Постанова

від 23.10.2017 по справі 803/1320/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 803/1320/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

з участю представника позивача Степанюка С.Є.,

представників відповідача Березної Т.О., Мирончук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транспортно-Експедиторський Центр" (далі - ПП "ТЕЦ", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 року №0009441401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області з 27.07.2017 року по 06.09.2017 року була проведена перевірка ПП "ТЕЦ", за результатами якої 13.09.2017 року був складений акт №9524/14-01/38272913, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки про заниження підприємством прибутку на загальну суму 210464 грн. Підприємство вказує на те, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є висновки, викладені в акті перевірки про те, що ПП "ТЕЦ" здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності. Позивач зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій на постачання запасних частин до автомобілів в асортименті таким підприємствам як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт", ТОВ "Валакас", ТОВ "КП Шихан" надав контролюючому органу необхідні документи, що підтверджують факт реалізації згаданих товарів, а саме було надано: договори, вантажно-митні декларації, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари. При цьому, звертає увагу на те, що відсутність в документі конкретної адреси передачі товару та інформації зі сторони покупців про те, хто отримав товар не може ставити під сумнів саму господарську операцію за наявності інших документів та документів, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції.

Також позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки вказано на те, що підприємства-покупці фігурували в кримінальних провадженнях, як суб'єкти з ознаками фіктивності, щодо них відсутня інформація про наявність власних основних фондів. Зазначені факти стали для контролерів контролюючого органу аргументами щодо неможливості підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації товарів покупцям. В противагу цьому позивач зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків. Також чинне законодавство не передбачає обов'язку для суб'єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника.

На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства платника податків, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 28.09.2017 року №0009441401.

В письмових запереченнях проти позову від 20.10.2017 року відповідач не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним. Вважає, що господарські операції з поставки запасних частин до автомобілів в асортименті таким підприємствам як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт" з ознаками фіктивності, про що свідчать кримінальні провадження, а в наданих документах встановлено відсутність обов'язкових реквізитів первинного документа, зокрема в накладних відсутня інформація про прізвище, ім'я та по батькові, посаду та реквізити довіреностей від покупця. В товарно-транспортних накладних відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні роботи. Крім того, в наданих документах місце пункту розвантаження (передачі товару) не конкретизовано, що унеможливлює встановити фактичне місце передачі товару. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач відобразив в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції із згаданими підприємствами без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 27.07.2017 року по 06.09.2017 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ТЕЦ" податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, про що було складено акт №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 року (а.с.18-49).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, крім іншого, про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст.22, ст.23, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134 ст.134 ПК України, вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , №16 Витрати , затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, в результаті чого ПП "ТЕЦ" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1357752 грн., в тому числі за 2014 рік на 172044 грн., за 2015 рік на суму 17195, за 2016 рік на суму 1168513 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 210464 грн., в тому числі за 2014 рік на 210464 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 13.09.2017 року №9524/14-01/38272913 ГУ ДФС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 року №0009441401 (а.с.16-17), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в сумі 210464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 52616 грн.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийняті податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинної до 01.01.2015 року) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській області про непідтвердження позивачем господарських операцій поставки запчастин для автомобілів в асортименті ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг" та ПП "МПК Торг-Міт", судом під час розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення зазначених господарських операцій, а також належного оформлення первинних документів.

Контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що отримані позивачем грошові кошти від згаданих підприємств є безповоротною фінансовою допомогою, а тому позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 210464 грн., в тому числі за 2014 рік на 210464 грн.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "ТЕЦ" мало правовідносини з ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт", з якими було укладено відповідні договори купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 року (а.с.50), №1014-04 від 17.11.2014 року (а.с.85), №1114-05 від 27.11.2014 року (а.с.127), на підставі яких позивач зобов'язувався передати у власність покупців запчастини для автомобілів в асортименті, а покупці зобов'язувався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цих договорів.

Автомобільні запчастини було ввезено ПП "ТЕЦ" на митну територію України.

Відповідно до умов поставки товару за договором купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 року передача товару ТОВ "Сейв Тайм" здійснюється товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем (правила "Інкотермс" - 2010 р.).

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: вантажно-митні декларації (ВМД) №205020005/2014/011296 від 21.12.2014 року, №205020005/2014/011391 від 24.12.2014 року; №205020005/2014/011392 від 24.12.2014 року, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні) №658119 від 21.12.2014 pоку, №658149 від 24.12.2014 року, №658154 від 24.12.2014 року, видаткові накладні №РН-0000012 від 22.12.2014 року, №0000013 від 24.12.2014 року, №0000014 від 24.12.2014 року, податкові накладні №11 від 22.12.2014 року, №12 від 24.12.2014 року, №13 від 24.12.2014 року (а.с.51-82). Оплата покупцем за товар була проведена згідно платіжних доручень №6 від 30.12.2014 року та №8 від 06.01.2015 року (а.с.83-84).

Відповідно до договору купівлі-продажу №1014-04 від 17.11.2014 року передбачено реалізацію ТОВ "Атіс-Торг" товару (запасні частини до а/в в асортименті), які ПП "ТЕЦ" було ввезено на митну територію України. Про це свідчать такі документи: ВМД №205020005/2014/009886 від 17.11.2014 року, ВМД №205020005/2014/010222 від 27.11.2014 року, CMR №658170 від 17.11.2014 року, №658026 від 23.11.2014 року (а.с.86-120). Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що передача товару здійснюється по частково, товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем (правила "Інкотермс" - 2010 р.). Позивачем було виписано видаткові накладні №РН-0000004 від 17.11.2014 року, №РН-0000005 від 24.11.2014 року, податкові накладні №9 від 17.11.2014 року, №18 від 24.11.2014 року (а.с.121-124). Оплата покупцем за товар була здійснена згідно платіжних доручень №1109 від 27.11.2014 року та №1108 від 27.11.2014 року (а.с.125-126).

Відповідно до умов поставки товару за договором купівлі-продажу №1114-05 від 27.11.2014 року передача товару ПП "МПК Торг-Міт" здійснюється товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем, м. Львів, вул. Д.Апостола, 14 (правила "Інкотермс" - 2010 р.).

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: вантажно-митні декларації (ВМД) №205020005/2014/010376 від 27.11.2014 року, CMR №660356 від 27.11.2014 pоку, видаткову накладну №РН-0000006 від 27.11.2014 року, податкову накладну №19 від 27.12.2014 року, довіреність №17 від 27.11.2014 року (а.с.128-141). Оплата покупцем за товар була здійснено згідно платіжних доручень №23 від 08.12.2014 року, №25 від 12.12.2014 року, №87 від 17.12.2014 року (а.с.142-144).

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що вони ґрунтуються на тому, що:

-у видаткових накладних та CMR відсутня інформація щодо конкретизації місця передачі товару, відсутня інформація щодо прізвища, ім'я та по батькові, посади осіб, відповідальних за одержання товару зі сторони покупців, а також відсутні реквізити їх довіреностей;

- аналізом ЄДРПН не встановлено придбання покупцями товарів послуг оренди приміщень в м. Києві;

- інформація про наявність власних основних фондів покупців відсутня;

- відсутня інформація про те, ким та яким чином здійснювалися розвантажувальні роботи;

- аналізом єдиного реєстру судових рішень встановлено, що покупці товарів фігурують як суб'єкти господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань.

Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо недоліків заповнення видаткових накладних, зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що відсутність певних відомостей при оформлені документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому, крім інших документів, про наявність та про фактичний рух активів свідчать наступні первинні документи: вантажно-митні декларації про експорт товару; CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Відсутність документів про те, ким та яким чином здійснювалися розвантажувальні роботи та конкретизацію адреси місця передачі товару, не спростовують реальності здійснення вищенаведених господарських операцій, оскільки вони не є першочерговими документами, що впливають на підтвердження цих господарських операцій. Ненадання таких документів не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій, а також не може заперечувати факт отримання позивачем грошових коштів від вищезгаданих контрагентів за поставку товарів, а тому такі кошти у відповідності до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК не є безповоротною фінансовою допомогою позивачу.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт" фігурують в кримінальних провадженнях, як суб'єкти фінансово-господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності не спростовує фактів здійснення господарських операцій між ПП "ТЕЦ" та вищевказаними контрагентами, оскільки жодного рішення суду, яким встановлено, що укладені договори між цими суб'єктами господарювання визнано недійсними, чи нікчемними відповідач не надав. Також відповідач не надав суду жодного вироку суду щодо притягнення посадових осіб контрагентів позивача та посадових осіб ПП "ТЕЦ" до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, печаток, штампів, бланків та їх використання у фіктивній господарській діяльності. Також аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - продавця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням покупцями вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності. Водночас на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку ГУ ДФС у Волинській області належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 року №0009441401, відтак останнє є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПП "ТЕЦ" підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3946,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 04.10.2017 року №135.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28.09.2017 року №0009441401.

Присудити на користь Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 3946,20 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок шість гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 28 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук