Постанова

від 26.01.2007 по справі 21/169/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/169/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.01.07                                                                                       Справа №21/169/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача – Фалілеєвої Ю.Д., заст.нач.юр.відділу, дов.№22/105 від 27.11.2006р.

відповідача – не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Бердянський виноробний завод”, м.Бердянськ Запорізької області

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.11.2006р.

у справі   № 21/169/06

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Бердянський виноробний завод”, м.Бердянськ Запорізької області

про  стягнення  заборгованості

Установив:

          Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2006р. (суддя Черкаський В.І.) у справі №21/169/06 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Закритого акціонерного товариства „Бердянський виноробний завод” про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди державного майна від 01.10.1993р. №102 та повернення майна, накладено арешт на об'єкти рухомого та нерухомого майна і кошти у сумі 162.891грн.99коп., що належать ЗАТ „Бердянський виноробний завод” і знаходяться на рахунках банківських установ.

        Зазначена ухвала винесена на підставі статтей 66, 67 ГПК України.  

Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач оскаржив її до суду апеляційної інстанції, просить ухвалу скасувати та зняти арешт з майна та коштів у сумі 162.891грн.99коп., що йому належать. В обґрунтування своїх доводів посилається на відсутність підстав для вжиття заходів по забезпеченню позову. Зазначає, що позивач у письмовій заяві просив накласти арешт на державне майно, що є предметом договору оренди від 01.11.1993р. №102, і знаходиться в оренді відповідача, але місцевий господарський суд наклав арешт і на майно відповідача, чим обмежив здійснення господарської діяльності. Відповідач у даний час знаходиться у стані банкрутства, і з винесенням  ухвали про арешт майна не буде мати шансів вийти із скрутного становища.     

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає ухвалу законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу – без змін. Наголосив, що підставою для накладення арешту стала наявна заборгованість з орендної плати – 104.212грн.76коп., та по мировій угоді, укладеній у справі №20/9-д, за якою відповідач зобов'язаний перерахувати до державного бюджету - 54.667грн.32коп. Крім того, в ході проведеної інвентаризації виявлена недостача державного майна-основних фондів на суму 293.284грн., яке знаходилось у відповідача в оренді. Суд першої інстанції врахував ці факти і правомірно вжив заходи щодо забезпечення позовних вимог.

                 Представник позивача підтримав доводи та заперечення, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

          Відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча про час і місце судового засідання повідомлений в установленому законом порядку. Колегія не вбачає перешкод для перегляду цієї справи за відсутності представника заявника апеляційної скарги.

          За розпорядженням  голови Запорізького апеляційного господарського суду №165 від 26.01.2007р. справу №21/169/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.

           Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

          У статті 67 ГПК України визначені види заходів забезпечення позову, серед яких є: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Даний висновок знайшов своє відображення у Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”.

          Тобто, із вищевикладеного вбачається, що застосування заходів по забезпеченню позову є правом суду, яким і скористався місцевий господарський суд.

            Як вбачається із матеріалів справи, арешт на об'єкти рухомого і нерухомого майна, та кошти у сумі – 162.891грн.99коп., що належать відповідачеві, накладений у зв'язку із заборгованістю по орендній платі перед позивачем (орендодавцем), та відсутністю у орендаря (відповідача) окремих об'єктів державного майна, наданого йому в оренду, що було встановлено під час інвентаризації, проведеної орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області.

          А тому, враховуючи відсутність у відповідача статутної діяльності із-за складного фінансового становища, існування кредиторської заборгованості, що стало підставою для порушення відносно нього 27.07.2006р. провадження у справі №21/146/06 про банкрутство

за заявою одного з кредиторів, недобросовісність відповідача при виконанні умов договору оренди державного майна від 01.11.1993р. за №102, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість арешту майна та коштів відповідача.     

           Відповідно до пункту 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі,  господарський суд повинен виходити з того, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат, що і є в даному випадку.

          Колегія суддів також наголошує на тому, що накладення арешту на все майно відповідача жодним чином не перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності, оскільки користування цим майном судом не обмежено.  

          Крім того, у відповідача виявлена в результаті проведеної позивачем за участю представників відповідача інвентаризації недостача державного майна на суму 293.284грн. у кількості 102 одиниць основних фондів (а.с.69-70), а тому суд першої інстанції  обґрунтовано обрав захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача.  

           З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Бердянський виноробний завод”, м.Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.11.2006р. у справі №21/169/06 – без змін.