Рішення

від 12.10.2017 по справі 910/13950/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/13950/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13950/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРІНГ"

про стягнення 333 139,23грн.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко О.М., довіреність б/н від 01.11.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРІНГ" (надалі - відповідач) про стягнення 333 139,23 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 94/16-П від 21.07.2016р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 240 328,90 грн., за прострочення оплати якого нараховані пеня в сумі 34 410,42 грн., 36 049,33 грн. - штраф, 3% річних у сумі 3845,26 грн. та 18 505,32 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13950/17 та призначено її розгляд на 12.10.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 12.10.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.08.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав. При цьому, 12.10.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляд справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 08.09.2017р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Однак, витребувані судом докази не подав, зокрема, відзив на позовну заяву.

Відтак, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2016р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 94/16-П, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується у встановлений строк передати у власність Покупця товар для його використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити Постачальнику за нього грошові кошти.

Відповідно до п.1.2. Договору, товар, що поставляється за цим Договором, визначено у прайсі (прейскуранті) позивача та належить до його загального асортименту виробів, а саме - залізобетонні вироби, товарний бетон, фігурні елементи мостіння (ФЕМ), тощо.

Відповідно до п.3.5 Договору, попередня (орієнтовна ) ціна Договору на моменту укладання складає 400 000,00 грн. з ПДВ. Остаточна загальна ціна Договору складає загальну суму вартості поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних Постачальника за період дії цього Договору (п.3.6 Договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем за відповідними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 701 219,00 грн.

П.3.13 Договору передбачено, що під час поставки товару з відстроченням платежу відповідач зобов'язується повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар у термін 5 (п'ять) робочих днів. Першим днем розрахунку Покупця є день, наступний за днем отримання товару.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару загалом на суму 460 890,10 грн.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 04.05.2017р., рекомендованим листом, направив відповідачу претензію за вих. № 02/442 від 04.05.2017р. з вимогою про сплату боргу в сумі 240 328,90 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Станом на 01.01.2017р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 240 328,90 грн.

Враховуючи, що відповідач повну вартість отриманого товару на суму 240 328,90 грн. позивачу не оплатив, останній звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 240 328,90 в судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови дилерського договору № 80/D від 01.01.2014р., судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 240 328,90 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 240 328,90 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, штраф у сумі 36 049,33 грн., 34 410,42 грн. - пені та 3845,26 грн. - 3% річних, що нараховані за період з 01.01.2017р. по 14.07.2017р., а також 18 505,32 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2017р. по червень 2017р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.15. Договору передбачено, якщо поставка товару відбувалася на умовах відстрочення платежу, відповідач отримав товар, але не розрахувався за нього з позивачем у визначені Договором строки, то в цьому випадку відповідач зобов'язується оплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді п'ятнадцяти процентів від простроченої суми.

Згідно п. 7.20 Договору сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України встановлюють, що термін нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання припиняється через три роки коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.15. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню повністю. Водночас, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд визнає його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 34 409,83 грн., згідно з уточненим розрахунком суду.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРІНГ" ( 02192, м. Київ, вул. Миропільська буд. 19; код ЄДРПОУ 39785367) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8; код ЄДРПОУ 04012164) основний боргу у сумі 240 328 грн. 90 коп., 34 409 грн. 83 коп. - пені, 36 049 грн. 33 коп. - штрафу, 3845 грн. 26 коп. - 3% річних, 18 505 грн. 32 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 4997 грн. 08 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов