (тридцять три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4953 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 85 коп., та судовий збір у розмірі 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п'ять) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2017

Суддя В.О. Демидов