Рішення

від 19.10.2017 по справі 908/1689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/68/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 Справа № 908/1689/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Константа» (12431, Житомирська область, Житомирський район, с. Піски, вул. Польова, 3)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» (69095, місто Запоріжжя, вул. Шкільна (ОСОБА_1)АДРЕСА_1)

про стягнення суми 135000 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.09.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 27.03.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Константа» звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 135000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1689/17, справі присвоєно номер провадження № 9/68/17, судове засідання призначено на 07.09.2017р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 26.09.2017р. та до 19.10.2017р.

Справу розглянуто 19.10.2017р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України та вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Константа 13.05.2014 року було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю ІНТЕР попередню оплату у сумі 135000,00 грн. за лізин згідно договору № 25К/14 від 13.05.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 13.05.2014 року з відміткою банку. Проте, товар і на даний час відповідачем позивачу не передано. Також зазначає, що згідно рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. у справі № 908/461/17, яке залишено без змін за результатами апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 135000,00 грн. є попередньою оплатою та здійснювалося саме в рамках договору поставки № 25К/14. Встановлено, що довідки банків та платіжне доручення № 265, не підтверджують факту вчинення позивачем господарської операції на виконання договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014р., а є лише доказом перерахування на користь відповідача та отримання відповідачем обумовленої грошової суми. Посилаючись на висновки, викладені у рішенні господарського суду Запорізької області від 18.05.2017 р. та постанові Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. по справі № 908/461/17, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів у розмірі 135000,00 грн., які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України. Щодо заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності, вказав, що строк позовної давності позивачем не порушено, оскільки з моменту винесення рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. по справі № 908/461/17, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ ІНТЕР цієї ж суми заборгованості на підставі договору поставки, розпочався перебіг строку позовної давності. У разі якщо строк позовної давності позивачем пропущено, просить вважати причини такого пропуску поважними.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Зазначає, що з моменту перерахування позивачем грошових коштів - 13.05.2014 р., строк позовної давності, а отже і строк, у межах якого особа може звернутись до суду за захистом своїх прав, сплинув 13.05.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2014р. позивачем згідно платіжного доручення № 265 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 135000,00 грн. В розділі призначення платежу зазначено: за лизин с-но договора № 25К/14 от 13.05.2014р. … .

29.09.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію (за вих. № 6) з вимогою повернути грошові кошти в сумі 135000,00 грн. в 7-ми денний строк.

Листом від 19.10.2016р. за вих. № 3/10 ТОВ ІНТЕР на претензію позивача надало відповідь, що для належного розгляду претензії необхідно надати ряд документів: договір поставки № 25К/14 на постачання лізину від 13.05.2014р., копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами та документи на підтвердження факту перерахування грошових коштів.

07.03.2017 року ТОВ Комбікормовий завод Константа звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ ІНТЕР заборгованості у розмірі 135000,00 грн., індексу інфляції у розмірі 9117,59 грн. та 3% річних у розмірі 1539,93 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2017 року по справі №908/461/17 в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено факту укладання договору поставки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. у справі № 908/461/17 апеляційну скаргу ТОВ Комбікормовий завод Константа залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

07.08.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про повернення грошових коштів у зв'язку з відсутністю підстав для їх утримання. Направлення вимоги підтверджується належним чином засвідченими копіями фіскального чеку та опису вкладення до поштового відправлення від 07.08.2017р. (арк. справи 10, 11).

Зазначений лист залишився без відповіді та задоволення.

Як вказує позивач, зважаючи на висновки, викладені у судових актах господарських судів першої та апеляційної інстанцій по справі № 908/461/17, у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів у розмірі 135000,00 грн., які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ ІНТЕР суми 135000,00 грн. безпідставно отриманих коштів стали предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, грошові кошти в сумі 135000,00 грн. були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок №26004001306897 в АТ ОТП Банк , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ІНТЕР . В розділі призначення платежу зазначено: за лизин с-но договора № 25К/14 от 13.05.2014р. … .

Обставини перерахування позивачем вказаних коштів та їх отримання відповідачем були предметом дослідження господарського суду Запорізької області в ході розгляду справи № 908/461/17.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. у справі №908/461/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. у даній справі, було встановлено наступне:

- … суду не надано для огляду договір поставки №25К/14 від 13.05.2014р. (оригінал або фотокопія) підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, умовами якого сторонами були б узгоджені істотні умови даного виду договору, а саме предмет договору, ціна, порядок та строки поставки, порядок та строки оплати, строк дії договору … ;

- …суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 135000,00 грн. є попередньою оплатою та здійснювалося саме в рамках договору поставки № 25К/14 … ;

- …матеріали справи містять довідку ПАТ «Сбербанк» вих. № 185/5/52-8 від 10.04.2017р., якою підтверджується факт перерахування 13.05.2014р. з поточного рахунку №26007013028437 ТОВ «КЗ «Константа» грошових коштів на рахунок ТОВ «ІНТЕР» №26004001306897 в АТ «ОТП БАНК» згідно платіжного доручення № 265 у сумі 135000,00грн., повідомлено, що грошові кошти на рахунок ТОВ «КЗ «Константа» не поверталися … ;

- …матеріали справи містять довідку Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м.Запоріжжя №200-3-1/498/БТ від 20.04.2017р., якою підтверджується факт отримання 13.05.2014р. ТОВ «ІНТЕР» суми коштів у розмірі 135000,00грн. від ТОВ «КЗ «Константа» згідно платіжного доручення № 265 від 13.05.2014р. … ;

- … зазначені довідки банків, так само, як і платіжне доручення № 265, не підтверджують факту вчинення позивачем господарської операції на виконання договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014р., а є лише доказом перерахування на користь відповідача та отримання відповідачем обумовленої грошової суми … .

При цьому, встановивши наведені вище факти та здійснивши оцінку вказаним фактам, суд зазначив, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів внаслідок бездіяльності відповідача щодо повернення грошових коштів з інших правових підстав.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, з огляду на наявність рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. по справі № 908/461/17, яким встановлено факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 135000,00 грн., вказаний факт є звільненим від доказування у розумінні ст. 35 ГПК України.

Доказів повернення отриманих від позивача грошових коштів в розмірі 135000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Слід також зазначити, що факт отримання цієї суми та неповернення її позивачу відповідачем не заперечується.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку сума в розмірі 135000,00 грн. є безпідставно набутими коштами і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до норм ст.1212 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності за заявленими вимогами, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що основним актом цивільного законодавства, який регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, є Цивільний кодекс України. Положення вказаного Кодексу поширюються також на господарські відносини, що мають зазначені ознаки.

Частиною 2 ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Так, частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки.

За правилами статті 267 цього Кодексу наслідком спливу строку позовної давності, у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони, є відмова у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи та встановлених господарським судом обставин вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання від відповідача відповіді на претензію щодо повернення грошових коштів. Як вже зазначалося вище, листом від 19.10.2016р. за вих. № 3/10 на претензію позивача відповідачем було надано відповідь, що для належного розгляду претензії необхідно надати первинні документи.

Отже, з моменту отримання відповіді відповідача від 19.10.2016р., в якій відповідач не зазначив про визнання ним боргу, не здійснив дії спрямовані на виконання вимог позивача, а зазначив про необхідність надання позивачем копій документів: договору поставки, документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між сторонами та документів, що підтверджують факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача, у позивача виникли правові підстави вважати своє право порушеним.

Також суд приймає до уваги, що при зверненні 07.03.2017р. до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ «ІНТЕР» цієї ж суми (яка була перерахована позивачем відповідачу за платіжним дорученням № 265 від 13.05.2014р.) позивач діяв в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності. Позов було подано з дотриманням вимог ГПК України і прийнято судом до розгляду.

Переривання перебігу позовної давності передбачено статтею 264 Цивільного кодексу України, якою зокрема, встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, зважаючи на розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/461/17 про стягнення з боржника тієї ж суми боргу, строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача суми в розмірі 135000,00 грн. є перерваним.

Враховуючи вищевикладене, в будь-якому разі, відсутні підстави вважати строк позовної давності пропущеним.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Вищий господарський суд України в п. 2.2 постанови Пленуму від 29.05.13 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів надав роз'яснення, згідно з якими позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Як зазначено в п. 2.3 цієї постанови Пленуму, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки вперше позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Константа було подано в межах строку позовної давності і з моменту прийняття цієї позовної заяви строк позовної давності є перерваним, суд вважає необхідним заяву відповідача про застосування строку позовної давності відхилити як необґрунтовану та захистити порушене право позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, обґрунтованість позовних вимог.

Із урахуванням викладених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, шляхом стягнення суми 2025,00 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» (69095, місто Запоріжжя, вул. Шкільна (ОСОБА_1)АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23879459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Константа» (12431, Житомирська область, Житомирський район, с. Піски, вул. Польова, 3, код ЄДРПОУ 39143022) суму 135000 (сто тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та суму 2025 (дві тисячі двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 24 жовтня 2017 р.