Постанова

від 24.04.2018 по справі 916/1860/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпійський"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (судді: Величко Т.А., Бєляновський В.В., Лавриненко Л.В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 (суддя Никифорчук М.І.) у справі № 916/1860/17

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпійський"

про витребування майна з чужого володіння,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпійський" (далі - ТОВ "Альпійський) про витребування від відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельної ділянки площею 0,0850 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); та про встановлення порядку виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку, площею 0,0850 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі статей 317, 319, 321, 330, 388 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, а тому вона за приписами статті 388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню від відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відзиву на позовну заяву від ТОВ "Альпійський" до суду не надходило.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 позов задоволено частково. Витребувано від ТОВ "Альпійський" на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0850 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що майно, яке вибуло із володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею, тому дійшов висновку, що спірне майно вибуло із комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, а отже згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню у відповідача як добросовісного набувача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ТОВ "Альпійський" - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Альпійський" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у позові про витребування спірної земельної ділянки.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, посилаючись, зокрема, на недоведеність того, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, а також на те, що відповідне право за Одеською міською радою не зареєстровано, тому підстав для витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь Одеської міської ради як власника цієї земельної ділянки немає. Крім того, скаржник посилається на неповноту судового дослідження та вважає оскаржені судові рішення незаконними і необґрунтованими.

Від Одеської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити оскаржені судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на незаконність вибуття спірної земельної ділянки із земель комунальної власності, що підтверджено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.04.2012; неправомірність посилань скаржника у касаційній скарзі на положення статей 82, 182, 329 Цивільного кодексу України, статті 79 1 Земельного кодексу України, оскільки цими нормами судові рішення аргументовано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судами, виходячи із такого.

Твердження скаржника про недоведеність належності спірної земельної ділянки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради із посиланням на те, що таке право за Одеською міською радою не зареєстровано, слід визнати необґрунтованим, оскільки факт приналежності спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та вибуття її із володіння поза волею територіальної громади було достеменно установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи.

Водночас колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини (посилання на які наведено у касаційній скарзі, зокрема у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі", "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") не є для суду безумовно обов'язковими без урахування конкретних обставин справи.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що інші доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки, вони ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 у справі № 2-2528/11 визнано недійсним та скасовано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,0850 га за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_5 Витребувано земельну ділянку загальною площею 0,0850 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, із незаконного володіння ОСОБА_5 та передано її територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. У решті позовних вимог відмовлено. Установлено порядок виконання цього рішення суду, відповідно до якого це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для скасування державної реєстрації державного акта серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8050 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_5, шляхом виключення із Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Це судове рішення набрало законної сили 12.05.2012.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 у справі № 2-2528/11 встановлено, що зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.10.2008 серії НОМЕР_1 було отримано ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 04.04.2008, за яким спірну земельну ділянку було відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5

Також районним судом установлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007 визнано протиправним рішення Одеського управління земельних ресурсів щодо відмови у видачі державного акта про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1; зобов'язано управління земельних ресурсів міста Одеси Державного агентства земельних ресурсів України видати на ім'я ОСОБА_4 державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку; зобов'язано регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати державний акт про право власності на земельну ділянку.

На підставі зазначеної постанови суду ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0850 га, розташовану по АДРЕСА_1, від 27.03.2008 серії НОМЕР_3, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500568.

Проте ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2009 зазначене судове рішення (постанова Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007) за заявою прокуратури Приморського району м. Одеси про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами скасовано, а ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 провадження у справі закрито.

Отже, як установив суд, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 незаконно набули право власності на спірну земельну ділянку (яка є предметом спору у цій справі).

Здійснюючи судовий розгляд, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.11.2015 ОСОБА_5 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену земельну ділянку згідно з договором дарування, серія та номер: 3406, виданим 04.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 777547351101. Втім (як установили суди), проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 у Державному реєстрі відбулося із порушенням вимог законодавства та прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Крім того, господарські суди під час розгляду справи установили, що 23.11.2015 ОСОБА_5 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_8 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кисельовою О.В. за № 999.

У подальшому, 17.03.2017 зазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 504, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А.С., було відчужено ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10, а 17.05.2017 ця земельна ділянка перейшла у власність ТОВ "Альпійський" на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2017 № 504, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А.С.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Альпійський" є ОСОБА_10

Відповідно до частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", в пункті 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Отже, як установили господарські суди, до комунальної власності територіальної громади м. Одеси перейшли всі землі в межах міста Одеси, у тому числі і спірна земельна ділянка.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Доказів того, що Одеська міська рада приймала відповідні рішення щодо передачі чи відмови у передачі спірної земельної ділянки на користь інших осіб, як установили господарські суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять; отже, оформлення права власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, відбулося з порушенням вимог законодавства та прав територіальної громади м. Одеси, як власника спірної земельної ділянки.

Як уже зазначалося, предметом даного судового розгляду є, зокрема, вимога Одеської міської ради до ТОВ "Альпійський" про витребування від відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельної ділянки площею 0,0850 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власник розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло із володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 Цивільного кодексу України).

Саме із такого розуміння наведених положень законодавства виходили господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач у справі - ТОВ "Альпійський" є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки; ця земельна ділянка вибула із володіння власника (територіальної громади м. Одеси) поза його волею; ОСОБА_5 не мав законних підстав для вчинення будь-якого правочину щодо цієї земельної ділянки (заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012 у справі № 2-2528/11), тому дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України та правомірно задовольнили позов у цій частині. У частині відмови у позові про встановлення порядку виконання судового рішення через неправильно обраний у зазначеній частині спосіб захисту судові рішення у справі ТОВ "Альпійський" не оскаржено.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпійський" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі № 916/1860/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак