Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/2453/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/2453/17 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення, зобов'язання повернути майно та розірвання договору.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Онищенко І.П., за довіреністю;

від відповідача: Середа В.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася із позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з вимогами про:

- стягнення 87 984,02 грн., з яких: 69 349,30 грн. основний борг, 5 056,64 грн. пеня, 11 371,90 грн. інфляційні втрати, 2 206,18 грн. 3% річних, нараховані за договором оренди транспортних засобів №17/13-77 від 15.07.2013;

- зобов'язання ДП "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України" повернути ДК "Газ України" автомобіль GREAT WALL HOVER в кількості 1 одиниця, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3;

- розірвання договору найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 від 15.07.2013 укладений між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДП "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 від 15.07.2013.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову повністю, з наступних підстав.

- відповідач перебуває на стадії припинення діяльності шляхом реорганізації, приєднання до НАК Нафтогаз України , при цьому Позивач, в свою чергу, не звертався у порядку та строк передбачений у ст. 105 ЦК України з даними кредиторськими вимогами до Відповідача з метою вирішення питання про включення відповідних зобов'язань до передавального акту;

- транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, який є майном, що здається в оренду за договором найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 від 15.07.2013, - знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, у зв'язку з чим Відповідач не має можливості його експлуатувати та відповідно задовольнити кредиторські вимоги Позивача щодо його повернення.

Відповідачем 11.05.2017 було подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації (приєднання) ДП "Нафтогазбезпека" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

В процесі розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 зупинено провадження у справі № 910/2453/17 до завершення процедури (приєднання) ДП "Нафтогазбезпека" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 про зупинення провадження у справі № 910/2453/17 скасовано, матеріали справи № 910/2453/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 24.05.2016 № 05-23/2201 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/2453/17 у зв'язку із відпусткою судді Борисенко І.І., за результатами якого справу передано для подальшого розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2017 справа № 910/2453/17 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 18.09.2017.

Представники сторін у судове засідання 18.09.2017 з'явились.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/2453/17 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 18.09.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 09.10.2017.

Представники сторін у судове засідання 09.10.2017 з'явились.

У судовому засіданні 09.10.2017 судом було оголошено перерву до 17.10.2017.

Представник позивача у судове засідання 17.10.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року між Дочірнім підприємством Нафтогазбезпека Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі - орендар, відповідача) та Дочірньою компанією Газ України (далі - орендодавець, позивач) було укладено Договір найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування легкові автомобілі (далі - майно) для використання цього майна за цільовим призначенням. Перелік орендованого майна зазначений в додатку №1 до договору.

Передача майна орендодавцем в оренду орендарю здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору та оформлюється актом приймання-передавання кожної одиниці транспортного засобу, що входить до складу майна, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками. В акті зазначається технічний стан майна та інші дані. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термі, зазначений у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та Актів (п.2.2 Договору).

Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 Договору у разі дострокового розірвання, припинення дії або закінчення строку дії Договору майно повертається орендодавцем орендарю з оформленням Акту (Актів), який підписується сторонами та скріплюється їх печатками. Дата підписання Акту у такому випадку вважається останнім днем найму (оренди). Обов'язок щодо складання Акта покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата за договором визначається на підставі методики розрахунку плати за послуги зі здавання в найм (оренду), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) та становить за базовий місяць надання послуг суму 1294,43 грн. без ПДВ, зазначену у додатку № 2 до Договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що нарахування ПДВ на суму плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, і становить за базовий місяць надання послуг 258,89 грн.

Загальна суму плати за базовий місяць складає 1 553,32 грн. ( п. 3.3 Договору)

У відповідності до п. 3.4 Договору загальна сума плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати орендарем після пред'явлення орендодавцем рахунку на оплату (далі - рахунок), не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 та 4.5 Договору до рахунка додаються: акт здавання-приймання наданих послуг, податкова накладна. Оплата послуг зі здавання в найм (оренду) майна проводиться орендарем в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, визначений у Договорі. У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує плату до дня повернення майна за актом (актами) приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість, якщо така виникла, у повному обсязі.

Згідно з п. 5.1 Договору орендар зобов'язується, зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі, на умовах Договору, сплачувати за послуги;

- забезпечувати збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в найм (оренду), з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки;

- протягом п'яти робочих днів після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно, не менше ніж на його ринкову вартість, та укласти Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в порядку визначеному законодавством, та надати орендодавцю підтвердження цього в письмовому вигляді;

- у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 7.2 та 7.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідними компетентними органами України.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року, тобто до 14 липня 2014 року включно, а в частині виконання зобов'язання за Договором - до їх повного виконання. У випадку, якщо протягом тридцяти календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього Договору, строк дії Договору автоматично продовжується ще на один рік (п. 9.1 Договору).

Пунктом 10.6.3 Договору сторони погодили, що цей Договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо він доведе, що орендар систематично, більше трьох раз, порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим Договором.

Відповідно до п. 10.7 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

На виконання умов Договору, орендар передав орендарю майно: автомобіль Great Wall Hover в кількості 1 одиниці, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.11.2013.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 в частині сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20 022,59 грн., 1 463,36 грн. пені, 1 555,08 грн. інфляційних втрат та 355,38 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди, а також просив зобов'язати відповідача повернути автомобіля Great Wall Hover, державний номер НОМЕР_1 та стягнути з останнього на підставі частини 2 статті 785 ЦК України неустойку за порушення зобов'язань з повернення майна в розмірі 20 074,66 грн., у зв'язку з достроковим розірванням в односторонньому порядку Договору оренди.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/21879/14 було стягнуто з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 20 022 грн. 59 коп. основного боргу, 1 463 грн. 36 коп. пені, 1 555 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 355 грн. 38 коп. трьох відсотків річних та 1 827 грн. грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Як зазначає позивач, у позовні заяві, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 69 349 грн. за період з серпня 2014 року по жовтень 2016, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, розірвати Договір оренди та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване майно у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Втім, як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено орендну плату за серпень 2014 - жовтень 2016 в розмірі 69 349 грн.

На підтвердження виконання умов Договору в частині виставлення рахунків, позивачем було долучено до матеріалів справи було долучено копії рахунків-фактур, виставлених відповідачу № 126 від 31.08.2014 на суму 1 759,03 грн., № 144 від 30.09.2014 на суму 1 810,04 грн., № 160 від 31.10.2014 на суму 1 853,48 грн., № 176 від 30.11.2014 на суму 1888,70 грн., № 192 від 31.12.2014 на суму 1 945,36 грн., № 15 від 31.01.2015 на суму 2 005,66 грн., № 30 від 28.02.2015 на суму 2 111,96 грн., № 36 від 31.03.2015 на суму 2 340,06 грн., № 60 від 30.04.2015 на суму 2 667,66 грн., № 66 від 31.05.2015 на суму 2 726,35 грн., № 73 від 30.06.2015 на суму 2 737,26 грн., № 80 від 31.07.2015 на суму 2 709,88 грн., № 86 від 31.08.2015 на суму 2 688,21 грн., № 91 від 30.09.2015 на суму 2 750,03 грн., № 100 від 31.10.2015 на суму 2 714,28 грн., № 105 від 30.11.2015 на суму 2 768,57 грн., № 111 від 31.12.2015 на суму 2 787,95 грн., № 5 від 31.01.2016 на суму 2 813,04 грн., № 12 від 29.02.2016 на суму 2 801,79 грн., № 17 від 31.01.2016 на суму 2 829,81 грн., № 22 від 30.04.2016 на суму 2 928,85 грн., № 26 від 31.05.2016 на суму 2 931,78 грн., № 31 від 30.0.62016 на суму 2 925,92 грн., № 36 від 31.07.2016 на суму 2 922,99 грн., № 41 від 31.08.2016 на суму 2 914,22 грн., № 46 від 30.09.2016 на суму 2 966,68 грн., № 53 від 31.10.2016 на суму 3 049,74 грн.

Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за користування орендованим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 904/3147/16.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем в свою чергу, не було надано суду доказів на підтвердження належного виконання умов Договору оренди в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріали справи не місять доказів на підтвердження внесення відповідачем орендних платежів за серпень 2014 року - жовтень 2016 року включно в розмірі 69 349,30 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 69 349,30 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 5 056,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 11 371,90 грн. та 3% річних в розмірі 2 206,18 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що плата за послуги, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексація і стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату нарахування пені, від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що позивачем вірно розраховано розмір пені, а відтак вимога про стягнення пені в розмірі 5 056,64 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказані суми, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 2 206,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 371,90 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання Договору оренди, суд зазначає наступне.

Пунктом 10.6.3 Договору сторони погодили, що цей Договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо він доведе, що орендар систематично, більше трьох раз, порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим Договором.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі №5021/966/2011.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/21879/14 було стягнуто з відповідача, зокрема заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 20 022,59 грн. за липень 2013 - липень 2014 років.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендної плати.

Отже, враховуючи вищевикладене, приписи зазначених вище статей, суд вважає, що систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати за користування майном у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, є наслідком позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладені договору оренди, а саме ефективне надходження коштів, і таке порушення відповідачем умов договору є істотним, і є підставою для розірвання Договору найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 за рішенням суду.

Згідно з п. 5.1 Договору орендар зобов'язується, зокрема у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.7 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Оскільки право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України та п. 10.7 Договору оренди, то враховуючи наявність підстав для розірвання договору оренди, суд вважає правомірними вимоги позивача про повернення орендованого відповідачем майна позивачу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що відповідач перебуває на стадії припинення діяльності шляхом реорганізації, приєднання до НАК Нафтогаз України , при цьому позивач, в свою чергу, не звертався у порядку та строк передбачений у ст. 105 ЦК України з даними кредиторськими вимогами до відповідача з метою вирішення питання про включення відповідних зобов'язань до передавального акту, в зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що Дочірнє підприємство Нафтогазбезпека Національної акціонерної компанії Нафтогаз України перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 10.08.15.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

З огляду на викладене та враховуючи, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо правонаступництва юридичної особи, позивач не позбавлений права звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Щодо заперечень відповідача, стосовно того, що транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, який є майном, що здається в оренду за договором найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 від 15.07.2013, - знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, у зв'язку з чим відповідач не має можливості його експлуатувати та відповідно задовольнити кредиторські вимоги позивача щодо його повернення, суд зазначає наступне.

Так, 27 квітня 2014 року набув чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України . Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території. Згідно з цим Законом, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над зазначеними територіями.

Відповідно до преамбули Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з статтями 1 та 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з п. 12.1 Перехідних положень Закону України Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

При цьому, відповідно до п. 7.2 та 7.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідними компетентними органами України.

Так, зокрема частиною 1 ст. 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно з ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Однак, відповідачем не долучено до матеріалів справи, ані доказів на підтвердження повідомлення протягом п'яти календарних днів з моменту неможливості виконання своїх зобов'язань за Договором, ані доказів на підтвердження виникнення обставин непереборної сили, які б підтверджували неможливість виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань за Договором.

При цьому, судом враховано, що згідно з п. 5.1 Договору орендар зобов'язується, зокрема забезпечувати збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в найм (оренду), з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки та протягом п'яти робочих днів після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно, не менше ніж на його ринкову вартість, та укласти Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в порядку визначеному законодавством, та надати орендодавцю підтвердження цього в письмовому вигляді.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем фактично заявлено до відповідача дві немайнові позовні вимоги та одна вимога майнового характеру: розірвання Договору оренди, зобов'язання повернути майно позивачеві, та стягнення заборгованості, з урахування 3 % річних, пені та інфляційних втрат в розмірі 87 984,02 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З огляду на положення п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , розмір судового збору за подання позивачем до господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 4 800,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в поставної Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 910/19997/16.

Однак, при зверненні до Господарського суду м. Києва з даною позовною заявою, позивачем згідно платіжного доручення № 1628 від 08.02.2017 сплачено судовий збір у розмірі 3 618,75 грн.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України (пункт 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 №7).

Крім того, відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111 13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір найму (оренди) транспортних засобів №17/13-77 від 15 липня 2013 року, укладений між Дочірнім підприємством Нафтогазбезпека Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

3. Зобов'язати Дочірнє підприємство "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 32253350) повернути Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код: 31301827) автомобіль Great Wall Hover в кількості 1 одиниці, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 32253350) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код: 31301827) заборгованість в розмірі 69 349 (шістдесят дев'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 30 коп., пеню в розмірі 5 056 (п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі 11 371 (одинадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 90 коп., 3 % річних в розмірі 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн. 18 коп., витрати по сплаті судового збору в 3 618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 32253350) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 25 коп.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.10.2017

Суддя О.А. Грєхова