Ухвала

від 24.10.2017 по справі 810/1394/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1394/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2016 року № 0000624108 та №0000634108.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" сплачений судовий збір в сумі 126816 (сто двадцять шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 48 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", зареєстроване юридичною особою 13.06.1996. Основними видами діяльності товариства є зокрема: виробництво олії та тваринних жирів, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" зареєстроване юридичною особою 25.10.2013, також зареєстроване платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності товариства є зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі направлень від 29.03.2016 року № 337 та від 29.03.2016 року № 336, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ухвали про надання дозволу для проведення позапланової перевірки від 10.03.2016 (справа №592/2417/16-к) та відповідно до наказу ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 29.03.2016 року №205, проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ПВП "Стандарт" за період з 01.05.2015 по 30.11.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 06.12.2016 №2062/28-10-41-08/00951770, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200,1 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 5 718 510,00 грн., у тому числі за травень 2015 року в сумі 376663,00 грн., за червень 2015 року в сумі 44165,00 грн., за вересень 2015 року в сумі 1412705,00 грн., за жовтень 2015 року в сумі 3638309,00грн. та за листопад 2015 року в сумі 246668,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5471842,00 грн., у тому числі за травень 2015 року в сумі 376663,00грн., за червень 2015 року в сумі 44165,00грн., за жовтень 2015 року в сумі 51014,00грн.;

- п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 246668,00 грн., у тому числі за листопад 2015 року в сумі 246668,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням, а саме відсутні обов'язкові реквізити. Також податковим органом під час перевірки враховано наявну інформацію стосовно взаємовідносин між підприємствами. Так, відповідно акту від 12.02.2016 р. №214/1402/38867768/17 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПВП "Стандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.11.2015р. встановлено, що ТОВ ПВП "Стандарт" здійснювало продаж насіння соняшника, отриманого від постачальника ФГ "Дніпро-97", яке у подальшому було реалізовано підприємствам-покупцям, в тому числі ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів". Відповідно до отриманої інформації від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що ФГ "Дніпро-97" за податковою адресою не знаходиться. Свідоцтво спеціального режиму оподаткування анульовано 14.09.2015р. Крім того ГУ Міндоходів у Кіровоградській області повідомлено, що ОУ Кіровоградської ОДПІ здійснює оперативний супровід кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32014120010000174 від 23.10.2014, щодо службових осіб СФГ Найди В.Д., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 212 КК України. Зокрема в інформації зазначається, що службові особи ФГ "Дніпро-97" (СФГ Найди В.Д.) шляхом використання завідомо підроблених первинних документів про проведені фінансово-господарські операції, яких в дійсності не відбувалось, протягом 2014-2015 року незаконно сформували податковий кредит, в їх дія вбачається злочин, передбачений ст. 27 ст. 205 ст. 212 ст. 222 ст. 358 ст. 364 ст. 366 KK України. Згідно поданого податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, ФГ "Дніпро - 97" використовувало 9,09 га земельній ділянок с/г призначення (суборендовані земельні паї громадян в кількості 1 пай) на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Співставивши кількість земельних ділянок та обсяги реалізації ФГ "Дніпро-97" (СФГ "Найди В.Д") встановлено, що фактично підприємство не могло виростити протягом 2014 -2015 року таку кількість с/г продукції на використовуваних землях, відповідно не могло виростити с/г продукцію, яку в подальшому реалізували на ТОВ "ПВП "Стандарт". В той же час підприємство звітує протягом 2014-2015р. про відсутність операцій з придбання с/г продукції у інших сільгоспвиробників, що свідчить про безтоварність проведених операцій з реалізації сільськогосподарської продукції

Отже, аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "ПВП Стандарт" податковим органом встановлено що за перевіряємий період з 01.01.2014р. по 30.11.2015р. не підтверджується реальне здійснення операцій з реалізації товарів насіння соняшника у ТОВ "ПВП Стандарт з ФГ "Дніпро-97".

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000624108, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 8 207 763 грн., у тому числі сума завищеного бюджетного відшкодування - 5 471 842., за штрафними санкціями - 2 735 921 грн.; № 0000634108 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 246 668 грн..

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, здійснив адміністративне оскарження та рішенням ДФС України від 01.03.2017 №4179/6/99-99-1101-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Встановлено, що 21.04.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ "ПВП Стандарт" (постачальник) укладено договір поставки № 4613/м, предметом якого є передача у власність "покупця" сільськогосподарської продукції не власного виробництва, а саме соняшник ДСТУ 7011-2009, врожаю 2014 року, в орієнтовній кількості 500 тонн.

Орієнтовна сума договору становить 4 700 000,00 грн. Остаточна сума договору визначається як сума вартості поставлених партій товару, поставлених згідно видаткових накладних.

Сторони домовились, що поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними на сайті "покупця" http://www.mhp.com.ua/ru/partners/zemovie-i-maslichnie/purchases.

Крім того, умовами договору передбачено, що остання оплата здійснюється після надання наступних документів на поставлену партію товару: оригіналу видаткової накладної; оригіналу належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; оригіналу договору; податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної - виписані в момент виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в ЄРПН; копію свідоцтва платника податку на додану вартість сільськогосподарського виробництва Товару; копію видаткової накладної, виписаної виробником товару для Постачальника; копію податкової декларації постачальника за місяць поставки з Додатком №5.

Також в договорі зазначено, що ТОВ "ПВП "Стандарт" здійснює поставку товару в повному об'ємі за один раз або партіями за згодою ПАТ "МЗВКК" за свій рахунок автомобільним/залізничним транспортом на особовий рахунок ПАТ "МЗВКК" на наступні зернові склади: ПАТ "МЗВКК" адреса: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1; ТОВ "Катеринопільський елеватор" адреса: Черкаська область, Катеринопільський р-н, смт. Єрки, вул. Леніна,47; НФ ПрАТ "Оріль Лідер" елеватор №2 адреса: с. Рокита, Великобагачанського р-ну, Полтавськогої області; НФ ПрАТ "Оріль Лідер" адреса: с. Орлівщина, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської області; Філія ВКВК ТОВ "Вінницька птахофабрика" адреса: Вінницька область. м. Ладижин, вул. Івана Сагаєва 1; ПАТ "Добропільський КХП" адреса: Донецька область, м. Добропілля, вул. Крупської, 1; Філія "Елеваторний комплекс" ПрАТ "Зернопродукт МХП": Вінницька область, Тульчинський р-н, м. Шпиків; Філія "Ямпільський елеватор" ПрАТ "Зернопродукт МХП": Хмельницька область, смт. Ямпіль, вул. Привокзальна, 42; Філія "Андріяшівський елеватор" ТОВ "Урожайна країна": Сумська область, с. Андріяшівка, вул..Київська, 175-А/1. Термін поставки - не пізніше 31.08.2015року.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ПВП Стандарт" (постачальник) укладено ще один договір поставки. Предметом договору поставки від 08.09.2015 №5356/м є передача у власність "покупця" сільськогосподарської продукції не власного виробництва, а саме соняшника ДСТУ 7011:2009 врожаю 2015 року, в орієнтовній кількості 5000 тонн. Орієнтовна сума договору становить 39 000 000,00грн.

Сторони домовились, що поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними на сайті "Покупця" http://www.mhp.com.ua/ru/partners/zemovie-i-maslichnie/purchases.

Умовами цього договору передбачено, що остання оплата здійснюється після надання наступних документів на поставлену партію товару: оригіналу видаткової накладної; оригіналу належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; оригіналу договору; податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної - виписані в момент виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в ЄРПН; копію свідоцтва платника податку на додану вартість сільськогосподарського виробництва Товару; копію видаткової накладної, виписаної виробником товару для Постачальника; копію податкової декларації постачальника за місяць поставки з Додатком №5.

ТОВ "ПВП "Стандарт" здійснює поставку товару в повному об'ємі за один раз або партіями за згодою ПАТ "МЗВКК" за свій рахунок автомобільним/залізничним транспортом на особовий рахунок ПАТ "МЗВКК" на наступні зернові склади: ВП "Андріяшівський елеватор": 42087, Сумська область, Роменський р-н., с. Андріяшівка, вул. Київська, 175-А/1. Термін поставки - не пізніше 31.07.2016 року.

На виконання даних договорів сторонами оформлені податкові та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Вище вказані накладні оформлені належним чином та, відповідно до чинного законодавства.

Оплата по даним операціям здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується банківськими виписками по рахунках, які наявні в матеріалах справи.

Також до матеріалів справи долучений перелік податкових накладних за період перевірки по контрагенту ТОВ "ПВП "Стандарт", які належним чином зареєстровані, що не заперечується сторонами.

На підтвердження надходження придбаного товару на склади ПАТ "МЗВКК", позивачем надано складські квитанції, реєстр товарно-транспортних накладних на прийняте зерно.

Також, як встановлено судом першої інстанції, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "ПВП "Стандарт" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ПВП "Стандарт" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "ПВП "Стандарт" насіння соняшника.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ПВП "Стандарт" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту, в зв'язку із тим, що за податковою інформацією операції між ФГ "Дніпро-97" та ТОВ "ПВП "Стандарт" не могли відбутись.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215, визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що, за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "ПВП "Стандарт", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи, відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "ПВП "Стандарт", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства. Жодних же податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки також не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "ПВП "Стандарт" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факт надання контрагентом позивачу товарів у дійсності не перевіряли, факти поставки не перевіряли, факт використання позивачем насіння соняшника, що поставлено контрагентом у власному виробництві та документи, що підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару та його використання в господарській діяльності також не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "ПВП "Стандарт" є безпідставними.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що факт продажу позивачу товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення підтверджується податковими накладними.

Виявлені в товарно-транспортних накладних неточності в реквізитах не можуть слугувати підтвердженням не здійснення господарської операції.

Крім того, укладеними договорами поставки між позивачем та ТОВ "ПВП "Стандарт" передбачено, що ТОВ "ПВП "Стандарт" здійснює поставку товару за свій рахунок автомобільним/залізничним транспортом на зернові склади позивача, отже, у такому випадку ПАТ "МЗВКК" не має жодного відношення, щодо правильності оформлення товарно-транспортних накладних.

Як встановлено судом факт реальності виконання господарського договору, укладеного позивачем з ТОВ "ПВП "Стандарт" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги та товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними відсутні.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ "ПВП "Стандарт" товарів, у своїй господарській діяльності, що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагента у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим резюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вище наведений висновок ЄСПЛ повторно був зазначений у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальника його контрагента - ФГ "Дніпро-97" а, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Коротких