Ухвала

від 19.10.2017 по справі 359/5249/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/5249/14-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О. Провадження № 22-ц/780/4114/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В. Категорія 19.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнка Олексія Миколайовича про закінчення виконавчого провадження , -

встановила:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на таке.

На виконання виконавчого листа №2/359/45, виданого 6 квітня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом, про зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати металевий паркан на земельних ділянках ОСОБА_3 з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих в с. Гнідин Бориспільського району у Бориспільському МР ВДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження №50746118.

28 грудня 2016 року старший державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнко О.М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Однак станом на січень 2017 року металевий паркан продовжував розташовуватись на земельних ділянках стягувача. Ця обставина свідчить про те, що рішення суду залишилось не виконаним.

За таких обставин, ОСОБА_3 просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50746118 від 28 грудня 2016 року та зобов'язати старшого державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнка О.М. продовжити виконання виконавчого листа №2/359/45, виданого 6 квітня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом, про зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати металевий паркан на земельних ділянках стягувача з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих в с. Гнідин Бориспільського району.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ Провізор компані склали акт здачі-прийняття робіт, з якого вбачається, що ТОВ Провізор компані виконало роботи по демонтажу металевої частини паркану, тому станом на 28 грудня 2016 року рішення суду було виконано, отже, виконавче провадження закінчено правомірно у зв язку з фактичним виконанням рішення суду. Та обставина, що залишається незнесеною частина бетонного паркану не має відношення до даного виконавчого провадження, оскільки знаходиться на іншій земельній ділянці, яка не стосується рішення суду, що примусово виконується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судове рішення відповідає з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження була винесена ним з істотним порушенням п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження та п.1 ч.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 8 квітня 2016 року державний виконавець ВДВС Бориспільського МРУЮ Черниш О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №507461 18 з виконання виконавчого листа №2/359/45, виданого 6 квітня 2016 року Бориспільським міськрайонним судом, про зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати металевий паркан на земельних ділянках ОСОБА_3 з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих в с. Гнідин Бориспільського району (а.с.9).

28 грудня 2016 року старший державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнко О.М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №50746118 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду (а.с.10, 67).

Металевий паркан, зведений ОСОБА_2 на земельних ділянках стягувача з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, складався з металевої частини та бетонного фундаменту.

26 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ Провізор компані склали акт здачі-прийняття робіт (а.с.53), з якого вбачається, що ТОВ Провізор компані виконало роботи по демонтажу металевої частини паркану.

27 грудня 2016 року старший державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнко О.М. склав акт (а.с.29, 68), в якому він зафіксував, що металевий паркан був демонтований.

Однак з копій фотокарток (а.с.29-31), приєднаних до цього акту державного виконавця, вбачається, що на земельних ділянках ОСОБА_3 залишився бетонний фундамент демонтованого паркану.

Дослідивши письмові докази по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що металевий паркан боржника був демонтований не повністю. Станом на 28 грудня 2016 року рішення суду не було виконано в повному обсязі, тому постанова старшого державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнка О.М. про закінчення виконавчого провадження №50746118 була винесена передчасно.

З такими висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 повторно звела металеву частину паркану після винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження. Вказаний факт вона визнала.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно вимог ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні Іванов проти України , право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції ).

Постановляючи ухвалу, суд обґрунтовано виходив з вказаних положень закону та дійшов правильного висновку про задоволення скарги, оскільки з врахуванням встановлених обставин державними виконавцем передчасно винесено постанову про закриття провадження у справі у зв чзку з фактичним виконанням рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що не знесена частина бетонного паркану розташована на земельній ділянці, звільнення якої від паркану не передбачено рішення суду, що примусово виконується, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі, які в повному обсязі були досліджені судом першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала постановлена з дотриманням вимог закону, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 312, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :