Постанова

від 17.05.2007 по справі 12/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

17.05.07                                                              

                            Справа  № 12/7

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Кордюк Г.Т.   

 Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ

“Штрік Шік Штол” без номера від 08.02.2007 р.

на рішення Господарського

суду Закарпатської області від 29.01.2007 р.

у справі № 12/7

за позовом ТзОВ

“Велт”, м.Ужгород

до ТзОВ

“Штрік Шік Штол”, смт.Королево Виноградівського р-ну Закарпатської обл.

про стягнення

4 292, 5 грн. основного боргу щодо оплати за транспортні послуги міжнародного

сполучення

За участю представників сторін:

від позивача -Субота

М.І. (директор);

від відповідача -не

з”явився

Представнику позивача роз”яснено

його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Оскільки позивач не заявляв

клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол

судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без

забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального

технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги

відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного

господарського суду від 02.04.2007 р.

Розпорядженням голови суду від

17.05.2007 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах

справи).

Заяв про відвід суддів не

поступало.

Рішенням Господарського суду

Закарпатської області від 29.01.2007 р. у справі № 12/7 (суддя Тисянчин В.М.)

позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов”язальні відносини між сторонами, є

надання транспортних послуг міжнародного сполучення з м.Будапешт до

м.Виноградів, що мало дійсність і відбулося (ст.11 ЦК України). Отже, обов”язок

відповідача оплатити вартість наданих транспортних послуг міжнародного

сполучення є безспірним.

Відповідач з даним рішенням не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого

господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні

позову відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм

матеріального та порушення норм процесуального права. Свої вимоги скаржник

обгрунтовує тим, що позовна заява підписана особою, посадове становище якої не

вказано; у матеріалах справи відсутній обгрунтований розрахунок основного

боргу; ухвали господарського суду про порушення провадження у справі відповідач

не отримав; договір у письмовій формі не укладався, істотні умови (в т.ч.

розмір оплати) сторони не узгоджували; просить стягнути 2 970 грн. послуг адвоката.

Відповідач своїм конституційним

правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки

повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не

повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду

апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового повідомлення з

підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення про вручення знаходиться в

матеріалах справи).

Оскільки явка повноважних

представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.04.2007 р. була

визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду

апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за

доцільне переглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними

у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.   

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що ТзОВ “Велт” (вантажовідправник) з 06.09.2006 р. до 08.09.2006

р. було здійснено вантажне перевезення автомобілем Мерседес держ. № А09971АВ за

маршрутом м.Будапешт (Угорщина) -смт.Королево (Україна, Закарпатська обл.,

Виноградівський р-н).

Перевезення вантажу відбувалося

згідно з міжнародною товаро-транспортною накладною СМR № 002591 (а.с.8).

Після того, як вантаж був

розмитнений і вивантажений, ТзОВ “Штрік Шік Штол” (вантажоотримувач)

запропонував здійснити інше перевезення цього вантажу з смт.Королево до

м.Чернівці. Як вказує ТзОВ “Велт” в своїй позовній заяві, згода між сторонами

не була досягнута, ТзОВ “Штрік Шік Штол” відмовився оплатити вартість наданих послуг

за маршрутом м.Будапешт (Угорщина) -смт.Королево (Україна, Закарпатська обл.,

Виноградівський р-н), оскільки ТзОВ “Велт” повинен був доставити вантаж в

м.Чернівці.

Розглянувши апеляційну скаргу,

вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення

представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду

вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Штрік Шік Штол” слід задоволити повністю,

рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2007 р. у справі №

12/7 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог

відмовити повністю.

При цьому колегія виходила з

наступного.

Як встановлено в судовому засіданні

та вбачається з матеріалів справи, договір перевезення між сторонами не

укладався, сторони не узгодили вартість наданих послуг.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК

України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких

грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований

розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Таким чином, зазначені обставини

необхідно не лише зазначити, а й обгрунтувати відповідним чином, що випливає зі

змісту ст.33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У

зв”язку з цим у позовній заяві слід вказати докази, які підтверджують певні

юридичні факти з викладенням їх суті.

У позовній заяві також має

міститися обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, який

складається із зазначенням застосованих методів, платіжних і

товарно-розпорядчих документів з розбивкою на періоди, і підписується

посадовиими особами, які його склали.

У матеріалах справи відсутній

конкретизований з документальним підтвердженням розрахунок стягуваної

суми основного боргу та на вимогу ухвал Львівського апеляційного господарського

суду від 26.02.2007 р. і 02.04.2007 р. такі докази не були подані позивачем.

Покликання ТзОВ “Велт” на

калькуляцію транспортних витрат на міжнародні перевезення за маршрутом Будапешт

-Чоп - Виноградів як на доказ наданих послуг є безпідставні та такі, що не

заслуговують на увагу, оскільки представлена позивачем калькулація, в т.ч.

включені до неї суми, жодними доказами не підтвержені, за якими критеріями

нараховулася сума основного боргу невідомо.

Апеляційний господарський суд не

заперечує, що міжнародною товаро-транспортною накладною СМR № 002591

підтверджується факт здійснення перевезення, його терміни, факт отримання

вантажу, проте звертає увагу на те, що даною накладною не обгрунтовується

вартість наданих послуг. Накладна не заміняє договору, в якому погоджуються всі

його істотні умови, зокрема, розмір оплати послуг, строки перевезення,

відповідальність сторін і ін.

При винесенні оскаржуваного рішення

суд першої інстанції керувався, зокрема, положеннями ст.9 Конвенції про договір

міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)” (або ще її перекладають як

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів) від

19.05.1956 р. зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978 р., згідно з якою

накладна, якщо не доведено зворотнього, має силу договору відносно його умов та

є доказом прийняття вантажу перевізником.  

Проте, на думку колегії суддів,

дане положення Конвенції буде мати значення, зокрема, при недопоставці вантажу,

поставці не за належною кількістю чи якістю і т.п.

Однак, крім того, згідно з листом

Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. N 72/14-612/1-1559

“Щодо набуття чинності міжнародними договорами»Конвенція про договір міжнародного

автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 року в м. Женеві,

набирає чинності для України 17 травня 2007 року.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції

України, ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України” № 1906-ІУ від

29.06.2004 р. № 1906-ІУ, ч.1 ст.10 ЦК України чинні міжнародні договори, згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного

законодавства України.

Проте на момент прийняття

оскаржуваного рішення (29.01.2007 р.) вищеназвана Конвенція не була

ратифікована Україною.

В силу ст.33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень, що позивачем не було зроблено.

Що стосується вимоги апелянта про

відшкодування оплати послуг адвоката в сумі 2 970 грн. в суді апеляційної

інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір з огляду на

наступне.

Вирішуючи питання про розподіл

витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має

враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним,

тобто явно завищеним. Отже, фактично йдеться про обов”язкову співрозмірність

ціни позову та розміру оплати адвокатських послуг. Такий підхід передусім

передбачений ст.22 ГПК України, де зазначається, що сторони зобов”язані

добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти

взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Також у п.2 ст.33 Правил

адвокатської етики, схвалених протоколом Вищої кваліфікаційної комісії

адвокатури при Кабінеті Міністрів України № 6/УІ від 12.10.1999 р. (далі -

Правила), встановлений принцип „розумного обгрунтування” розміру оплати

юридичної допомоги. На підставі ст.ст.15, 16 Закону України „Про адвокатуру” можна

дійти висновку, що Правила є нормативно-правовим актом і обов”язкові для

виконання, оскільки їх порушення адвокатами тягне за собою заходи

дисциплінарної відповідальності.

Якщо буквально тлумачити норми

статей 44, 49 ГПК України, то до складу судових витрат у господарському

судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Такий

статус мають виключно особи, визначені у ст.2 Закону України „Про адвокатуру”,

зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю

та прийняв Присягу адвоката України.

Оскільки у матеріалах апеляційної

скарги знаходяться докази оплати послуг адвоката в сумі 2970 грн. на момент

подання апеляційної скарги: довіреність без номера від 05.02.2007 р., свідоцтво

про право на заняття адвокатською діяльністюНОМЕР_1, платіжне дорученняНОМЕР_2

про сплату адвокатських послуг, що є підставою для їх відшкодування, а згідно з

ч.5 ст.49 ГПК України, зокрема, суми, які підлягають сплаті за послуги

адвоката, покладаються при відмові в задоволенні позову на позивача, то колегія

суддів, враховуючи принцип співрозмірності витрат на оплату послуг адвоката з

сумою позовних вимог (ціна позову - 4 292, 5 грн.; витрати на оплату послуг

адвоката -2 970 грн.), вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування оплати

послуг адвоката, стягнувши з позивача на користь відповідача 250 грн. витрат,

пов”язаних з оплатою послуг адвоката.

Отже, з огляду на вищевикладене,

колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення

Господарського суду Закарпатської області не відповідає матеріалам справи, не

грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101,

103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу  ТзОВ “Штрік Шік Штол” задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду

Закарпатської області від 29.01.2007 р. у справі № 12/7 скасувати та прийняти

нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати за розгляд справи

в суді першої інстанції та перегляд справи в суді апеляційної інстанції

покласти на позивача.

Стягнути з ТзОВ “Велт” (88000,

м.Ужгород, вул.Швабська, 61; код ЗКПО 30459045, р/р 26007011359 в ЗФ АТ

“Кредит-банк” (Україна), МФО 312237) на користь ТзОВ “Штрік Шік Штол” (90332,

Закарпатська обл., Виноградівський р-н, смт.Королево, вул.Партизанська, 13, код

ЄДРПОУ 34514570) 51 грн. державного мита, 250 грн. витрат,

пов”язаних з оплатою послуг адвоката.

Доручити Господарському суду

Закарпатської області видати наказ по судових витратах за перегляд справи в

суді апеляційної інстанції.

          4. Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                       

М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

Г.Т.Кордюк                                                                        

Суддя                                                                                                     

Л.Л.Давид