Постанова

від 24.10.2017 по справі 911/1840/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1840/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Ткаченка Б.О.

Сітайло Л.Г.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ручка А.М. - дов. № 07-173-17 від 27.07.2017

від відповідача не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю

Маестро Стиль

на рішення Господарського суду Київської області

від 07.08.2017 (суддя Карпечкін Т.П.)

у справі № 911/1840/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Форвард

(далі - ПАТ Банк Форвард )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Маестро Стиль

(далі - ТОВ Маестро Стиль )

про стягнення 49 260, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1840/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Маестро Стиль на користь Публічного акціонерного товариства Банк Форвард 37 718, 70 грн. основного боргу, 4 632, 39 грн. пені та 1 600, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, позивач втратив право на повернення залишку сплаченого ним гарантійного платежу за Договором, оскільки за порушення ним умов Договору, зокрема п. 3.1.13 (не переукладено договори з діючими підприємствами для забезпечення приміщення електроенергією) та п. 4.10 (не відшкодовано витрати відповідача на оплату комунальних послуг), відповідач самостійно і неодноразово стягував з позивача передбачені п.п. 5.2 і 5.3 Договору штраф та пеню, вираховуючи їх з суми наявного у нього гарантійного платежу.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/1840/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маестро Стиль на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1840/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.10.2017.

В зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у відпустці, 23.10.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну згаданих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі головуючого судді Дикунська С.Я., суддів Сітайло Л.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 справу № 911/1840/17 прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ Банк Форвард звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Маестро Стиль про стягнення 49 260, 62 грн. В обґрунтування своїх вимог вказувало на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди нежитлового приміщення від 03.09.2013 щодо повного та своєчасного повернення сплаченого позивачем при укладенні договору гарантійного платежу, відтак просило стягнути з відповідача 37 718, 70 грн. залишку гарантійного внеску та 11 541, 92 грн. пені.

25.07.2017 представником ПАТ Банк Форвард подано уточнений розрахунок пені, яким останній в порядку ст. 22 ГПК України фактично зменшуючи позовні вимоги, просив стягнути з відповідача крім суми гарантійного платежу (авансу) в розмірі 37 718,70 грн., 4 632,39 грн. пені в зв'язку з виявленими помилками в розрахунку пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, 03.09.2013 між Публічним акціонерним товариством Банк Руский Стандарт , правонаступником якого є ПАТ Банк Форвард (позивачем, орендарем за договором) та ТОВ Маестро Стиль (відповідачем, орендодавцем за договором) за погодженням з власником майна, яке орендується - Національної спілки художників України (власника за договором) укладено Договір суборенди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві за плату на визначений в Договорі строк в користування (суборенду) частину нежитлового приміщення загальною площею 63,51 кв. м., ідентифіковану в Додатку № 1 до Договору, розташовану на 1 поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 32 (далі - Приміщення) для здійснення господарської діяльності.

Договір на підставі п. 2.1 Договору укладається строком на 35 місяців до 03.08.2016 (включно).

За умовами п.2.5 Договору передання орендарю приміщення оформляється відповідним документом (актом), який підписується орендодавцем та орендарем (далі - Акт прийому-передачі).

Повернення орендарю приміщення згідно п. 2.6 Договору оформляється відповідним документом (актом), який підписується орендодавцем та орендарем (далі - Акт повернення).

Припинення Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли протягом строку його дії (п. 2.7 Договору).

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати з урахуванням індексації за календарний місяць становить 34 800,00 грн., крім цього 6 960,00 грн. ПДВ. Загальна вартість становить 41 760,00 грн. Орендна плата включає плату за користування Приміщенням та плату за корис тування земельною ділянкою. Орендар не несе інших витрат, пов'язаних з користуванням Приміщен ням, окрім тих, що передбачені Договором. Орендна плата за неповний місяць суборенди спла чується пропорційно кількості днів у такому місяці.

За умовами п. 4.2 Договору розрахунок орендної плати здійснюється з дати передачі Приміщення по Акту прийому-передачі до повернення орендарем приміщення включно. Орендна плата вноситься щомісячно. Орендар сплачує орендну плату протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку, який виставляється орендодавцем не раніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує оплачуваному, та не пізніше першого числа поточного місяця. Якщо орендодавець не надав відповідний рахунок на сплату орендної плати, орендар самостійно сплачує суму орендної плати за суборенду приміщень авансовим платежем протягом перших десяти робочих днів поточного місяця за вказаними в Договорі реквізитами орендодавця. При цьому, цей Договір є підставою для нарахування орендної плати за цим Договором та підставою для погашення заборгованості за цим Договором.

Орендна плата за перший місяць строку суборенди (з дати підписання Акту прийому-передачі і до кінця поточного місяця) та останній місяць строку суборенди (у розмірі місячної орендної плати й згідно п. 4.1 Договору) сплачується орендарем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку, виставленого орендодавцем після підписання Акту прийому-передачі (п. 4.3 Договору).

Умовами п. 4.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.12.2013) сторони домовилися, що у зв'язку з проведенням орендарем в Приміщенні ремонтних робіт та неможливістю у зв'язку з цим використання орендарем Приміщення за цільовим призначенням у повному обсязі, орендна плата за другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев'ятий, десятий, одинадцятий та дванадцятий місяці суборенди орендодавцем нараховується та орендарем сплачується в розмірі 17 400,00 грн., крім цього 3 480,00 грн. ПДВ , а разом 20 880,00 грн. за кожен місяць, з урахуванням індексації. З тринадцятого місяця суборенди Приміщення орендна плата сплачується в порядку та розмірі, передбаченому п. 4.1, п. 4.2 Договору.

30.01.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони погодили на період з 01.02.2015 по 31.01.2016 змінити загальний розмір орендної плати, визначений Договором, встановивши його у розмірі 17 400,00 грн., крім цього 3 480,00 грн. ПДВ, а разом 20 880,00 за кожен місяць, з урахуванням індексації (п.1). Після закінчення періоду (строку), зазначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди загальний розмір орендної плати за Договором встановлюється на рівні, визначеному Договором до моменту укладення цієї Додаткової угоди, якщо інше не буде визначено за домовленістю сторін (п. 2).

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем на виконання умов Договору згідно Акту прийому-передачі Приміщення від 03.09.2013, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін (а.с. 12), було передано, а позивачем прийнято частину нежитлового приміщення загальною площею 63,51 кв. м., розташовану на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 32.

17.09.2013 позивачем на підставі п. 4.3 Договору, окрім орендної плати за перший місяць оренди - вересень 2013, було перераховано відповідачу орендну плату за останній місяць суборенди (гарантійний платіж) в розмірі 41 760,00 грн., що підтверджується наданим позивачем зведеним меморіальним ордером станом на 22.03.2017.

В подальшому, в зв'язку із закінченням дії Договору, позивач повернув, а відповідач прийняв передане в суборенду майно на підставі Акту повернення приміщення від 03.08.2016, підписаного уповноваженими представниками орендаря та орендодавця та скріпленого їх печатками (а. с. 15).

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, місцевий суд встановив, що позивач протягом дії Договору з 03.09.2013 по 03.08.2016 належним чином та в повному обсязі сплачував щомісячні орендні платежі, починаючи з вересня 2013 і закінчуючи липнем 2016, в сумах погоджених сторонами умовами Договору, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення орендарем умов Договору в цій частині.

Враховуючи фактично здійснені позивачем орендні платежі, судом першої інстанції встановлено здійснення позивачем оплати також за останній місяць оренди, за який вже було сплачено гарантований платіж, тобто відповідач фактично отримав від позивача кошти гарантованого платежу за останній місяць оренди та додатково (повторно) сплачені позивачем кошти за останній місяць оренди, що призвело до одержання відповідачем надміру сплачених коштів в розмірі частини гарантійного платежу в сумі 37 718,70 грн. (41 760,00 грн. сплачена сума гарантійного платежу за останній місяць оренди - 4 041,30 грн. сума орендної плати за останній місяць пропорційна кількості днів користування приміщенням в серпні 2016 ).

Проте всупереч умовам Договору та не зважаючи на неодноразові вимоги позивача, відповідач сплаченого позивачем гарантованого платежу (з вирахуванням оплати за три дні користування приміщенням в серпні 2016) не повернув, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Так, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.5 Договору помилково чи надлишково сплачені в рахунок орендної плати грошові кошти підлягають поверненню. Орендодавець зобов'язаний повернути такі грошові кошти орендареві не пізніше трьох робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від орендаря.

Як встановлено матеріалами справи, позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 37 718,70 грн., зокрема, 05.08.2016 було направлено вимогу № 21-05-1496 від 29.07.2016, яка отримана відповідачем 09.08.2016, а 12.12.2016 - вимогу № 21-05-2602 від 12.12.2016, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Оскільки докази надіслання позивачем згаданих вимог та отримання відповідачем вимоги від 29.07.2016 долучені до матеріалів справи (а. с. 84-87), доводи відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Оскільки за умовами п. 4.3 Договору, окрім орендної плати за перший місяць оренди - вересень 2013, позивачем було перераховано відповідачу орендну плату за останній місяць суборенди (гарантійний платіж) в розмірі 41 760,00 грн., що підтверджується наданим позивачем зведеним меморіальним ордером станом на 22.03.2017, з огляду на неодноразові вимоги позивача, відповідач за Договором та приписами чинного законодавства зобов'язаний повернути позивачу залишок сплаченого ним гарантійного платежу (з вирахуванням оплати за три дні користування приміщенням в серпні 2016).

Доводи відповідача (апелянта) щодо втрати позивачем права на повернення залишку сплаченого ним гарантійного платежу за Договором через порушення ним умов Договору, зокрема п. 3.1.13.Договору (не переукладено договори з діючими підприємствами для забезпечення приміщення електроенергією) та п. 4.10 Договору (не відшкодовано витрати відповідача на оплату комунальних послуг), відповідач самостійно і неодноразово стягував з позивача передбачені пунктами 5.2 і 5.3 Договору штраф та пеню, вираховуючи їх з суми наявного у нього гарантійного платежу, правомірно відхилено судом першої інстанції. За висновками суду, умовами Договору не передбачено та іншими способами сторонами не врегульовано питання покриття сум штрафу, пені та будь-яких інших втрат відповідача за рахунок сплаченого позивачем гарантійного платежу. Крім цього, жодних доказів порушення позивачем умов Договору, зокрема, п.п. 3.1.13, 4.10, як і звернення відповідача з цього приводу до позивача з відповідною претензією матеріали справи не містять.

Оскільки сторонами у встановленому чинним законодавством порядку питання про стягнення відповідачем з позивача сум пені чи штрафу шляхом їх вирахування з суми гарантійного платежу не врегульовано, відповідні питання щодо відповідальності орендаря (позивача) за порушеннями умов Договору підлягають з'ясуванню в межах окремого позову по суті відповідних позовних вимог відповідача.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність висновків місцевого суду щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 37 718, 70 грн. залишку гарантійного внеску, які останнім доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, в зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з повернення залишку гарантійного внеску за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4 632,39 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Положеннями п. 5.2 Договору сторони погодили, що при порушенні грошового зобов'язання, передбаченого Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми порушеного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за порушення грошових зобов'язань застосовуються вимоги частини шостої статті 232 ГК України. Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи порушення відповідачем передбаченого п. 4.5 Договору зобов'язання з повернення надлишково сплачених в рахунок орендної плати грошових коштів, а саме суми гарантійного платежу щодо оплати за останній місяць оренди, в рахунок якої відповідачем також зараховано окремо (повторно) сплачені позивачем кошти, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені на підставі п. 5.2 Договору є правомірними.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, нарахованої за період з 14.08.2016 (після спливу 12.08.2016 трьох робочих днів з дня отримання вимоги про повернення надлишково сплачених коштів) по 14.01.2017 на суму боргу 37 718,70 грн., яка не перевищує визначений п. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк, апеляційний суд встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 632,39 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маестро Стиль залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2017 у справі № 911/1840/17 - без змін.

Матеріали справи № 911/1840/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Б.О. Ткаченко

Л.Г. Сітайло