Ухвала

від 12.10.2017 по справі 808/1102/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2017 рокусправа № 808/1102/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року

у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обслуговуючого кооперативу "Гарант-Азов" стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи, передбачені діючим законодавством України, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідачем не виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів. Вважає, що роботодавець зобов'язаний самостійно працевлаштувати інвалідів для виконання відповідного нормативу.

Представником відповідача надано до суду апеляційної інстанції заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що ним належно виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів України щодо виконання нормативів працевлаштування інвалідів, подавалися відповідні звіти 3ПН.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 26.08.2014 №10 було затверджено з 26.08.2014 штатний розклад ОК "Гарант-Азов" в новій редакції, відповідно до якого кількість штатних одиниць склала 1. Відповідно до наказу від 30.03.2015 №3 у зв'язку з виробничою необхідністю затверджено з 31.03.2015 штатний розклад відповідача у новій редакції, кількість працюючих склала 6 штатних одиниць. З 12.05.2015 у зв'язку з організацією кооперативом ринкової діяльності, введено додатково в штатний розклад 15 штатних одиниць, що пов'язані з діяльністю підрозділу "Постійний (змішаний) ринок", та наказом №9 затверджено в новій редакції. Після збільшення кількості працівників до 20 осіб в штатний розклад відповідача з 27.05.2015 була введена вакансія диспетчера для працевлаштування інваліда згідно із штатним розкладом, затвердженим наказом №22 від 27.05.2015. Крім того, у зв'язку із розширенням штату працівників відповідачем до Василівського районного центру зайнятості подано Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) №3-ПН від 27.05.2015, в якому зазначалася інформація про наявність одного робочого місця (вакансії) для інвалідів на посаду диспетчера.

24.06.2016 відповідач направив до Василівського районного центру зайнятості інформацію щодо внесення змін до штатного розкладу ОК "Гарант-Азов" в частині заміни вакантної одиниці диспетчера на одиницю двірника для працевлаштування інваліда 3 групи. Також 08.09.2016 відповідачем направлено до Василівського районного центру зайнятості інформацію щодо внесення змін до штатного розкладу ОК "Гарант-Азов" в частині заміни вакантної одиниці двірника на одиницю сторожа для працевлаштування інваліда 3 групи.

Згідно наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ від 20.01.2017 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ОК "Гарант-Азов" у 2016 році становила 20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становила 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 21 677,90 грн.

25.01.2017 Запорізьке ОВ ФСЗІ повідомило відповідача про необхідність відображення у рядку 06 Звіту суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 21 569,50 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Господарського кодексу України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з збільшенням кількості штатних одиниць з травня 2015 року ОК "Азов-гарант" відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 1 робоче місце, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21 569,50 грн. та пеню в сумі 97,02 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 21 678,06 грн.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Колегія суддів ап5еляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз вищевказаних норм закону дає підстави для висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок:

1. виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,

2. надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,

3. якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування , що перелічені в частині 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VІ, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 якого роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок її подання.

Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Слід зазначити, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити, атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи державної служби зайнятості, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування . Щомісячне подання форми №3-ПН, якщо на вказану вакансію робітника не було працевлаштовано, а нові вакансії у роботодавця не відкривалися, Порядком подання форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не передбачено .

Матеріалами справи підтверджено, що на адресу Василівського районного центру зайнятості відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій.

В свою чергу, центром зайнятості для працевлаштування на підприємство відповідача інваліда, 09.09.2016 видано направлення одному безробітному з числа інвалідів для працевлаштування. За результатом виданого направлення особа працевлаштована, що підтверджується копіює наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 та копія звіту ф.№ 5-ПН від 16.09.2016.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону № 875-ХІІ та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство неправомірно або безпідставно відмовило інвалідам у прийнятті на роботу, які були направлені центром зайнятості або безпосередньо звернулись до відповідача, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сукупність названих обставин свідчить, що ОК "Гарант-азов" вживав всі належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону № 875-XII.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова