Рішення

від 19.10.2017 по справі 906/599/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" жовтня 2017 р. Справа № 906/599/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудик В.Р.- посвідчення № 033462 від 18.05.2015

від відповідача -1: ОСОБА_1В,- дов. № 18-5/1352 від 29.08.2017;

від відповідача-2: ОСОБА_2- дов. № 96 від 25.07.2017

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до 1. Житомирської районної державної адміністрації

2. Сільськогосподарського приватного підприємства "Лад"

про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 26.06.2007 №614, від 23.11.2007 №1204, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.09.2008, визнання недійсним договору оренди водних об'єктів від 20.03.2008, зобов'язання повернути земельну ділянку

Керівник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи уточнення до позовних вимог від 19.07.2017 № 7268/вих-17 та від 22.09.2017 № 9414вих-17, просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 2, 3 розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26.06.2007 № 614 "Про припинення ПСП "Ліно" права користування земельною ділянкою водного фонду та надання дозволу СПП"Лад" на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складання договору оренди землі на території Коднянської сільської ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2007 № 1204 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП Лад для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради .

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду, укладений 23.09.2008 між Житомирською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським приватним підприємством Лад щодо передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2660 га, у тому числі під водою 41,2001 га, під прибережною захисною смугою (сіножаття) - 24,0659 га, який зареєстрований у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що до Державного реєстру земель внесено запис від 23.09.2008 за №040820900242.

- визнати недійсним договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення, укладений 20.03.2008 між Житомирською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським приватним підприємством Лад на водний об'єкт площею 41,2001 га в межах Коднянської сільської рад Житомирського району терміном на 10 років;

- зобов'язати Сільськогосподарське приватне підприємство "Лад" повернути на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, земельну ділянку водного фонду загальною площею 65,2660га, надану для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області шляхом складання акту прийому - передачі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, уточнення до позовної заяви та письмових поясненнях (а.с. 81-82,83,).

Представник першого відповідача - Житомирської районної державної адміністрації проти позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві та письмових поясненнях (а.с. 86-88,139-141,142-147,221-222).

Другий відповідач - СПП "Лад" проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (а.с. 99-104,199-200).

Позивач - Житомирська обласна адміністрація повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с. 220). Відповідно до письмового відзиву, поданого 25.09.2017 позивач підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі (а.с. 133-137).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007 Житомирською районною державною адмінінстрацією (відповідач-1) прийнято розпорядження № 614 "Про припинення ПСП "Ліно" права користування земельною ділянкою водного фонду та надання дозволу СПП "Лад" на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Коднянської сільської ради", згідно якого вирішено:

- припинити ПСП "Ліно" по добровільній відмові право на користування земельною ділянкою водного фонду площею 41,2 га , переданої в оренду для рибогосподарських потреб та віднести її до земель запасу Коднянської сільської ради.

- надати СПП "Лад" дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 41.2 га в натурі на місцевості) та складанню договору оренди землі, з метою передачі її для рибогосподарських потреб із земель запасу Коднянської сільської ради.

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації № 1204 від 23.11.2007 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП "Лад" для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га. СПП "Лад" для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради.

- передати СПП "Лад" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 65.2060 га, з них під водою - 41,2001 га, прибережна захисна смуга сіножаті 24,0659 га, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу Коднянської сільської ради шляхом укладання договорів оренди на земельну ділянку водного фонду та водний об'єкт;

- затвердити технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки

земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту, яка передається в оренду СПП "Лад" на території Коднянської сільської ради та встановити орендну плату на перші 5 років 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки під водою та 0.1 % від нормативної оцінки земельної ділянки прибережної смуги.

20.03.2008 між Житомирською районною державною адміністрацією (відповідач-1,орендодавець) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Лад" (відповідач-2, орендар) укладено договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення (а.с. 66-68).

Відповідно до п. 1.1. даного договору, на підставі розпорядження № 1204 від 23.11.2007 та відповідно до п. 3 Прикінцевих положень, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, Постанови КМУ від 13.05.1996 року за № 502 "Про затвердження порядку користування землями водного фонду" орендодавець надає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт (в подальшому "об'єкт оренди") в межах Коднянської сільської ради Житомирського району та області, загальною площею 65,2660 га,в тому числі, під водою 41,2001 га гідротехнічними спорудами: одна водонапірна та водоскидна споруда, прибережною захисною смугою:- 24,0659 га для рибогосподарських потреб.

За умовами п. 1.2 договору за користування вказаними в договорі водним об'єктом на умовах оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 412,00 грн. в рік (10грн. за один гектар води) за кожний рік оренди протягом терміну дії договору і вноситься щомісячно.

Приписами п 1.3 сторони погодили, що термін дії договору - 10 (десять) років.

В подальшому на підставі спірного розпорядження № 1204 від 23.11.2007, 23.09.2008 між Житомирською районною державною адміністрацією (відповідач-1, орендодавець ) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Лад" (відповідач-2, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (а.с. 56- 62)

Відповідно до п. 1.1. даного договору орендодавцем надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, що знаходиться на території Коднянської сільської ради Житомирського району та області за межами населеного пункту.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,2660 га у тому числі під водою - 41,2001 га та прибережною смугою (сіножаті) - 24,0659 га. (п. 2 договору).

За умовами п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 339476,00 грн.

Орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5064,00 грн., в тому числі 4973,00 грн. - 2 % від нормативної грошової оцінки земель під водою та 91,00 грн. - 0,1% від нормативної оцінки земель під прибережною смугою.

Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Пунктом 8 визначено, що договір укладено на 10 років.

Договір зареєстровано у Житомирському районному відділі Житомирської районної філії ДП "Цент державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.09.2008 № 040820900242.

На виконання вказаного договору оренди 28.09.2008 між сторонами договору підписано акт прийому передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради Житомирського району та області, площею 65,2660 га терміном на 10 років (а.с. 65).

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що прийняті Житомирською районною державною адміністрацією розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню, а укладені на підставі спірних розпоряджень договір оренди земельної ділянки та договір оренди водного об'єкту є недійсними, оскільки об'єкти передано в оренду з порушенням земельного законодавства та перевищенням відповідачем -1 своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що приймаючи рішення про надання дозволу СПП "Лад" на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Житомирською районною державною адміністрацією проігноровано вимоги ст. 16 Закону України " Про оренду землі", ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 9, 35 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної експертизи". Першим відповідачем надано другому відповідачу дозвіл на встановлення меж земельної ділянки, а не дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, який підлягає обов'язковій державній експертизі.

Прокурор зазначає, що на момент передачі СПП Лад в оренду земельної ділянки, Земельним кодексом України не був встановлений порядок та повноваження органів державної виконавчої влади на передачу земельних ділянок в оренду громадянам та юридичним особам, тому в даному випадку слід керуватись нормами закону, встановленими для передачі земельних ділянок у постійне користування.

Вказує, що надання земельних ділянок в оренду здійснювалось в тому самому порядку, що і надання їх в постійне користування. Тобто на підставі рішень органів виконавчої влади, зокрема районних та обласних державних адміністрацій, за проектами відведення цих ділянок.

===За змістом ч.ч. З та 5 ст. 123 ЗК України та ст. 50 Закону України Про землеустрій виключно районна державна адміністрація уповноважена надавати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки державної власності за межами населеного пункту до надання її в подальшому у постійне користування чи оренду згідно зі ст. 122 ЗК України.

Крім того зазначає, що Житомирська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту на території Коднянської сільської ради Житомирського району в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження належать відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України Житомирській обласній адміністрації.

Отже, голова Житомирської районної адміністрації при винесенні спірних розпоряджень від 26.06.2007 № 614 та від 23.11.2007 № 1204 вийшов за межі повноважень щодо розпорядження землями державної власності.

Звертає увагу, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2007 № 1204 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП Лад для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради, при тому, що дозвіл на її розробку надавався лише на земельну ділянку площею 41,2 га, що майже на 24 га менше переданої в оренду СПП Лад .

При цьому, технічна документація із землеустрою не містить кадастрового плану та відповідно присвоєного кадастрового номеру земельної ділянки площею 65,2660 га.

Так, згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренду земельної ділянки водного фонду від 23.08.2008, в оренду передано земельні ділянки за кадастровими номерами 1822083500:01:001:0262 та 1822083500:01:001:0263.

Однак, відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України площа земельної ділянки за кадастровим номером 1822083500:01:001:0263 становить 9,048 га, в свою чергу 1822083500:01:001:0262 - 41,2023 га, що в сукупності не відповідає переданим в оренду 65,2060 га землі.

Поміж іншим, земельна ділянка за кадастровим номером 1822083500:01:001:0264 площею 15,0174 га, яка повинна входити до переліку земельних ділянок, що межує з земельною ділянкою водного фонду площею 41,2023 га та фактично є прибережною захисною смугою указаної земельної ділянки, залишилась не дослідженою при розробці технічної документації.

Зважаючи на те, що дозвіл СПП Лад надавався на розроблення технічної документації, а не проекту відведення, та затверджувалась відповідно технічна документація, а не проект відведення, вказані розпорядження голови Житомирської РДА від 26.06.2007 № 614 та від 23.11.2007 № 1204 прийнято в порушення вимог Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 № 677 (чинної на час прийняття спірних розпоряджень) та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної експертизи.

З огляду на викладене, прокурор вказує, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 23.09.2008 та оренди водного об'єкту від 20.03.2008 укладений між відповідачами на підставі незаконного розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2007 № 1204, при укладенні даних договорів сторонами не було дотримано вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання зазначених договорів недійсними.

Крім того, прокурор вказує, що при укладенні договору оренди земельної ділянки водного фонду відповідно до вимог ЗУ "Про оцінку земель" не було проведено оцінки землі.

Зважаючи на викладені обставини прокурор просить визнати незаконними та скасувати спірні розпорядження, визнати недійсними договори оренди, укладені на підставі оскаржуваних розпоряджень та зобов'язати другого відповідача повернути до земель запасу Коднянської сільської ради земельну ділянку водного фонду загальною площею 65,2660 га, надану для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Позивач - Житомирська обласна державна адміністрація згідно письмового відзиву, позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі (а.с. 133-137).

Перший відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що спірні правовідносини щодо порядку передачі в оренду земельних ділянок державної форми власності врегульовані статтею 124 ЗК України, якою встановлено в яких випадках здійснюється передача земельних ділянок в оренду за проектами відведення, а саме в разі зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі виділення земельної ділянки під забудову.

Вказує, що видаючи розпорядження від 26.06.2007 № 614 про надання дозволу на розробку технічної документації, голова РДА діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб визначений ч.3 ст. 124 ЗК України, оскільки підстав для розроблення проекту із землеустрою не було.

Щодо розпорядження № 1204 відповідач-1 також вважає його законним, оскільки відповідно до даного розпорядження земельна ділянка надавалась СПП "Лад" для рибогосподарських потреб. Таке ж цільове призначення даної ділянки було і у попереднього землекористувача - ПСП "Ліно". Спірним розпорядженням було змінено лише площу земельної ділянки, а не її цільове призначення. Тому розроблення проекту землеустрою в даному випадку не потрібно.

Зауважує, що прокурором окремих підстав для визнання недійсним договорів оренди не наведено, окрім як з підстав незаконності розпоряджень.

Вважає, що Житомирська РДА при видачі оспорюваних розпоряджень та в подальшому при укладенні договору оренди діяла на підставі та в межах повноважень, визначених земельним законодавством.

З огляду на викладене позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та просить відмовити в їх задоволені.

Разом з тим заявляє, що прокурором пропущено строк позовної давності, тому при вирішенні спору просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Другий відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами прокурора, вказує, що перед прийняттям спірного розпорядження № 1204 від 23.11.207 та укладенням договорів оренди, Житомирською РДА було прийнято розпорядження № 614 від 26.06.2007 "Про припинення ПСП "Ліно" права користування земельною ділянкою водного фонду та надання дозволу СПП "Лад" на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договорів оренди землі на території Коднянської сільської ради".

Звертає увагу, що земельна ділянка водного фонду раніше перебувала в оренді, отже щодо даної земельної ділянки розроблення проекту землеустрою не потрібно, оскільки межі ділянки уже були встановлені.

Безпідставними вважає посилання прокурора щодо недійсності договору оренди земельної ділянки водного фонду з підстав невірного визначення орендної плати, оскільки нормативно грошова оцінка була розроблена і вартість її визначена в договорі.

Вважає, що при прийняті оскаржуваних розпоряджень головою Житомирської РДА було дотримано процедуру, розпорядження були прийняті в межах повноважень.

Крім того вказує, що прокурором не вказано, яким чином порушені інтереси держави.

Водночас відповідачем-2 заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Прокурор, не погоджуючись із запереченнями відповідачів повідомив, що в оренді у ПСП "Ліно" перебувала земельна ділянка водного фонду площею 41,2 га з кадастровим номером 1822083500:01:001:0005. Однак розпорядженням голови Житомирської РДА за №1204 від 23.11.2007 СПП Лад затверджено технічну документацію на земельну ділянку водного фонду площею 65,2060 га з кадастровими номерами: 1822083500:01:001:0263, 1822083500:01:001:0262, однак площа вищевказаних земельних ділянок в сукупності не відповідає переданим в оренду 65,2060 га землі.

Вказав, що земельна ділянка за кадастровим номером 1822083500:01:001:0264 площею 15,0174 га, яка повинна входити до переліку земельних ділянок, що межує з земельною ділянкою водного фонду площею 41,2023 га та фактично є прибережною захисною смугою указаної земельної ділянки, залишилась не дослідженою при розробці технічної документації.

Відтак земельна ділянка, що перебувала в користуванні в ПСП Ліно та земельна ділянка, що знаходиться в користуванні в СПП Лад не є тотожними.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх об'єктів господарювання тощо. Оскільки поняття "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось або може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, прокурор вказав, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають у незаконній передачі в оренду з державної власності земельної ділянки водного фонду із розташованим на ній водним об'єктом, недотриманні законодавчо встановленої процедури такої передачі, перевищенні власних повноважень райдержадміністрацією та безпідставному укладені договору оренди. Крім того, не встановлення орендної плати за користування водним об'єктом порушує інтереси місцевої громади через ненадходження коштів до відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання незаконними та скасування розпоряджень, прийнятих головою Житомирської РДА (відповідач 1), визнання недійсними договорів оренди, укладених на підставі зазначених розпоряджень та повернення земельної ділянки у державну власність.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу положень статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що при вирішенні спору суд керується нормами законодавства, чинними на момент прийняття спірних розпоряджень та укладення договорів оренди.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 статті 21 ЗУ Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим

Згідно із ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується розпорядження відповідачем-1 землями водного фонду для рибогосподарських потреб.

Частиною 2,4 ст. 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації від 26.06.2007, зокрема, надано СПП "Лад" дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 41.2 га в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі, з метою передачі її для рибогосподарських потреб із земель запасу Коднянської сільської ради.

Підставою для визнання вказаного розпорядження незаконним прокурор вказує на необхідність розроблення проекту землеустрою при передачі земельної ділянки водного фонду в оренду , а не надання дозволу на розробку технічної документації.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що відповідачу-2 надано дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 41.2 га в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб, яка раніше перебувала в оренді у ПСП "Ліно".

В матеріалах справи міститься проект відведення земельної ділянки водного фонду площею 41,2 га ПСП "Ліно" для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради Житомирського району.

За вказаних обставин, межі земельної ділянки, щодо якої відповідачем-1 було надано дозвіл на передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, вже були встановлені в натурі та відповідно до норм ЗУ "Про землеустрій" не потребувало розроблення проекту землестрою.

Водночас суд зауважує, що за нормами ч. 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Як вже зазначалось відповідачем-1 приймалось рішення щодо надання дозволу відповідачу-2 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 41.2 га в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі з метою передачі її для рибогосподарських потреб.

З аналізу норм ч. 3, 7 ст. 122 ЗК України не вбачається що відповідач -1 був наділений повноваженнями щодо розпорядження землями водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходяться за межами населеного пункту, в даному випадку на території Коднянської сільської ради.

Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду, цільове призначення яких визначене для рибогосподарських потреб, належать обласним державним адміністраціям.

Відтак суд дійшов висновку, що розпорядження Житомирської РДА № 614 від 26.06.2007 прийнято з перевищенням повноважень.

Розглядаючи вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2007 № 1204 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП Лад для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради , суд зазначає про наступне.

Підставою для прийняття вказаного розпорядження відповідачем - 1 стала, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради.

Вказаним розпорядженням, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП "Лад" для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради; вирішено передати СПП "Лад" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 65.2060 га, з них під водою - 41,2001 га, прибережна захисна смуга сіножаті 24,0659 га, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу Коднянської сільської ради шляхом укладання договорів оренди на земельну ділянку водного фонду та водний об'єкт.

Як вбачається зі спірного розпорядження, відповідач-1 в даному випадку затвердив технічну документацію щодо встановлення меж та передачі в оренду відповідачу-2 земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської рад, площею 65,2060 га, 41,2001га під водою для рибогосподарських потреб та прибережна смуга (сіножать ) для обслуговування ставу 24,0659 га. (а.с 26-55).

З даної технічної документації вбачається, що остання розроблялась щодо земельної ділянки площею 65,2660 га, в той час як оскаржуваним розпорядженням № 614 від 26.06.07 відповідачу 2 було надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку, площею 41,2 га.

Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

За приписами ч.чс. 1, 3 ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 85 Водного кодексу України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Зі спірного розпорядження вбачається, що відповідач - 1 прийняв розпорядження щодо земельної ділянки площею 65,2060 га, до складу якої входить земельна ділянка водного фонду площею 41,2001 га та прибережна смуга , площею 24,0659 га.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 10,11 Порядку визначено, що погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на прибережну захисну смугу, площею 24,0659 га раніше вже встановлювались межі в натурі.

Як вже наголошувалось вище повноваження щодо розпорядження землями водного фонду для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів належить обласним державним адміністраціям. В даному випадку, оскільки земельна ділянка водного фонду, якою розпорядилась Житомирська РДА знаходиться на території Коднянської сільської ради, повноваження щодо вказаної земельної ділянки належать Житомирській обласній державній адміністрації.

За вказаних обставин, навіть якщо припустити, що відповідач при прийнятті даного розпорядження був наділений відповідними повноваження, останнім неправомірно прийнято розпорядження "Про затвердження технічної документації іх землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 65,2060 га СПП "Лад" для рибогосподарських потреб на території Коднянської сільської ради, оскільки останній в даному випадку мав приймати рішення про затвердження проекту землеустрою, так як фактично відповідачу - 2 в оренду передавалась в оренду земельна ділянка межі якої не були визначені в натурі.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, пп."г" ч.3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.43 "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Розглядаючи вимогу про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду від 23.09.2008, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та СПП "Лад" та визнання недійсним договору оренди водного об'єкту, укладеного між сторонами 20.03.2008, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку що розпорядження № 1204 від 23.11.2007, на підставі якого було укладеного спірні договори, прийнято Житомирською РДА з перевищенням повноважень, тому і спірні договори оренди укладені мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ч.1 ст. 34 ЗУ "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність укладених між сторонами договорів оренди, позовна вимоги прокурора про повернення земельної ділянки є також обґрунтованою.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини, принцип "належного урядування", як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської республіки"; "Гаші проти Хорватії" та ін.

Разом з тим, відповідачами у справі заявлено про сплив позовної давності. З огляду на такі заяви відповідача суд зазначає про наступне.

Пунктом 2.3 Постанови ВГСУ " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження землями водного фонду для рибогосподарських потреб (Житомирська обласна рада), то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Судом встановлено, що спірні розпорядження приймались Житомирською РДА 26.06.2007 та 23.11.2007, спірні договори оренди було укладено 20.03.2008 та 23.09.2008, в той час як до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації прокурор звернувся лише 06.07.2017.

При цьому прокурор зазначав, що про порушення прав Житомирської ОДА стало відомо після отримання копії позовної заяви Житомирської місцевої прокуратури в інтересах Житомирської ОДА до Житомирської РДА та СПП "Лад", а саме 11.07.2017.

Про порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду земельної ділянки СПП "Лад" Житомирській місцевій прокуратурі стало відомо 07.06.2017.

При вирішенні даного спору у частині застосування правил ЦК України про позовну давність, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 01.07.2015 у справі №6-178цс15 та в постанові від 13.04.2016 у справі № 3-224гс про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому про порушене право прокуратурі було відомо з часу прийняття спірних розпоряджень та укладення оскаржуваних договорів оренди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про спірні розпорядження Житомирської РДА , так і про договори оренди від 20.03.2008 та 23.09.2008.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Крім того відповідачем - 2 до матеріалів справи додано лист Управління екології та природних ресурсів Житомирської ОДА від 29.12.2015 з якого вбачається, що останнім надано відповідь Житомирській РДА щодо надання згоди на розроблення технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду на території Кодняннської сільської ради, наданої СПП "Лад" в оренду. Вказане питання Управління екології та природних ресурсів було розглянуто за дорученням голови Житомирської ОДА (а.с. 223).

З огляду на положення ст. 33 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" позивач повинен був і міг знати про прийняття Житомирською РДА оскаржуваних розпоряджень та в подальшому спірних договорів.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.10.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (рек. з повід)