Постанова

від 05.04.2017 по справі 804/8567/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р. Справа № 804/8567/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.11.2016 року № 000853, яким визначено суму грошового зобов'язання з з податку на прибуток у розмірі 81 104,50 грн., з яких за основним платежем 78 301,00 грн. та за штрафними санкціями 2 803,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив (код ЄДРПОУ 39734878) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2015 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2016 року № 363/04-36-14/11-39734878. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № 000853 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 81 104,50 грн., з яких 78 301,00 грн. за основним платежем, 2 803,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити. Надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив зареєстроване Дніпропетровським міським управлінням юстиції від 07.04.2015 року та перебуває на податковому обліку у Лівобережній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Торгова компанія Позитив (код за ЄДРПОУ 39734878) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2015 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 363/04-36-14/11-39734878 від 19.07.2016 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торгова компанія Позитив (код за ЄДРПОУ 39734878) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2015 року по 31.03.2016 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Торгова компанія Позитив занижено податок на прибуток на загальну суму 223 615,00 грн., у тому числі: за 2015 рік 118 199,00 грн., за 1 кв. 2016 року - 105 416,00 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, підприємство не відобразило в податковому розрахунку за формою - 1 ДФ за 1 квартал 2016 року нарахування та виплату фізичним особам-підприємцям;

- пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1 пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 12 113,81 грн.;

- пп. 1.6 п. 16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до несплати військового збору на загальну суму 827,77 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 249 969, 00 грн., з яких за основним платежем 223 615, 00 грн. та за штрафними санкціями 26 354, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.10.16 р. № 22614/6/99-99-11.01.01-25 скаргу позивача задоволено частково та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення в частині встановленого перевіркою завищення ТОВ ТК Позитив витрат за 2015 рік та 1 кв. 2016 року.

За результатами прийнятого рішення ДФС України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № 000853, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 81 104,50 грн., з яких 78 301,00 грн. за основним платежем, 2 803,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, з рішення ДФС України від 19.10.16 р. вбачається, що грошове зобов'язання збільшено за наступними господарськими операціями:

- відрядження до Китаю (Пекін, м. Гуанчжоу) посадових осіб ТОВ Торгова компанія Позитив менеджера з розвитку ОСОБА_5, менеджера по закупівлях ОСОБА_6 в листопаді 2015 року та грудні 2015 року;

- відрядження до Великобританії, м. Лондон посадових осіб ТОВ Торгова компанія Позитив менеджера з розвитку ОСОБА_5, менеджера по закупівлях ОСОБА_6 з метою участі у виставці Вгапd Lісеnsing Еuгоре з 13-15 жовтня 2015 року;

- нарахованої амортизації на нематеріальні активи - веб-сайти позивача.

За результатами перевірки податковий орган зазначає, що посвідчення на відрядження посадових осіб підприємства та звіти про будь-які здійснені заходи щодо реалізації зазначеної мети відрядження відсутні, у зв'язку з чим не можливо встановити мету перебування та фактичне проведення конкретних заходів, їх обсяг та результативність для господарської діяльності підприємства. Згідно з наданими до перевірки первинними документами, не можливо встановити результативність та економічну ефективність здійснених відряджень, так як за результатами поїздки не було укладено жодного зовнішньоекономічного договору.

Таким чином, податковий орган вважає, що витрати на відрядження до Китаю в сумі 107 048 грн. та до Великобританії (Лондон) в сумі 98 017 грн. не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а отже позивачем відповідно занижено базу оподаткуванням податку на прибуток підприємств.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив 23.10.2015 року прийнято наказ №23-10/1 про відрядження працівника на ОСОБА_5 до м. Гуанчжоу (Китай) на 10 діб з 28.10.2015 року по 06.11.2015 року та наказ від 15.12.2015 року №15-12/1про відрядження працівника ОСОБА_6 до м. Гуанчжоу (Китай) на 11 діб з 17.12.2015 року по 27.12.2015 року.

Також, наказом на відрядження №05-10/1 від 05.10.2015 року менеджера з розвитку ОСОБА_5, менеджера по закупівлях ОСОБА_6 та менеджера з маркетингу ОСОБА_7 було відряджено до Лондона з метою участі у виставці Вгапd Lісеnsing Еuгоре з 11.10.2015 -15.10.2015 року та укладення відповідних договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що за підсумками відряджень менеджером з розвитку ОСОБА_5 та менеджером із закупівель ОСОБА_6 були складені звіти про відрядження з додатком візитних карток підприємств, з якими проводилися переговори і продукція яких зацікавила позивача.

Крім того, на підтвердження здійснення відряджень, в матеріалах справи наявні договори про наміри №185 від 22.12.15 року та №205 від 02.11.2015 року, копії рахунків-фактур №1598-56 і №124 до договорів з асортиментом продукції.

Також, судом встановлено, що за підсумками відвідування виставки Вгапd Lісеnsing Еuгоре підприємство уклало ліцензійні угоди №451616 від 16.03.2016 року та №451516 від 15.03.2016 з Рарег Quillsng Ltd i Sherry Baldy. Оплати за цими ліцензійними угодам були здійснені 18.05.2016 року, що підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Крім того, торгова марка YES є розробкою позивача та використання цього позначення у назві веб-сайту розглядається як складова частина доменного імені, що не вимагає наявності реєстрації такого буквеного позначення як торгівельної марки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 134.1.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно до п. 18, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16, затвердженого Наказом Мінфіна України № 318 від 31.12.99 р., витрати на відрядження можуть відноситися або до адміністративних витрат або до витрат збуту.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведеного вбачається, що однією з істотних ознак господарської діяльності є спрямованість на отримання доходу, при цьому кожна господарська операція само по собі може безпосередньо й не приносити прямий дохід, а мати допоміжний характер, що в результаті у сукупності з іншими проведеними господарськими операціями буде мати позитивний економічний ефект у майбутньому. До того ж, підприємницька діяльність здійснюється особою на власний страх та ризик, що природно може призводити й до збитків.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 червня 2011 року №738 Про визнання таким, що втратив чинність , визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 28.07.1997 року №260 "Про затвердження форми посвідчення про відрядження", у зв'язку з чим скасовано застосування в Україні посвідчення на відрядження, тому для підтвердження відрядження достатнім є наявність наказу керівника підприємства про направлення працівників у відрядження, а також проїзні та інші документи, які засвідчують факт здійснення такого відрядження.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні документи, якими підтверджено, що відрядження працівників підприємства здійснені з метою вчинення господарської діяльності підприємства.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що за результатами відряджень не укладено жодних остаточних договорів та що відсутні результати цих відряджень, оскільки викладене спростовується документами наявними в матеріалах справи.

Безпідставним також є твердження відповідача, що не своєчасна оплата за ліцензійним договором також є підставою для невизнання витрат позивача на відрядження до Лондону. При цьому відповідач не ставить під сумнів ту обставину, що відрядження стосуються профілю та роду діяльності позивача.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що витрати на створення та обслуговування сайтів не пов'язані із господарською діяльністю підприємства, адже в асортименті позивача представлені товари цих марок і сайти є одним із способів реклами та просування товарів цих марок.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення витрат на відрядження працівників підприємства та обслуговування сайтів. Доводи ж податкового органу про невизнання витрат на відрядження та нарахованої амортизації на такі матеріальні активи як веб-сайти мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин. Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Відповідачем правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № 000853, належними чином не доведено. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі таких висновків є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Беручи до уваги наведене, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № 000853, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 81 104,50 грн., з яких за основним платежем 78 301,00 грн. та за штрафними санкціями 2 803,50 грн., підлягає визнанню противоправним та скасуванню.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 року № 000853, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Позитив судові витрати у сумі 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1