Рішення

від 17.10.2017 по справі 927/775/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

17.10.2017 Справа № 927/775/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс"

вул. Червоногвардійська, 5, оф. 4, м. Київ, 02660

адреса для листування: вул. Завбірська 17, а, с.Погреби, Броварський район , Київська область, 07416;

до Приватного підприємства "Фруктторг Сервіс "

вул. Хрипівська, буд. 11 Б, м. Городня, Чернігівська область, 15100

про стягнення 49516,16 грн.

Суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.06.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, директор, паспорт серія НК035769 виданий Ріпкинським РВУМВС України в Чернігівській області від 16.11.1995;

встановив:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 49516 грн. 16 коп. (1700 євро відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28.06.2017) за укладеним сторонами договором на транспортне обслуговування №20/06/17 від 20.06.2017.

Від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов №15/09/01 від 15.09.2017 у якому позовні вимоги визнані у повному обсязі та зазначено про погашення заборгованості за договором на транспортне обслуговування №20/06/17 від 20.06.2017 на суму 49516 грн. 16 коп. У підтвердження факту сплати суми позову відповідачем суду додане платіжне доручення №1 від 15.09.2017 на суму 49516 грн. 16 коп.

Позивачем у судовому засіданні подана письмова заява про уточнення позовних вимог від 19.09.2017, у якій позивач підтвердив сплату відповідачем 15.09.2017 суми боргу за договором у розмірі 49516 грн. 16 коп., проте зазначив, що відповідач на підставі п. 5.11 договору має сплатити штраф у розмірі 5% від невиконаного зобов'язання, а також на підставі п. 5.5 договору відповідач повинен сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції у розмірі 3% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується за весь час існування заборгованості. Позивачем у заяві визначено кількість днів затримки з оплати (54 дні) на підставі яких визначена сума штрафу, відповідно до п. 5.5. договору. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.11 договору штраф у розмірі 2475 грн. 80 коп., на підставі п. 5.5 договору штраф у розмірі 80216 грн. 17 коп., судовий збір у розмір 1600 грн. 00 коп., а також витрати на проїзд представника позивача для участі у судових засіданнях у розмірі 400 грн. 00 коп.

Заява позивача про уточнення позовних вимог фактично є заявою про збільшення позовних вимог, відповідає положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду.

Письмовою заявою від 02.10.2017 № 02/10/17/01 позивач повторно збільшив розмір позовних вимог та заявив до стягнення з відповідача у справі на підставі п. 5.11 договору штраф у розмірі 2475 грн. 80 коп., на підставі п. 5.5 договору штраф у розмірі 74274 грн. 24 коп., пеню у розмірі 1695 грн. 75 коп., судовий збір у розмір 1935 грн. 11 коп., інфляційну складову боргу в сумі 495 грн. 16 коп., 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 203 грн. 49 коп.

Вказана заява оплачена судовим збором, її копія надіслана відповідачеві та останнім отримана.

Заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

Письмовим відзивом від 15.09.2017 № 15/09/17 на позовну заяву відповідач повідомив про сплату заявленої до стягнення суму заборгованості у розмірі 49516 грн. 16 коп., що підтверджено наявним у справі платіжним дорученням від 15.09.2017 № 1 на суму 49516 грн. 16 коп.

У судове засідання 17.10.2017 прибули повноважні представники сторін у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх у судовому засіданні під час судового розгляду справи представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

20.06.2017 сторонами у справі укладений № 20/06/17 на транспортне обслуговування (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 2. 1 якого відповідач як Замовник зобов'язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною договору, в якому вказані пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристики вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Пунктами 2.1.2 - 2.1.11 договору передбачено, зокрема, обов'язок забезпечення оформлення товароперевізних документів на вантаж, здійснення завантаження транспортного засобу, надати інструкції щодо дій водія, своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

В свою чергу, умовами пунктів 2.2.1 - 3.2 договору перевізник зобов'язаний направляти автомобілі у належному технічному стані, подати автомобілі під завантаження/розвантаження за узгодженими адресою та термінами, забезпечити страхування вантажу у визначених випадках.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору розрахунки за ним здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу.

Як встановлено пунктом 5.5. договору, у випадку затримки оплати замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати та штрафні санкції в розмірі 3% від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Неустойка у вигляді пені та штрафних санкцій нараховується за весь час існування заборгованості.

Крім того, пунктом 5.11 договору передбачено, що у випадку неоплати замовником послуг перевезення більше ніж на 30 днів з моменту настання такого обов'язку останній додатково сплачує штраф на користь перевізника у розмірі 5 відсотків від невиконаного зобов'язання.

Відповідачем на адресу позивача у справі направлено заявку на поставку вантажу із передбаченими умовами договору реквізитами (а.с. 11) на адресу вантажоотримувача, що знаходиться у Німеччині.

До матеріалів справи позивачем як перевізником надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 629177, якою підтверджено факт здійснення перевезення за вказаною вище заявкою на адресу належного вантажоодержувача (а.с. 14).

Відповідач вказаний факт не спростовує.

12.07.2017 позивачем на адресу відповідача у справі надіслано примірники укладеного сторонами у справі договору, заявку на перевезення вантажу, оригінал рахунку на оплату наданих послуг на суму 49516 грн. 16 коп., оригінал товарно - транспортної накладної CMR № 629177, оригінали двох актів надання послуг № 790 від 28.06.2017.

Комплект вказаних документів отриманий відповідачем 19.07.2017, що підтверджено витягом з реєстру отриманих поштових відправлень Укрпошти (а.с. 16) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Акт надання послуг відповідачем підписаний не був, на адресу позивача не повернутий, проте жодних заперечень щодо якості наданих транспортних послуг відповідач не надав.

26.07.2017 позивачем на адресу відповідача у справі надіслано письмову претензію від 24.07.2017 з вимогою сплатити борг (а.с. 17-18). Докази надсилання претензії надані до справи (опис вкладення до поштового відправлення, фіскальний чек від 26.07.2017) (а.с. 20).

Посилаючись на несплату наданих відповідачеві послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом, додатково до суми боргу в процесі провадження у справі заявивши до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2475 грн. 80 коп., на підставі п. 5.5 договору штраф у розмірі 74274 грн. 24 коп., пеню у розмірі 1695 грн. 75 коп., судовий збір у розмір 1935 грн. 11 коп., інфляційну складову боргу в сумі 495 грн. 16 коп., 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 203 грн. 49 коп.

Письмовим відзивом від 15.09.2017 № 15/09/17 на позовну заяву відповідач повідомив про сплату заявленої до стягнення суму заборгованості у розмірі 49516 грн. 16 коп., що підтверджено наявним у справі платіжним дорученням від 15.09.2017 № 1 на суму 49516 грн. 16 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що сторонами у справі укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу.

Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг перевезення.

До спірних правовідносин застосовуються положення Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Про автомобільний транспорт , Статуту автомобільного транспорту України та інших нормативних актів, що регулюють питання виконання перевезень вантажів.

Відповідно до ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Правовідносини, які випливають з Договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями від 05.07.1978, до якої 10.08.1983 приєднався СРСР (далі-Конвенція), а в подальшому був прийнятий Закон України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 01.08.2006.

Конвенція має так званий відкритий характер. Для застосування її положень достатньо, щоб одне з двох місць - призначення вантажу до перевезення або призначення для його здачі - розташовувались у двох різних країнах, з котрих хоча б одна була учасницею Конвенції.

Таким чином, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 є обов'язковою для застосування її Україною під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З врахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. п. 11, 12 ст.9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно - транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR); факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, при перевезенні вантажу від пункту його відправлення (завантаження) до пункту його призначення (відвантаження) складається єдиний транспортний документ.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Виходячи з викладеного та враховуючи характер міжнародних перевезень, вантажна митна накладна (CMR) є належним доказом укладення договору перевезення.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) № 629177.

Таким чином, матеріалами справи та її фактичними обставинами доведено факт належного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами у справі договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 49516 грн. 16 коп.

Разом з тим судом враховується факт сплати відповідачем зазначеної суми боргу за здійснене перевезення під час провадження у даній справі.

За таких обставин провадження у справі у частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 49516 грн. 16 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням у цій частині на відповідача судових витрат у справі, оскільки сплата суми боргу здійснена ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо вимог позивача про стягнення на підставі п. 5.5 договору штрафу у розмірі 74274 грн. 24 коп. та пені у розмірі 1695 грн. 75 коп. суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою та виходячи з положень ст. 549 Цивільного кодексу України "штраф" у розмірі 74274 грн. 24 коп. у розмірі 3% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу є пенею, а не штрафом.

Так, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, слід враховувати, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений граничний розмір неустойки (пені), яка може нараховуватися за порушення грошового зобов'язання, і цей граничний розмір дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ за кожний день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем до стягнення з відповідача у справі заявлено подвійну пеню - у розмірі 74274 грн. 24 коп. з порушенням приписів ст. 549 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також у розмірі 1695 грн. 75 коп., що розрахована відповідно до вимог закону та фактичних обставин справи.

Подвійне стягнення пені у сумі, вищій, ніж передбачено законом, є необґрунтованим, не відповідає положенням наведених вище нормативних актів, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача пені 1695 грн. 75 коп .

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача "штрафу" (а фактично пені) у розмірі 74274 грн. 24 коп. слід відмовити за необґрунтованістю .

Є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі положень п. 5 11 договору у розмірі 2475 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення інфляційну складову боргу в сумі 495 грн. 16 коп., 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 203 грн. 49 коп.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають частковому з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фруктторг-Сервіс", 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Хрипівська, буд. 11Б, код 40483205, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", 02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, оф. 4, код 33739797, поштова адреса: 07416, Київська область, Броварський район, с. Погреби, вул. Завбірська, 17, штраф у розмірі 2475 грн. 80 коп., пеню у розмірі 1695 грн. 75 коп., інфляційну складову боргу в сумі 495 грн. 16 коп., 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 203 грн. 49 коп., судовий збір у розмірі 73 грн. 25 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 49516 грн. 16 коп. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 23.10.2017.

Суддя М.О. Демидова