Рішення

від 12.10.2017 по справі 369/7381/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.10.2017

Справа № 369/7381/14-ц

Провадження № 2/369/1423/17

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Усатова Д.Д.

при секретарі: Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту посилаючись на те, що 25 грудня 2012 року він за договором купівлі-продажу придбав домоволодіння №61д по вул.Мічуріна, в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку під ним площею 0,05га, призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Перед укладенням договору продавець його запевнив, що до земельної ділянки та будинку існує проїзд, передбачений генеральним планом села. Проте, як пізніше стало відомо позивачу, проїзд до вказаної земельної ділянки, який зазначений у Державному акті на право власності на земельну ділянку лінією від «А до Б» , огороджений капітальним парканом сусідом ОСОБА_3, а фактично для проїзду використовувалась частина сусідньої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5

У 2013 році ОСОБА_5 огородила свою земельну ділянку капітальним парканом, ліквідувавши при цьому фактично існуючий проїзд до земельної ділянки позивача ОСОБА_1, а між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишилася незайнята земельна ділянка шириною всього 1м., яку неможливо використовувати як проїзд. За таких обставин, залишився тільки один спосіб проїхати на автомобілі до земельної ділянки позивача та до належного йому на праві власності житлового будинку - по земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 площею 0,1га, кадастровим №3222482400:03:001:0015. З відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не вдалося досягти згоди щодо порядку та умов користування частиною його земельної ділянки для проїзду.

Посилаючись на положення ст.ст.98, 99 Земельного кодексу України та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 просив суд встановити постійний, безстроковий та безоплатний земельний сервітут на право проходу, проїзду на велосипеді та на транспортному засобі до належних йому на праві власності земельної ділянки та домоволодіння по вул.Мічуріна, 61д в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області частиною належної відповідачу ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки кадастровим номером 3222482400:03:001:0015, в розмірах та межах, зазначених в додатку №1 до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03 липня 2015 року №110/15-41. Також просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні встановленим земельним сервітутом.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Представник Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. В своїх письмових запереченнях від 23.09.2014 року №1213/7 (а.с.38) просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу домоволодіння (реєстровий №3803) та за договором купівлі-продажу земельної ділянки (реєстровий №3805) придбав у гр.ОСОБА_6 домоволодіння №61д по вул.Мічуріна, в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку під домоволодінням площею 0,05га, призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Договори посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2013 року та від 23.02.2013 року (а.с. 9-10) право власності позивача на домоволодіння №61д по вул.Мічуріна, в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області та на земельну ділянку площею 0,05га, кадастровим №3222482400:03:001:0050 зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» .

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності суміжна земельна ділянка по вул.Мічуріна в с.Горенка площею 0,1га кадастровим №3222482400:03:001:0015, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 травня 2007 року.

Відповідно до ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2014 року №30556215, цільове призначення земельної ділянки площею 0,1га кадастровим №3222482400:03:001:0015, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2, було змінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку» .

В процесі розгляду справи позивачем доведено належними та допустимими доказами те, що до його земельної ділянки і домоволодіння №61д по вул.Мічуріна в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області відсутній проїзд. Відсутність проїзду не відповідає вимогам п.3.22 ДБН 360-92** «Містобдування. Планування і забудова міських і сільських поселень» і створює перешкоди в повноцінному користуванні позивачем його власністю за цільовим призначенням.

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку та інші.

В пункті 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року міститься роз'яснення про те, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки. При цьому відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови. За певних обставин для вирішення спірних питань може бути призначена відповідна експертиза.

Відповідно до висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи №110/15-41 від 03 липня 2015 року влаштувати проїзд на велосипеді та на транспортному засобі до належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 0,05га, кадастровий номер 3222482400:03:001:0050 та домоволодіння по вул.Мічуріна, 61д в с.Горенка, Києво-Святошинського району Київської області без встановлення земельного сервітуту щодо суміжних земельних ділянок не має можливості.

У висновку експерта наведено лише один можливий варіант встановлення земельного сервітуту для проїзду на велосипеді та на транспортному засобі, який схематично зображено в додатках №1,2 до висновку (а.с.92, 93).

В дослідницькій частині висновку експерта №110/15-41 від 03 липня 2015 року зазначається про те, що враховуючи існуючу забудову на земельній ділянці ОСОБА_1 та суміжних земельних ділянках, в тому числі побудовані паркани, експерт приходить до висновку, що сервітут для влаштування проїзду на велосипеді та на транспортному засобі до земельної ділянки ОСОБА_1 можливо тільки на земельній ділянці ОСОБА_2, оскільки це єдина суміжна земельна ділянка, яка на час проведення експертизи не забудована. Варіант сервітуту розроблено з урахуванням наданих на дослідження координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими №3222482400:03:001:0050, 3222482400:03:001:0015, які належать на праві власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідно, та місця розташування паркану ОСОБА_3 та з урахуванням на цих земельних ділянках об'єктів нерухомого майна. Даний варіант є найменш обтяжливим для ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 суду пояснив, що зміна цільового призначення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 не може вплинути на правильність висновків проведеної судової земельно-технічної експертизи, оскільки такі основні характеристики цієї земельної ділянки як площа, межі, конфігурація та кадастровий номер не змінилися. Також експерт зазначив про те, що враховуючи існуючу капітальну забудову на суміжних земельних ділянка є лише один варіант встановлення земельного сервітуту на право проїзду до земельної ділянки позивача ОСОБА_1, який і наведено у висновку експерта №110/15-41 від 03.07.2015 року.

Судом встановлено, що 29.08.2015р. ОСОБА_1 направив відповідачу ОСОБА_2 цінний лист з описом вкладення (а.с.152, 153), в якому пропонував укласти договір платного, строкового земельного сервітуту на право проїзду його земельною ділянкою до земельної ділянки позивача. Зі слів представника позивача ОСОБА_2 на лист ОСОБА_1 не відповів.

Відповідно до ч.1 ст.11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2-ю ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Оцінюючи встановлені судом обставини, суд задовольняє заявлений позов ОСОБА_1 в частині встановлення земельного сервітуту на право проїзду на велосипеді та на транспортному засобі земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 та в частині зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні сервітутом, оскільки знаходить позов в цій частині повністю обґрунтованим та доведеним.

В задоволенні позову в частині встановлення земельного сервітуту на право проходу до земельної ділянки позивача через земельну ділянку ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки в дослідницькій частині висновку експерта №110/15-41 від 03 липня 2015 року зазначено, що на час проведення експертизи до земельної ділянки ОСОБА_1 наявний прохід між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ширина якого становить з вулиці 0,95см. Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.319, 401-404 ЦК України, ст.ст.98-102, 152 ЗК України, ст.ст.3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту - задовольнити частково.

Встановити постійний, безстроковий та безоплатний земельний сервітут на право проїзду на велосипеді та на транспортному засобі до належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 0,05га, кадастровий номер 3222482400:03:001:0050 частиною належної ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 0,1га, кадастровим номером 3222482400:03:001:0015, в розмірах площею 0,0112га, шириною 3,5м., довжиною 33,19м. та межах, схематично зображених в додатках №1, №2 до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03 липня 2015 року №110/15-41.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні встановленим земельним сервітутом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Усатов Д.Д.