Постанова

від 24.10.2017 по справі 4/616

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 4/616

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року

за скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 4/616

господарського суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Публічного акціонерного товариства "Фірма "Прокат"

про стягнення 7084,99 грн.,-

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02 лютого 2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фірма "Прокат" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 6 132 грн. 09 коп. заборгованості, 478 грн. 25 коп. пені, 335 грн. 72 коп. індексу інфляції, 138 грн. 93 коп. 3% річних, 1506 грн. судового збору.

21 лютого 2012 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 02 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 21 лютого 2012 року судом видано наказ.

Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва подана скарга на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просив суд:

- визнати незаконним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 16 січня 2017 року ВП № 51266699 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 21 лютого 2012 року № 4/616 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Фірма Прокат" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 6 132,09 грн. заборгованості, 478,25грн. пені, 335,72 грн. індекс інфляції, 138,93 грн. 3% річних, 1506,00 грн. судового збору.

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду м. Києва від 21 лютого 2012 року №4/616 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Фірма Прокат" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 6 132,09 грн. заборгованості, 478,25 грн. пені, 335,72 грн. індекс інфляції, 138,93 грн. 3% річних, 1506,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11 травня 2017 року у справі №4/616 у задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 11 травня 2017 року у справі №4/616 та задовольнити заяву.

Також, скаржником було заявлене клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року (судді Андрієнко В.В., Власов Ю.Л., Буравльов С.І.) відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про поновлення строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.05.2017 у справі №4/616 та апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.05.2017 у справі №4/616 повернуто скаржнику.

Не погодившись з прийнятими ухвалою Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року скасувати та справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Судом апеляційної скарги встановлено та матеріалами справи підтверджується що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була винесена судом 11 травня 2017 року, відповідно останнім днем подання апеляційної скарги є 16 травня 2017 року. Проте, апеляційна скарга була подана до Господарського суду міста Києва лише 31 травня 2017 року, тобто з пропущенням строку на подання апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі заявник просив поновити строк для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування свого клопотання скаржник зазначив, що у зв'язку з тим, що повний текст ухвали господарського суду м. Києва у справі №4/616 отримана стягувачем лише 24 травня 2017 року, тому останній просить суд відновити строк на апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції було зазначено та з протоколу судового засідання від 11 травня 2017 року у справі №4/616 вбачається, що під час винесення оскаржуваної скаржником ухвали, в судовому засіданні був присутній представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва Чебуніна А.М. (довіреність №43-1386-1 від 24.11.2016), тобто скаржник був обізнаний про розгляд заяви.

Зазначені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги, оскільки скарга заявника не містить обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, що спричинили пропущення строку подання апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав зазначені обставини в апеляційній скарзі, не поважними в розумінні ст. 53 ГПК України, які викладені скаржником, оскільки пропуск строку стався не з вини суду чи установи зв'язку, також судом було враховано ту обставину, що представник скаржника був присутній у судовому засіданні і був обізнаний про результати розгляду заяви.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами та доповненнями).

Виходячи з приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України, пропущений процесуальний строк може бути відновлений судом лише з поважних причин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні міститися докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2014 у справі № 908/5/13-г).

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують під час розгляду справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд зазначив про те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року у справі № 4/616 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді М. М. Малетич

О. М. Сибіга