Ухвала

від 18.10.2017 по справі 820/2488/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/2488/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/2488/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Зодіак"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Зодіак", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 23.03.2017 року №0000311406.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджував, що взаємовідносини позивача з ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами, а саме: договорами, податковими накладними та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками тощо та узгоджується з видами діяльності підприємства позивача. Зазначив, що у підприємства, як у платника податків, наявні первинні документи, що підтверджують фактичний рух активів в межах господарської діяльності платника податків, отже, позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД та правомірно було віднесено вартість придбаних у ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД товарів у 2-3 кварталі 2016 р. до складу собівартості реалізованих товарів, а висновки контролюючого органу щодо безтоварності правочинів, вчинених підприємством, мають бути доведені належними доказами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 року у справі № 820/2488/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Зодіак" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000311406 від 23 березня 2017 року.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі Наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 440 від 16.02.2017 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма ЗОДІАК , податковий номер 23749679 та направлення на перевірку № 821 від 17.02.2017, фахівцем контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ фірма ЗОДІАК (податковий номер 23749679) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД (податковий номер 38634456) за період з 01.06.2016 по 31.07.2016, згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Результати перевірки оформлені актом від 03.03.2017 №772/20-40-14-06-10/23749676 (т. 1 а.с. 11-52), висновками якого встановлено порушення ТОВ фірма ЗОДІАК : п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, які призвели до заниження ТОВ фірма ЗОДІАК податку на прибуток у сумі 385765 грн., а саме в 2 кварталі 2016 р. на суму 66487 грн., в 3 кварталі 2016 р. у сумі 319278 грн.; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 428628 грн., а саме в червні 2016 р. на суму 73874 грн., в липні 2016 р. на суму 354754 грн.

На підставі акту перевірки та висновків контролюючого органу, 23 березня 2017 р. ГУ ДФС у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000311406, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 428628 грн. (т.1 ас. 79-80), та №0000301406, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 385765 грн. та штрафними санкціями 192882,50 грн. (т. 1 а.с. 82).

Фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті перевірки №772/20-40-14-06-10/23749676 від 03.03.2017 судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які виразились в тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД - не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у вказаного контрагента відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі інформації, отриманої з баз даних ДФС, а саме: було встановлено, що ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД має незначну кількість штатних працівників, відсутні виробничо-складські приміщення та транспортні засоби, які економічно необхідні для виконання постачання товару у значних обсягах. На думку контролюючого органу - це свідчить, що вказані господарюючі суб'єкти проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, які не мають реального товарного характеру, а пов'язані виключно з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, а отже і господарські операції позивача не спричинили реальних правових наслідків, що виключає право Підприємства віднесення до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості придбаних у ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД товарів, використаних в подальшому у виробництві, а також право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ Зодіак та ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД укладено договір поставки №26/05/16-1 від 26.05.2016 року (т. 1 а.с. 103).

На виконання умов договору поставки №26/05/16-1 від 26.05.2016 року ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД в червні-липні 2016 року було поставлено ТОВ фірмі ЗОДІАК 728,02 тон пшениці 3 класу, урожаю 2015 року, якістю відповідно до ДСТУ3768-2010 (згідно проведеного аналізу лабораторією підприємства).

Доставка пшениці проводилася на склад за адресою: м.Чугуїв, вул. Есхарівська,7 транспортом ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД за рахунок постачальника.

Так, для виробництва та зберігання продукції ТОВ фірма ЗОДІАК орендує у ТОВ фірма Стрілець (код 30378328) виробничі комплекси за адресою: м.Чугуїв, вул.Есхарівська,7 згідно договору оренди №1 від 05.01.2012 року та за адресою: м.Чугуїв, вул. Есхарівська, 5 згідно договору оренди №2 від 05.01.2012 року.

Вказані обставин, підтверджуються копіями відповідних документів в матеріалах справи, а саме: договору оренди №1 від 05.01.2012 року (т. 2 а.с.1), акту прийому-передачі об'єкта оренди (т. 2 а.с. 2) та додаткової угоди №4 від 31.12.2012 (т. 2 а.с.3), договору оренди №2 від 05.01.2012 року, акту прийому-передачі об'єкта оренди та додаткової угоди №4 від 31.12.2012 (т.2 а.с.4-7).

На виконання умов укладеного договору, були виписані податкові накладні, товарно-видаткові накладні, транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем до перевірки також надавались товарно-транспортні накладні; видаткові накладні, суми по яких були включені до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток; податкові накладні, суми ПДВ по яких були включені до податкового кредиту позивача за відповідний період; платіжні доручення та виписки банку, що в повному обсязі засвідчують рух товарно-матеріальних цінностей, факт їх оприбуткування та факт сплати грошових коштів за отримані товари.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладеного правочину з ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД , позивачем в податковому обліку операції відображені зареєстрованими в ЕРПН податковими накладними: №1 від 02.06.2016 на суму 249245,00 грн. у т.ч. ПДВ 41540,83 грн.; №40 від 24.06.2016 на суму 194000,00 грн. у т.ч. ПДВ 32333,33 грн.; №1 від 12.07.2016 на суму 186472,50 грн. у т.ч. ПДВ 31078,75 грн.; №3 від 13.07.2016 на 89308,00 грн., у т.ч. ПДВ 14884,67 грн.; №5 від 14.07.2016 на суму 94047,00 грн., у т.ч. ПДВ 15674,50 грн., №7 від 14.07.2016 на суму 282210,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 47035,00 грн., №8 від 15.07.2016 на суму 74031,25 грн., у т.ч. ПДВ 14806,25 грн., №10 від 16.07.2016 на суму 285142,50 грн., у т.ч. ПДВ 47523,75 грн., №12 від 18.07.2016 на суму 177675,00 грн., у т.ч. ПДВ 29612,50 грн., №24 від 19.07.2016 на суму 79902,00 грн. у т.ч. ПДВ 13317,00 грн., №30 від 20.07.2016 на суму 364492,50 грн., у т.ч. ПДВ 60748,75 грн., №33 від 21.07.2016 на суму 226380,00 грн., у т.ч. ПДВ 37730,00 грн., №41 від 23.07.2016 на суму 81977,00 грн., у т.ч. ПДВ 13662,83 грн., №46 від 27.07.2016 на суму 172080,00 грн., у т.ч. ПДВ 28680,00 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за червень-липень 2016 року.

Факт отримання пшениці ТОВ фірмою ЗОДІАК та відображення в бухгалтерському обліку оформлено прибутковими накладними, копії яких були додані до матеріалів справи (т.1 а.с. 164-177).

Також на підтвердження факту виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином, в матеріалах справи містяться: видаткові накладні (т. 1 а.с. 120-134), розрахунки на оплату (т.1 а.с. 104-119), накладні на переміщення товару (т.1 а.с. 178-191) та копії товарно-транспортних накладних (т.1 а.с. 135-163).

Встановлено, що розрахунки між ТОВ фірма ЗОДІАК і ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД за пшеницю проводились у безготівковій формі. Здійснення оплати послуг підтверджено платіжними дорученнями, які надавались під час перевірки. На підтвердження оплати за укладеним з ТОВ КРОКУСАГРТРЕЙД договором, до матеріалів справи додані копії: реєстру платіжних доручень за червень-липень 2016 року, платіжних доручень та банківських виписок по рахункам (т. 1 а.с. 194-217). Заборгованість по розрахунках за поставлену пшеницю в червні-липні 2016 року контрагенту ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД згідно регістрів бухгалтерського обліку відсутня.

На підтвердження виконання господарських операцій з зазначеним контрагентом, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень-липень 2016 року та копію картки рахунку 631 за червень-липень 2016 року (т.1 а.с. 218-219).

Колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, не мають дефектів форми, змісту або походження, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно даних звіту Аналіз закупівель за червень-липень 2016 року по товару пшениця : в червні 2016 року ТОВ Фірмою Зодіак була куплена пшениця : у ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД - придбано 111,6 тон пшениці, сума без ПДВ 369370,84 грн., ПДВ 73874,16 грн.; у іншого постачальника АгролігаПлюс - придбано 589 тон пшениці, сума без ПДВ 1961554,16 грн., ПДВ 392310,84 грн. В липні 2016 року була куплена пшениця : у ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД - придбано 616,42 тон пшениці, сума без ПДВ 1773770,00 грн, ПДВ 354754,00 грн.; у інших постачальників Агроліга-Плюс, Агроліга-ФГ, Богуслав, Мрія, РБК Еліто-Сфера - придбано 1799,870 тон пшениці, сума без ПДВ 5265004,33 грн, ПДВ 1019041,67 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 Сировина та матеріали за червень-листопад 2016 року видно, що станом на 01.06.2016 року на складі ТОВ фірми ЗОДІАК пшениці не було. В оборотно-сальдовій відомості відображені дані придбання пшениці по місяцях (обороти по дебету) та списання пшениці у виробництво (обороти по кредиту). Станом на 30.11.2016 року залишки пшениці складають всього 30,862 тон. (копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 по товару пшениця за червень-липень 2016 року (т. 2 а.с. 117-119).

Отже, з аналізу копій первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи встановлено, що вся придбана пшениця у різних постачальників у червні-липні 2016 року була передана для виробництва борошна, з якого в свою чергу було вироблено макаронні вироби. Перепродажу пшениці за цей період не було.

Також на балансі ТОВ фірма ЗОДІАК наявні всі виробничі потужності, а саме: три макаронних лінії (ТФК), автоматична лінія по виробництву коротко різаних макаронних виробів (Італія), млин РВ АВМ-15, вантажний автотранспорт, навантажувачі, фасувальне та інше виробниче обладнання.

Згідно загального Звіту з продажів за період червень-листопад 2016 року підприємство позивача у зазначений період здійснював продаж тільки муки та макаронний виробів. На підтвердження зазначених обставин, представником позивача до матеріалів справи надано Звіт з продажів за період червень-листопад 2016 року.

Факт передачі пшениці матеріально-відповідальній особі відображено накладними на переміщення, накладними на передачу готової продукції, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 223-229).

За матеріалами справи судом встановлено, що відпуск пшениці на виробництво також документально оформлялось: виписувались накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Матеріалами справи встановлено, що на підприємстві позивача в останній день місяця проводиться і складається акт зачистки виробничого комплексу за підписом начальника цеху та затвердженого директором підприємства, що підтверджується наданими копіями зазначених документів (т. 2 а.с. 139-140). Готова продукція передається на склад, при цьому оформлюються накладні на передачу готової продукції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підтвердження здійснення ТОВ фірма ЗОДІАК господарських операцій з ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД позивачем надані копії необхідних документів, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій по вищезазначеному контрагенту.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості ресурсів для виконання об'єму робіт згідно договорів підряду перед позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Натомість позивачем документально підтверджено факт отримання придбаної пшениці від ТОВ КРОКУСАГРОТРЕЙД , використання її у своїй господарській діяльності та подальшої реалізації виробленого продукту до інших господарюючих суб'єктів.

Також статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки 03.03.2017 №772/20-40-14-06-10/23749676 не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Харківській області від 23.03.2017 за №№0000301406 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017р. по справі № 820/2488/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.