Постанова

від 20.02.2018 по справі 803/1320/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11491/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Дробот М.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (Головуючий суддя: Ковальчук В.Д., ухвалено о 10 год. 53 хв. у м. Луцьк) у справі за позовом Приватного підприємства "Транспортно-Експедиторський Центр" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Транспортно-Експедиторський Центр" звернулося з позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 року №0009441401.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки акта перевірки про заниження підприємством прибутку на загальну суму 210464 грн. є неправомірними, оскільки підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є те, що ПП "ТЕЦ" здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності. Зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій на постачання запасних частин до автомобілів в асортименті таким підприємствам як ТОВ "Сейв Тайм", ТОВ "Атіс-Торг", ПП "МПК Торг-Міт", ТОВ "Валакас", ТОВ "КП Шихан" надав контролюючому органу необхідні документи, що підтверджують факт реалізації згаданих товарів, а саме було надано: договори, вантажно-митні декларації, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари. Звертає увагу на те, що відсутність в документі конкретної адреси передачі товару та інформації зі сторони покупців про те, хто отримав товар не може ставити під сумнів саму господарську операцію за наявності інших документів та документів, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції. Також зазначає, що в акті перевірки вказано на те, що підприємства-покупці фігурували в кримінальних провадженнях, як суб'єкти з ознаками фіктивності, щодо них відсутня інформація про наявність власних основних фондів. Зазначені факти стали для контролерів податкового органу аргументами щодо неможливості підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації товарів покупцям. В противагу цьому позивач зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків, а також чинне законодавство не передбачає обов'язку для суб'єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника.

На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства платника податків, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 28.09.2017 року №0009441401.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28.09.2017 року №0009441401.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 27.07.2017 року по 06.09.2017 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «ТЕЦ» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 року (а.с.18-49), яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: ст.22, ст.23, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134 ст.134 ПК України, вимог Положення бухгалтерського обліку №15 Дохід , №16 Витрати , затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, в результаті чого ПП «ТЕЦ» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1357752 грн., в тому числі за 2014 рік на 172044 грн., за 2015 рік на суму 17195, за 2016 рік на суму 1168513 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 210464 грн., в тому числі за 2014 рік на 210464 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009441401 від 28.09.2017року (а.с.16-17), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в сумі 210464 грн. та за штрафними санкціями в сумі 52616 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст..138-143 цього Кодексу, з врахуванням правил встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів, ПП «ТЕЦ» мало правовідносини з ТОВ «Сейв Тайм» , ТОВ «Атіс-Торг» , ПП «МПК Торг-Міт» , з якими було укладено відповідні договори купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 року (а.с.50), №1014-04 від 17.11.2014р. (а.с.85), №1114-05 від 27.11.2014 року (а.с.127), на підставі яких позивач зобов'язувався передати у власність покупців запчастини для автомобілів в асортименті, а покупці зобов'язувався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цих договорів. Запчастини було ввезено ПП «ТЕЦ» на митну територію України.

Відповідно до умов поставки товару за договором купівлі-продажу №1214-03 від 19.12.2014 року, передача товару ТОВ «Сейв Тайм» здійснюється товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем (правила «Інкотермс» - 2010 р.).

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: вантажно-митні декларації (ВМД) №205020005/2014/011296 від 21.12.2014 року, №205020005/2014/011391 від 24.12.2014 року; №205020005/2014/011392 від 24.12.2014 року, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні) №658119 від 21.12.2014 pоку, №658149 від 24.12.2014 року, №658154 від 24.12.2014 року, видаткові накладні №РН-0000012 від 22.12.2014 року, №0000013 від 24.12.2014 року, №0000014 від 24.12.2014 року, податкові накладні №11 від 22.12.2014 року, №12 від 24.12.2014 року, №13 від 24.12.2014 року (а.с.51-82). Оплата коштів покупцем за товар була проведена згідно платіжних доручень №6 від 30.12.2014 року та №8 від 06.01.2015 року (а.с.83-84).

Відповідно до договору купівлі-продажу №1014-04 від 17.11.2014 року передбачено реалізацію ТОВ «Атіс-Торг» товару (запасні частини до а/в в асортименті), які ПП «ТЕЦ» було ввезено на митну територію України. Про це свідчать наступні документи: ВМД №205020005/2014/009886 від 17.11.2014 року, ВМД №205020005/2014/010222 від 27.11.2014р ., CMR №658170 від 17.11.2014 року, №658026 від 23.11.2014 року (а.с.86-120). Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що передача товару здійснюється по частково, товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем (правила «Інкотермс» - 2010 р.). Позивачем було виписано видаткові накладні №РН-0000004 від 17.11.2014 року, №РН-0000005 від 24.11.2014 року, податкові накладні №9 від 17.11.2014 року, №18 від 24.11.2014 року (а.с.121-124). Оплата покупцем коштів за товар була здійснена згідно платіжних доручень №1109 від 27.11.2014р. та №1108 від 27.11.2014р. (а.с.125-126).

Згідно умов поставки товару за договором купівлі-продажу №1114-05 від 27.11.2014р. передача товару ПП «МПК Торг-Міт» здійснюється товарними партіями на умовах DDP - за реквізитами, вказаними покупцем, м.Львів, вул.Д.Апостола,14 (правила «Інкотермс»- 2010р.).

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: вантажно-митні декларації (ВМД) №205020005/2014/010376 від 27.11.2014 року, CMR №660356 від 27.11.2014 pоку, видаткову накладну №РН-0000006 від 27.11.2014 року, податкову накладну №19 від 27.12.2014 року, довіреність №17 від 27.11.2014 року (а.с.128-141). Оплата коштів за товар була здійснено згідно платіжних доручень №23 від 08.12.2014 року, №25 від 12.12.2014 року, №87 від 17.12.2014 року (а.с.142-144).

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань.

Однак, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, а відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відсутність певних відомостей при оформлені документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документальних доказів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Також, про наявність та про фактичний рух активів свідчать наступні первинні документи: вантажно-митні декларації про експорт товару; CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари.

Відтак, вищезазначені первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Поряд з цим, відсутність документів про те, ким та яким чином здійснювалися розвантажувальні роботи та не чітка конкретизація адреси місця передачі товару, не спростовують реальності здійснення вищенаведених господарських операцій, оскільки вони не є першочерговими документами, що впливають на підтвердження цих господарських операцій. Ненадання таких документів не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій, а також не може заперечувати факт отримання позивачем грошових коштів від вищезгаданих контрагентів за поставку товарів, а тому такі кошти у відповідності до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК не є безповоротною фінансовою допомогою позивачу.

Стосовно посилань апелянта на те, що ТОВ «Сейв Тайм» , ТОВ «Атіс-Торг» , ПП «МПК Торг-Міт» фігурують в кримінальних провадженнях, як суб'єкти фінансово-господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності, не спростовує фактів здійснення господарських операцій між ПП «ТЕЦ» та вищевказаними контрагентами через те, що жодного рішення суду, яким встановлено, що укладені договори між цими суб'єктами господарювання визнано недійсними, чи нікчемними апелянтом не надано, як і не долучено до матеріалів справи жодного вироку суду про притягнення посадових осіб контрагентів позивача та посадових осіб ПП «ТЕЦ» до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, печаток, штампів, бланків та їх використання у фіктивній господарській діяльності.

Чинне законодавство України не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - продавця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням покупцями вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності. Водночас, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Вищезазначені обставини та норми чинного законодавства свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення №0009441401 від 28.09.2017 року було протиправним та підлягало безумовному скасуванню.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі №803/1320/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 22.02.2018 року