Постанова

від 24.10.2017 по справі 926/1948/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 926/1948/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Буковина» за вих. №43 від 21.08.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4152/17 від 04.09.2017)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 07.08.2017 (суддя - Бутирський А.А.)

у справі № 926/1948/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Буковина» , смт. Кельменці, Кельменецький район, Чернівецька область

про стягнення 75720,24 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.08.2017 у справі № 926/1948/17 (суддя - Бутирський А.А.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комбінат Буковина» , код ЄДРПОУ 21447231, вул. Ярослава Мудрого, 35, смт. Кельменці, Чернівецької області на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» , код ЄДРПОУ 20033533, вул. Саксаганського, 70-А, м. Київ, 75720,24 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Агропромисловий комбінат Буковина» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 07.08.2017 у справі № 926/1948/17та прийняти нове рішення, яким в позові вдмовити.

Скаржник посилається зокрема на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував те, що твердження Позивача про те, що вибух шини на причепі автомобіля ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_1, був спричинений внаслідок невідповідності технічного стану транспортного засобу Правилам дорожнього руху, що спричинило іншому учаснику ДТП - автомобілю Вольво ХС 60, державний номер НОМЕР_2, матеріальної шкоди в розмірі 75 720,24 грн. не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, зокрема висновком технічної експертизи та не було встановлено при розгляді адміністративної справи № 724/105/17.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Ухвалою суду від 06.09.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Буковина» за вих. №43 від 21.08.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4152/17 від 04.09.2017) на рішення господарського суду Чернівецької області від 07.08.2017 у справі №926/1948/17 до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 26.09.2017 в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Ухвалою суду від 26.09.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.10.2017.

Представники Сторін повторно участі своїх уповноважених представників у судове засідання 24.10.2017 не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується списком рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017.

З огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 участь представників Сторін обов'язковою не визнавалась, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, жодних клопотань на розгляд суду не надходило, Сторони є належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі доказами.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників Сторін, судова колегія встановила наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016 між сторонами укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом АЕ/5413585 та полісом АЕ/5413589.

23.12.2016 р. о 20:20 на автомобільній дорозі Н-03 Житомир - Чернівці, 325 км. 800 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_1, власником якого є Відповідач, та автомобіля Вольво ХС 60, державний номер НОМЕР_2, власником якого є гр. ОСОБА_4 Автомобілем відповідача керував ОСОБА_5, який є працівником Відповідача (наказ № 49 від 21.12.22016) та за яким закріплений автомобіль ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_1 та причеп Шмітц Гота, державний номер НОМЕР_3 (наказ № 12 від 21.12.2016).

Внаслідок згаданого вище ДТП було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Вольво, державний номер НОМЕР_2 гр. ОСОБА_4 у розмірі 76720,24 грн. Розмір шкоди підтверджується: актом позивача № 00211833 огляду транспортного засобу (дефектна відомість); рахунком офіційного дилера Вольво ТОВ «Віннер Автомотів» № 1034072 від 28.12.2016 ; звітом оцінювача ОСОБА_6 № 42-1269 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу VOLVO ХС60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 23.12.2016.

Згідно з постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.02.2017 у справі № 724/105/17 визнано винним гр. ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, який допустив відрив шини з причепа, чим порушив вимоги п. 31.4.5 Б Правил дорожнього руху. Дана постанова набрала законної сили 17.02.2017 (а.с. 15-16).

Страховим актом № 00211833 від 09.02.2017, даний випадок ДТП визнано страховим випадком та прийнято рішення здійснити виплату страхового відшкодування на суму 75 720,24 грн.

Виплата страхового відшкодування на суму 75 720,24 грн. проведена Позивачем ОСОБА_4, на підставі заяви про виплату матеріального збитку від 27.12.2017, в якій було прохання про перерахування коштів на рахунок ТОВ Віннер Автомотів , на підставі платіжного доручення № 005583 від 13.02.2017 (а.с. 12,19)

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агропромисловий комбінат Буковина» при виконанні трудових обов'язків та керував службовим автомобілем (а.с. 29). Дана обставина сторонами не заперечувалася.

Виплачена сума не перевищує ліміт страхової відповідальності щодо заподіяння шкоди майну потерпілого, який передбачений у страхових полісах №№ АЕ/5413585, АЕ/5413589.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним:

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до п. г ч. 1 ст. 38 Закону України № 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.02.2017 у справі № 724/105/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зокрема, в постанові вказано, що водій ОСОБА_5, 23.12.2016, керуючи автомобілем ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_1 з причепом Шмітц Гота, державний номер НОМЕР_3 допустив відрив шини з причепа, яка пошкодила зустрічний автомобіль марки Вольво ХС 60, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль марки Вольво ХС 60 отримав механічні пошкодження, потерпілих нема, чим порушив п. 31.4.5 Б Правил дорожнього руху.

Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_5 визнав свою вину повністю, винність ОСОБА_5 також підтверджується протоколом про алдімністратвине правопорушення від 24.12.2016, протоколом огляду місця ДТП, схемою наслідків ДТП. протоколами огляду транспортних засобів, письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Постанова набрала законної сили (а.с. 15-16).

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідач є не тільки страхувальником, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував його працівник ОСОБА_5

Згідно підп. «г» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Нормами статті 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно п. 31.1. Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.5 Б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

З аналізу статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону України 1961-IV вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

З огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 23.12.2016 визначена постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.02.2017 у справі № 724/105/17 безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху (п. 31.4.5 Б), регресні позовні вимоги про стягнення з Відповідача виплаченого страхового відшкодування в розмірі 75 720,24 грн. є підставним та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування суд зазначає, що згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до приписів чинного законодавства Відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду, що визначається з урахуванням реальної вартості втраченого або пошкодженого майна чи робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу). При цьому така вартість майна або відновлювальних робіт може бути визначена експертним шляхом.

При цьому наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 затверджено ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - ОСОБА_7).

Відповідно до п. 1.2 - 1.4 ОСОБА_7 вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. ОСОБА_7 є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, а також визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт № 42-1269 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу VOLVO ХС60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 23.12.2016, за яким вартість відновлювального ремонту становить 77 002,21 грн., був складений оцінювачем ОСОБА_6, повноваження якого підтверджуються сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності від 21.08.2015 (а.с. 52-69).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи та не слугують підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Буковина» за вих. №43 від 21.08.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/4152/17 від 04.09.2017) залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 07.08.2017 у справі № 926/1948/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.10.2017.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя І.Б. Малех