Рішення

від 18.10.2017 по справі 911/2231/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №911/2231/17

За позовомПриватного підприємства Чагар доТовариства з обмеженою відповідальністю Продукти Харчування за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю ДП Енергоснаб простягнення 130 727,30 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Кушнірчук В.М.; відповідача:не з'явився третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Чагар (надалі - ПП Чагар ) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти Харчування (надалі - ТОВ Продукти Харчування ) про стягнення 157 584,33 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2017 вказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу від 06.02.2017, у зв'язку з чим утворилася заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 150 476,86 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 350,25 грн., та 3% річних у розмірі 757,22 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2017 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ДП Енергоснаб (надалі - ТОВ ДП Енергоснаб ) та призначено до розгляду на 04.09.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2017 розгляд справи відкладено на 09.10.2017, а також суд прийняв до розгляду подану позивачем в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 розгляд справи відкладено на 18.10.2017, а також суд прийняв до розгляду подану позивачем в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 627,77 грн. та пеню у розмірі 5 347,67 грн., надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі враховуючи подану заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог була подана з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а відтак прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103043118300, № 0103043113058.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02166, м. Київ, Лісовий проспект, будинок 19, офіс 108, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 між ТОВ ДП Енергоснаб (первісний боржник), ТОВ Продукти Харчування (новий боржник) та ПП Чагар (кредитор) був укладений договір про переведення боргу (надалі - Договір ), за замістом п. 1.1 якого первісний боржник переводить борг за Договором купівлі-продажу № 8 від 01.08.2016, укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим у цьому пункті договором (надалі іменується - Основний договір ).

Згідно з п. 2.1 Договору новий боржник повинен виконати на взяті за цим договором зобов'язання перед кредитором не пізніше 15 травня 2017 року, відповідно до умов основного договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 124 751,86 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень ст. 520 Цивільного кодексу України та умов Договору до відповідача перейшли зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 156 236,02 грн., в підтвердження чого позивачем надано суду акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

В свою чергу, в погашення зазначеної заборгованості відповідачем здійснені оплати на загальну суму 35 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків та платіжними дорученнями № 1699 від 16.02.2017 на суму 10 000,00 грн., № 1766 від 23.08.2017 на суму 3 000,00 грн., № 1773 від 31.08.2017 на суму 3 000,00 грн., № 68 від 04.09.2017 на суму 3 000,00 грн., № 98 від 21.09.2017 на суму 1 000,00 грн., № 107 від 29.09.2017 на суму 5 000,00 грн., № 113 від 06.10.2017 на суму 5 000,00 грн. та № 1796 від 13.10.2017 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача грошових коштів повинно було бути виконане до 15.05.2017.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 121 236,02 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору 121 236,02 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП Чагар про стягнення з ТОВ Продукти Харчування заборгованості у розмірі 121 236,02 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 347,67 грн., інфляційних у розмірі 3 515,84 грн. та 3% річних у розмірі 627,77 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.05.2017 по 17.07.2017.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 5 % від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивачем при здійсненні розрахунку пені правомірно враховувалась подвійна облікова ставка Національного банку України.

Враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача пені у розмірі 5 347,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.05.2017 по 17.07.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції, який за заявлений період становив 1,018, а не 1,029, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 2 636,93 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 627,77 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Продукти Харчування на користь ПП Чагар заборгованості у розмірі 121 236,02 грн., пені у розмірі 5 347,67 грн., інфляційних у розмірі 2 636,93 грн. та 3% річних у розмірі 627,77 грн. В іншій частині (інфляційні у розмірі 878,91 грн.) в задоволені позовних вимог необхідно відмовити з викладених обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Чагар задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продукти Харчування (02166, м. Київ, Лісовий проспект, будинок 19, офіс 108; ідентифікаційний код 36697928) на користь Приватного підприємства Чагар (48256, Тернопільська обл., Гусятинський район, с. Чагарі; ідентифікаційний код 40602989) заборгованість у розмірі 121 236 (сто двадцять одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 02 коп., пеню у розмірі 5 347 (п'ять тисяч триста сорок сім) грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 627 (шістсот двадцять сім) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 2 322 (дві тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2017.

Суддя В.П. Босий