Ухвала

від 23.10.2017 по справі 234/12848/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/12848/14-ц Номер провадження 22-ц/775/1216/2017

Головуючий в I інстанції Марченко Л.М.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 81

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Мальованого Ю.М.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря: Глушко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Лиманського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 5 травня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Кредобанк на дії державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс-Транзит Д-С , щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Кредобанк (далі - ПАТ Кредобанк ) звернулось до суду зі скаргою, в обґрунтування якої заявник зазначав, що 3 лютого 2015 року Краматорським міським судом Донецької області винесено заочне рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Кредобанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс-Транзит Д-С , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ Кредобанк заборгованість за кредитним договором № 1 МБ-302 від 20.09.2013 року у загальній сумі 608 246 грн. 44 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.

6 травня 2016 року державним виконавцем Лиманського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 51031131 щодо стягнення заборгованості з ТОВ Люкс-Транзит Д-С .

24 лютого 2017 року державним виконавцем Лиманського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку із тим, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи. Кошти на арештованих розрахункових рахунках та майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутні. На виявлені транспортні засоби накладено арешт, вони оголошені в розшук, але на даний момент не знайдені.

Вказуючи на безпідставність повернення стягувачу виконавчого документа, оскільки державним виконавцем місце знаходження боржника встановлено і державним виконавцем було порушено порядок здійснення виконавчого провадження, а саме: не проводилася повторна перевірка майнового стану боржника, заявник вважає дії державного виконавця з приводу повернення виконавчого документу стягувачу протиправними. Просив суд визнати дії державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24 лютого 2017 року незаконними; скасувати цю постанову та зобов'язати державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 51031131 і здійснити всі необхідні дії в межах вказаного виконавчого провадження, зокрема (але не виключно): здійснити повторну перевірку майнового стану боржника ТОВ Люкс-Транзит Д-С .

5 травня 2017 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області скаргу ПАТ Кредобанк частково задоволено. Дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу визнано неправомірними, скасовано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 24.02.2017 року, зобов'язано державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження № 51031131 та вчинити передбачені Законом України Про виконавче провадження дії для належного примусового виконання судового рішення.

З вказаною ухвалою суду не погодився Лиманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що ухвала суду винесена з порушенням норм чинного законодавства. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Судом не враховані обставин справи, що були викладені у запереченнях, наданих начальником відділу Лиманського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області щодо накладення арешту на розрахункові рахунки боржника, інформації про відсутність нерухомого майна, розшук майна та транспортних засобів боржника, наявність запитів до реєстраційно-облікових установ щодо перевірки майнового стану боржника. Суд не врахував, що боржник знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, куди центр поштового зв'язку не приймає поштові відправлення. Інших альтернативних засобів зв'язку у Законі не міститься, тому сповістити боржника ТОВ Люкс-Транзит Д-С про надходження виконавчого документа на виконання та вчинення будь-яких виконавчих дій за цим документом можливості не було.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Також, згідно з ч.1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець своїми діями допустив порушення прав та законних інтересів заявника по справі на виконання судового рішення, повернувши виконавчий документ стягувачу. Враховуючи, що місцезнаходження боржника значиться на території, тимчасово непідконтрольній Україні, можливо перемістився та має реєстрацію на території підконтрольній Україні, що можливо з'ясувати шляхом запиту до міністерства юстиції України, перевірки відомостей за ЄДРПОУ, однак державним виконавцем не перевірено факту переміщення та перереєстрації місцезнаходження юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що 6 травня 2016 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 51031131 з виконання виконавчого листа № 234/12848/14-ц виданого 23.12.2015 року про стягнення з ТОВ Люкс-Транзит Д-С на користь ПАТ Кредобанк солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 608 246 грн. 44 коп. та суму судового збору у розмірі 3 654 грн. (а.с.6).

24 лютого 2017 року державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (а.с.8-9).

Згідно позначки вхідної кореспонденції копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу заявником отримано 21.03.2017 року (а.с.7). 31 березня 2017 року ПАТ Кредобанк звернулось до суду із скаргою на незаконність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (надалі Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону, на який послався державний виконавець в оскаржуваній постанові, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Відповідно з ч. 2 ст. 37 Закону про наявність обставин зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Частково задовольняючи скаргу ПАТ Кредобанк на дії державного виконавця суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що виконавчі дії повинні бути повною мірою направлені на виконання рішення суду і можуть бути припинені лише за наявності обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, державним виконавцем не надано доказів, що під час виконання судового рішення про стягнення з ТОВ Люкс-Транзит Д-С заборгованості за кредитним договором у розмірі 608 246 грн.44 коп. та суми судового збору у розмірі 3 654 грн. він вжив всі передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи примусового виконання рішення, в тому числі дійсно виніс постанови про накладення арешту на рахунки боржника, на все його рухоме та нерухоме майно, а також постанову про розшук майна боржника.

В матеріалах цивільної справи відсутні також дані про те, чи звертався державний виконавець до відповідних реєстрів з запитами щодо наявності нерухомого майна відповідача, до Міністерства юстиції України з метою перевірки відомостей щодо факту переміщення та перереєстрації місцезнаходження юридичної особи, чи перевіряв повторно наявність інших рахунків боржника.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем не здійснені всі можливі заходи з приводу виконання судового рішення і за таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 5 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді