Рішення

від 11.10.2017 по справі 922/2805/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р.Справа № 922/2805/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта групп", м. Київ про про стягнення 110885,30 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "КТ Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Акта групп" 103391,82 грн. заборгованості, 5026,00 грн. пені, 1864,36 грн. інфляційних, 603,12 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором №НН-096583/1 від 20.02.2017 в частині оплати отриманої продукції.

Розгляд справи було призначено на 18 вересня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2017 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Також позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. №28343 від 04.09.17) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Як було встановлено судом, після надходження позовних матеріалів справи до господарського суду Харківської області, відповідачем було змінено адресу місцезнаходження на м. Київ, вул. Лугова, 12, у зв'язку з чим, суд відклав розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2017 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

20 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КТ Україна (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта Групп" (надалі - Відповідач) було укладено договір № НН-096583/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору, поставити продукцію, визначену даним Договором та додатками до нього, а Покупець (Відповідач) зобов'язується в порядку і на умовах даного Договору прийняти і оплатити таку продукцію (Товар) .

Згідно з п. 6.4 Договору Покупець зобов'язується оплатити конкретну партію Товару в гривнях України протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її поставки в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, визначений в даному договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України. .

Як стверджує Позивач у позовній заяві, Відповідачем залишився не оплачений товар поставлений позивачем на суму сумі 103391,82 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином виконав всі взяті на себе за Договором зобов'язання. Відповідно до умов Договору та замовлень Відповідача, за весь період дії Договору, Позивач поставив Відповідачу товари на загальну суму 395171,4 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч сто сімдесят одна грн. 40 коп.), що підтверджується відповідними підписаними сторонами Видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе за Договором зобов'язання, товар, на суму 103 391,82 грн. (сто три тисячі триста дев'яносто одна грн. 82 коп.) не сплатив.

Відповідачем не було оплачено товар поставлений за наступними накладеними:

1.Видаткова накладна №ТЧ-ХБ0000732 від 31.05.2017 р. на суму 43343,22 грн.

2.Видаткова накладна №ТЧ-ХБ0000735 від 31.05.2017 р. на суму 4166,4 грн.

3.Видаткова накладна № ТЧ-ХБ0000731 від 31.05.2017 р. на суму 53740,38 грн.

4.Видаткова накладна №ТЧ-ХБ0000740 від 01.06.2017 р. на суму 2863,80 грн.

4.Видаткова накладна №ТЧ-ХБ0000206 від 23.02.2017 р. на суму 46880,46 грн.

01.06.2017 р. Відповідач здійснив часткове повернення Товару відповідно до накладних на повернення № ТЧ-ХБ0000097 на суму 20 992,6 грн. (Товар був відвантажений відповідно до видаткової накладної № ТЧ0000206 від 23.02.2017 р.), №ТЧ-ХБ0000098 на суму 145,5 грн. (Товар був відвантажений відповідно до видаткової накладної №ТЧ-ХБ0000243 від 07.03.2017 р.), № ТЧ-ХБ0000096 на суму 390,6 грн. (Товар був відвантажений відповідно до видаткової накладної №ТЧ-ХБ0001563 от 11.11.2016 р.).

Вказані повернення Товару були зараховані Позивачем на погашення заборгованості Відповідача, проти чого Відповідач не заперечував, що підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків за червень 2017 р., в якому вказана заборгованість суму 103 391,82 грн. (сто три тисячі триста дев'яносто одна грн. 82 коп.)

Позивач звернувся до Відповідача з Вимогою про сплату заборгованості (на момент звернення 103 391,82 грн). Вих. № 190 від 20 липня 2017 року. Представнику Відповідача було вручено наручно вимогу про сплату заборгованості 21.07.2017 р. Також дана Вимога була відправлена за місцем реєстрації Відповідача, і отримана Відповідачем 04.08.2017р.

Відповідачем вимоги Позивача задоволені не були, заборгованість не погашена.

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки Позивачем Відповідачу товару та його отримання підтверджується матеріалами справи, не спростований Відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, докази оплати отриманого товару на суму 103 391,82 грн. (сто три тисячі триста дев'яносто одна грн. 82 коп.) матеріали справи не містять, - позов про стягнення 103 391,82 грн. (сто три тисячі триста дев'яносто одна грн. 82 коп.) основної заборгованості за договором поставки від 20.02.2017 № НН-096583/1 підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані 3% річних за період з 08.06.2017 р. по 17.08.2017 р. в сумі 603,12 грн., інфляційні за червень та липень 2017 року в сумі 1864,36 грн. та пеня в сумі 5026,00 грн. за період з 08.06.2017 р. по 17.08.2017 р.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за порушення строку оплати товару, визначеного п. 6.4. Договору поставки, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого товару у строк, встановлений п. 4.5. Договору та п. 2 специфікації від 13.03.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем за поставлений Позивачем послуги згідно Договору перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних та пені за допомогою програми ОСОБА_2, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що здійснений Позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі, що складаються з 1663,28 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, покладаються на Відповідача.

Крім того, Позивачем було подано до суду заяву (вх. № 28065 від 01.09.2017) в якій останній просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Відповідача в порядку забезпечення позову.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями), питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглянувши зазначену заяву Позивача, суд, враховуючи, що Позивачем не було надано суду доказів наявності на теперішній час фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), період прострочення заборгованості не є дуже тривалим, не знаходить підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта Групп" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 38995891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 37682336) - 103391,82 грн. заборгованості, 5026,00 грн. пені, 1864,36 грн. інфляційних, 603,12 грн. річних та 1663,28 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1