Рішення

від 19.10.2017 по справі 920/846/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.2017 Справа № 920/846/17 за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми;

до відповідача: Споживчого товариства Козацька слобідка , м. Суми;

про стягнення 18 652 грн. 69 коп.,

Суддя Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Прокурор: Вортоломей М.Ф., посвідчення №035621 від 07.09.2015

При секретарі судового засідання Галашан І.В.

Суть спору: прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 18 652 грн. 69 коп., з яких: 10 418 грн. 10 коп. упущеної вигоди ,спричиненої не укладанням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми за реконструкцію торгівельної зони по вул. Леваневського, 2-ж в м. Суми, 8 234 грн. 59 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати по справі на користь прокуратури Сумської області.

Прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Від позивача надійшло клопотання №2484/03.01 від 09.10.2017, в якому просить суд здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі його представника.

Представники позивача і відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази у справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 та ст. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п. 2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.10.2016 року №1161-МР (на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок в редакції, затвердженій рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 №601-МР) вбачається, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Суми виконавчий комітет Сумської міської ради виступає в особі управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради.

Відповідно до п. 1.1-1.3 Положення про управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (далі за текстом - Управління ), затвердженого рішенням Сумської міської ради від 30.03.2016 року № 528-МР Управління утворюється Сумською міською радою та є її виконавчим органом. Управління є правонаступником управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням ОСОБА_1 України та своїм найменуванням.

Згідно з п. 4.1.2. Положення Управління має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в суді з питань, що належать до повноважень Управління.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради.

Місцевий бюджет м. Суми відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Частиною 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Судом встановлено, що обов'язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено ст. 40 Закону України Про регулювання і містобудівної діяльності , а отже несплата відповідачем до міського бюджету м. Суми коштів пайової участі є порушенням інтересів держави щодо надходження належних коштів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що Управлінням не вжито заходів, спрямованих на примусове стягнення коштів до бюджету, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.12.2014 зареєстровано декларацію СМ 143143430849 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкції торгівельної зони по вул. Леваневського, 2-ж в м. Суми. Код об'єкта - 1230.2 - будівлі торгівельні, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків (згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України 17.08.2000 №507).

Згідно ч.9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 5.1. Порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Згідно п. 3.2. Порядку (із змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 29.10.2014 №3668-МР) з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд - 5 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

За змістом статей 2, 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статей 4, 9 Закону України Про архітектурну діяльність під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що відповідач є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва Реконструкції торгівельної зони по вул. Леваневського, 2-ж в м. Суми.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16.

Зі змісту п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації СМ 143143430849 від 09.12.2014 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 208,362 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво об'єкта не виділялись.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми, який підлягав сплаті відповідачем, складає 10 418 грн. 10 коп. - 5% від кошторисної вартості будівництва.

Прокурор та позивач мотивують свої вимоги тим, що відповідач договір про пайову участь не уклав, ввів в експлуатацію об'єкт будівництва 09.12.2014 р., проте не сплатив пайовий внесок в розмірі 10 418 грн. 10 коп. до вводу об'єкту в експлуатацію.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Судом встановлено, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сумська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі №3-1441гс16 та від 22.03.2017 у справі №908/312/16.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 418 грн. 10 коп. упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми.

Прокурор та позивач також просять суд стягнути з відповідача 8 234 грн. 59 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 09.12.2014 по 10.08.2017 р.

Зі змісту п. 1 роз'яснення Пленуму Вищого Арбітражного Суду України №02-5/233 від 12.05.1999 р. Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції вбачається, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом встановлено факт спричинення збитків (упущеної вигоди) відповідачем позивачу у вигляді бездіяльності щодо укладення договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 234 грн. 59 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 09.12.2014 по 10.08.2017 р. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог Закону України Про судовий збір та відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь прокуратури Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Споживчого товариства Козацька слобідка (40014, АДРЕСА_1, код 35742136) на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 91, на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області №31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002) 10 418 грн. 10 упущеної вигоди, 18 652 грн. 69 коп. інфляційних збитків.

3. Стягнути зі Споживчого товариства Козацька слобідка (40014, АДРЕСА_1, код 35742136) на користь Прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 23.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_2