Постанова

від 18.12.2017 по справі 908/1689/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2017 справа № 908/1689/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, (доповідач) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.10.2017 (підписано 24.10.2017) у справі№ 908/1689/17 (суддя Боєва О.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа", с. Піски, Житомирська область доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР", м. Запоріжжя простягнення 135 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа", с. Піски, Житомирська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 135 000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на прострочення Відповідачем розрахунків за виконані роботи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України та вказував, що ним 13.05.2014 було перераховано Відповідачу у якості попередньої оплати кошти в сумі 135 000,00 грн. за лізин згідно договору № 25К/14 від 13.05.2014. Проте рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2017 у справі № 908/461/17 було встановлено відсутність факту вчинення Позивачем господарської операції на виконання договору поставки № 25К/14 від 13.05.2014, а відповідне платіжне доручення є лише доказом перерахування на користь Відповідача та отримання останнім обумовленої грошової суми. За таких підстав Позивач вважає, що у Відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів в розмірі 135 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі за мотивами їх обґрунтованості.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на відсутність підстав до задоволення позову через сплив строку позовної давності, оскільки перерахування спірної суми Позивачем відбулось 13.05.2014, а отже і строк позовної давності сплив 13.05.2017, Відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблений висновок про переривання строку позовної давності.

Представник Позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, за мотивами того, що Відповідачем зроблено помилковий висновок про обізнаність Позивача про порушене право з 13.05.2014, оскільки головний офіс Позивача до 04.11.2014 знаходився у м. Донецьку, де проводиться АТО, наслідком якої стала втрата оригіналів первинних документів та як наслідок можливість перевірити чи укладався договір взагалі, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Будь-яких додаткових клопотань від сторін не надходило.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/461/17 від 18.05.2017, яке набрало законної сили, в межах даної справи встановлений факт перерахування Відповідачу грошових коштів за платіжним дорученням від 13.05.2014 № 265 в розмірі 135 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу "за лізин згідно договору № 25К/14 від 13.05.2014", що в силу ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення у розгляді даної справи

Враховуючи, що судовим рішенням у справі № 908/461/17 від 18.05.2017 встановлений факт перерахування Відповідачу грошових коштів за платіжним дорученням від 13.05.2014 № 265 в розмірі 135 000,00 грн., колегія суддів вважає, що доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи, в силу вищенаведеної норми закону

Судом першої інстанції встановлені факти безпідставного отримання грошових коштів в розмірі 135 000,00 грн. Відповідачем від Позивача, перерахованих за платіжним дорученням від 13.05.2014 № 265, та неповернення їх останньому, що сторонами не заперечується та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на сплив строку позовної давності 13.05.2017 через те, що Позивач був обізнаний про своє порушене право з моменту перерахування спірних грошових коштів - 13.05.2014. Відповідач вважає висновок суду першої інстанції щодо моменту початку перебігу строку позовної давності помилковим та незаконним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується і судова колегія, встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується відсутність правової підстави набуття Відповідачем грошових коштів в розмірі 135 000,00 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача про сплив строку позовної давності 13.05.2017, за наступних підстав. Вимогами ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності становить три роки.

За приписами ст. 267 ЦК України, наслідком спливу строку позовної давності, у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони, є відмова у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Переривання перебігу позовної давності передбачено ст. 264 Цивільного кодексу України, якою зокрема, встановлено, що перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Встановлено, що Позивач вже звертався до суду із позовом до Відповідача щодо повернення саме цієї суми, що була сплачена за тим самим платіжним дорученням.

При цьому наявність іншої підстави позову - повернення цієї ж суми у якості передоплати, що безпідставно залишилась у Відповідача через відсутність поставки товару, не свідчить про звернення до суду за іншим предметом спору та з інших матеріально-правових підстав, оскільки зазначені вимоги розрізняються лише за предметом позову (а не спору). Зокрема, перший з них регулювався спеціальною нормою - ст. 692 ЦК України - у договірних відносинах з поставки товару, а позов у даній справі - ст.1212 ЦК України - за відсутності будь-яких договірних правовідносин.

При цьому обрання саме такого предмету позову Позивачем зумовлено висновком суду в межах попередньої справи про відсутність між сторонами укладеного Договору поставки, який зазначений у якості підстави платежу спірної суми.

Оскільки при зверненні 07.03.2017 до господарського суду Запорізької області у справі № 908/461/17 з позовом про стягнення з Відповідача спірної суми (яка була перерахована Позивачем Відповідачу за платіжним дорученням № 265 від 13.05.2014) Позивач діяв в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, позов було подано з дотриманням вимог ГПК України і прийнято судом до розгляду, строк позовної давності на захист порушеного права, спосіб захисту якого полягав у поверненні спірних грошових коштів - перервався.

Діючим законодавством не передбачено співпадіння предметів і підстав раніше заявленого та даного позовів з яким звертався до суду Позивач за захистом своїх прав для застосування правил ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, оскільки при співпадінні зазначених складових та розгляду первісного позову по суті повторне звернення не було б можливим.

Отже доводи апеляційної скарги з цього приводу також не базуються на вимогах закону і розцінюються судовою колегією як спроба Відповідача ухилитись від повернення спірних грошових коштів Позивачу.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 135 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутих, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2017 у справі № 908/1689/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2017 у справі № 908/1689/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2017.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3