Рішення

від 17.10.2017 по справі 916/1860/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/1860/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №305/исх-гс від 03.01.2017р.;

від відповідача : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1860/17:

за позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПІЙСЬКИЙ";

про витребування майна з чужого володіння , -

в с т а н о в и в :

Одеська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський» (далі - Відповідач) із позовом про витребування майна з чужого володіння, у якому просить :

- витребувати від ТОВ АЛЬПІЙСЬКИЙ на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 110, кадастровий номер: 5110136900:20:036:0002, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку, площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 110, кадастровий номер: 5110136900:20:036:0002, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позов обгрунтований тим, що вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі.

З підстав ст.ст. 317,319,321,330,388 Цивільного кодексу України, Позивач просить позов задовольнити.

Разом з позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення позову, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку.

Вказана заява розглянута та обговорена в засіданні суду 06 жовтня 2017 за участю представників сторін і відхилена судом як безпідставно заявлена, так як жодного доказу про наявність підстав для вжиття таких заходів позивачем не надано.

Представник відповідача відзив на позов або свої заперечення не надав. Був присутній в засіданнях суду 02, 06 та 13 жовтня 2017 р.

03 жовтня 2017р. представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів, які в засіданні суду 06 жовтня 2017 р. були обговорені за участю представників сторін у справі та відхилені судом як безпідставно заявлені, так як, на думку суду, не стосуються предмета спору.

В засідання суду 17 жовтня 2017р., після перерви, представник відповідача не з'явився. Про оголошення перерви був повідомлений під розписку.

Виходячи з наведеного суд розглянув справу за правилами ст. 75 ГПК України

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2017р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 17 жовтня 2017р.

В засіданні суду 17 жовтня 2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача. суд встановив наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 року у справі № 2-2528/11 частково задоволено позов першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси, який звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 300184 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 110, виданий ОСОБА_2, а також витребувано земельну ділянку загальною площею 0,0850 га, яка розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер: 5110136900:20:036:0002, з незаконного володіння ОСОБА_2 та передано її територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Зазначене рішення суду першої інстанції набрало законної сили 12.06.2012 року.

26.07.2012 року на підставі зазначеного рішення суду Одеською міською радою отримано виконавчий лист за № 2-2528/11 й того ж дня його подано до Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

31.07.2012 року постановою державного виконавця ВП № 33794101 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про витребування земельної ділянки загальною площею 0,0850 га, яка розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер:5110136900:20:036:0002 із незаконного володіння ОСОБА_2та передання на користь територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

25.09.2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеської міської ради ОСОБА_4 складено акт щодо виконання рішення суду з витребування вищезазначеної земельної ділянки та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26.07.2012 року за № 2-2528/11.

Таким чином, рішення суду першої інстанції було виконано та з урахуванням зазначених норм Закону земельна ділянка була повернута у власність територіальної громади м. Одеси.

Однак, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.07.2017 року № 91409325 наявна наступна інформація.

11.11.2015 року ОСОБА_2 зареєстрував в Державному реєстрі своє право власності на вказану земельну ділянку згідно з договором дарування, серія та номер: 3406, виданим 04.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою 1.1., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 року у справі № 2-2528/11 встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 300184 від 23.10.2008 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501455.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 року у справі № 2-2528/11 визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 300184 на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2, а відтак проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі відбулось з порушенням діючого законодавства України та прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

23.11.2015 року ОСОБА_2 здійснив відчуження даної земельної ділянки на користь ОСОБА_5 згідно з договором купівлі - продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 999.

17.03.2017 року на підставі договору купівлі-продажу № 504, виданого та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зазначену земельну ділянку у ОСОБА_5 придбав ОСОБА_8.

17.05.2017 року земельна ділянка переходить у власність ТОВ АЛЬПІЙСЬКИЙ код ЄДРПОУ: 41277183 (далі - Товариство) на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, серія та номер: 504, виданого та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7; акту приймання-передачі, № 1, складеного 12.05.2017 року між Товариством та ОСОБА_8

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником ТОВ АЛЬПІЙСЬКИЙ (код ЄДРПОУ: 41277183) є ОСОБА_8.

Позивач вважає, що Товариство є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ОСОБА_2 не мав жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 року у справі № 2-2528/11 також було встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007 року визнано протиправним рішення Одеського управління земельних ресурсів щодо відмови у видачі державного акту про право власності на земельну ділянку, розташовану по вул. Тульська, 110 в м. Одесі; зобов'язано управління земельних ресурсів міста Одеси Державного агентства земельних ресурсів України видати на ім'я ОСОБА_3 державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку; зобов'язано регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати державний акт про право власності на земельну ділянку.

На підставі зазначеної постанови суду ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0850 га, розташовану по вул. Тульська, 110 в м. Одесі, серії ЯД № 943279, від 27.03.2008 року, який був зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500568.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку набуто третьою особою ОСОБА_3 незаконно, оскільки у Державному акті на право власності на земельну ділянку підставою його видання вказано постанову Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007 року по справі №2А-1080/2007.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2009 року зазначене судове рішення за заявою прокуратури Приморського району м. Одеси про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами скасоване, а ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 року провадження по справі закрито. Враховуючи, що земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_3 на підставі постанови суду, яка була у подальшому скасована, тому можна вважати, що вона та ОСОБА_2 набули право власності на земельну ділянку без відповідної правової підстави, у зв'язку з чим вказана земельна ділянка має бути вилучена з володіння ОСОБА_2 та повернута територіальній громаді м. Одеси.

Зазначене рішення суду першої інстанції набрало законної сили 12.06.2012 року.

Відповідно до ч. З ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла до 02.05.2009 року) документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт.

Згідно із п. З ч. 1, ч. З ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати майно від набувача, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом. Власником земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону пцтання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

01.01.2013 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , в п. З Розділу II Прикінцеві та перехідні положення якого зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Таким чином, до комунальної власності територіальної громади м. Одеси перейшли всі землі в межах міста Одеси.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із приписами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Одеська міська рада рішення щодо передачі чи відмови у передачі спірної земельної ділянки у власність або користування не приймала, відтак, оформлення права приватної власності фізичних/юридичних осіб відбувалось з порушенням прав територіальної громади м. Одеси.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє користується та розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №. 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб, тощо.

За правовим висновком Верховного Суду України, зробленого на засіданні Судової палати у цивільних справах 16.04.2014 року при розгляді справу № 6-146 цс 13 про витребування власником свого майна від добросовісного набувача - за змістом ст. 388 Цивільного кодексу України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Аналогічна правова позиція відображена також у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-1168цс 15.

Постановою від 29.03.2017 року у справі № 6-866цс16 Верховний Суд України задовольнив заяву заступника Генерального прокурора України, скасував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2015 року та залишив в силі рішення апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року, посилаючись в мотивувальній частині на вищевказані висновки суду.

Пунктом 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, у справі йдеться про витребування у відповідача земельної ділянки яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі.

Як вбачається з вищеприведеного, відповідач є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки, яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, оскільки ОСОБА_2 не мав законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки.

Правові підстави пред'явлення даного позову, що перераховані вище, суд вважає правильними.

Зворотнього відповідачем не доведено.

Щодо вимог про встановлення порядку виконання рішення суду суд зазначає, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать приписам ст.121 ГПК України, якої не передбачено встановлення порядку виконання рішення суду, а лише його зміна.

За таких обставин, аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають наявним у справі доказами, є частково обґрунтованими та законними, і тому підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПІЙСЬКИЙ" (65114, м. Одеса, вул. Тульська, 110, код ЄДРПОУ 41277183) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку, площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 110, кадастровий номер: 5110136900:20:036:0002, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПІЙСЬКИЙ" (65114, м. Одеса, вул. Тульська, 110, код ЄДРПОУ 41277183) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук