Постанова

від 11.10.2017 по справі 908/6335/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., -

за участю представника:

Запорізької міської ради - Михайловського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року у справі № 908/6335/15 за позовом Запорізької міської ради до приватного підприємства Віконт (далі - ПП Віконт ) про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до ПП Віконт про стягнення збитків у сумі 45 010,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) і Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77 (далі - Порядок), відповідач як замовник будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ПП Віконт договору про пайову участь із Запорізькою міською радою не уклало і не сплатило пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 908/6335/15, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Запорізька міська рада, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VI, статей 9, 10 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року № 687-ХІV (далі - Закон № 687-ХІV), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 224, 225 Господарського кодексу України, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши наведені Запорізькою міською радою обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 27 серпня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП 082132360001 на об'єкті будівництва Реконструкція частини нежитлових приміщень ХХ з антресолями літ. А-1, 3, 5 під магазин та кафетерій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 13 ; замовником будівництва є ПП Віконт .

02 вересня 2013 року ПП Віконт повідомило виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання зазначених будівельних робіт.

У листі від 17 вересня 2013 року № 12873/02-21/03 виконавчий комітет Запорізької міської ради повідомив ПП Віконт про обов'язок замовника будівництва відповідно до вимог статті 40 Закону № 3038-VI та Порядку взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Також відповідача проінформовано про те, що для укладення відповідного договору слід звернутися із заявою до міського голови і додати документи згідно наведеного переліку.

У встановленому законом порядку ПП Віконт не звернулося до Запорізької міської ради для укладання договору про пайову участь; відповідні внески не сплатило.

09 грудня 2013 року за № ЗП 142133340031 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: Реконструкція частини нежитлових приміщень ХХ з антресолями літ. А-1, 3, 5 під магазин та кафетерій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 13 , відповідно до якої вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 450 100,00 грн.

29 липня 2015 року Запорізька міська рада на підставі Закону № 3038-VI, Порядку зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 10 вересня 2014 року № 40, та статей 22, 612, 623 ЦК направила ПП Віконт вимогу про сплату збитків у розмірі 45 010,00 грн (10 % від загальної вартості будівництва), проте ця вимога відповідачем виконана не була.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом № 3038-VI не визначено на яку із сторін договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту покладається відповідальність за його не укладення, то обов'язок щодо укладання такого договору покладається на обидві сторони. Відповідач не звернувся до Запорізької міської ради з заявою про укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк, у зв'язку з чим, якщо позивач вважав, що це є порушенням його прав та законних інтересів, він мав права та був зобов'язаний вчинити заходи спрямовані на укладання цього договору, зокрема у судовому порядку, доказів чого суду не надано. Крім того, суди дійшли висновку, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на відповідача, оскільки ПП Віконт здійснювало лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки або прилеглої території, а отже він не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону № 3038-VI, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок щодо інформування виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт, укладання з виконавчим комітетом Запорізької міської ради договору про пайову участь та сплати коштів пайової участі. Оскільки в діях ПП Віконт відсутній склад цивільного правопорушення, тому правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків немає.

Разом із тим у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16) викладено правовий висновок про те, що за змістом статей 2, 10, 40 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону № 687-ХІV реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укладення договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Тому неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із неправомірною бездіяльністю відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Викладене свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень частини першої статті 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

24 грудня 2012 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77, яким затверджено Порядок.

Цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку). Зокрема, пунктом 3 Порядку встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов'язаний звернутися із заявою до міського голови.

Таким чином, Законом № 3038-VI та Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону № 3038-VI).

За змістом статей 2, 10 Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що ПП Віконт є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва Реконструкція частини нежитлових приміщень ХХ з антресолями літ. А-1, 3, 5 під магазин та кафетерій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 13 .

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Укладення договору про пайову участь в силу прямої вказівки закону є обов'язком відповідача, від виконання якого він ухиляється. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі, - протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина дев'ята статті 40 Закону № 3038-VI), - встановлено саме для добровільного виконання стороною зазначеного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від виконання обов'язку з перерахування коштів пайової участі, передбаченого законом, та не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок судів про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від укладення із Запорізькою міською радою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16.

Отже, у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на ПП Віконт , оскільки відповідний договір про пайову участь між сторонами укладено не було, відповідач здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової території.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року у справі № 908/6335/15 підлягають скасуванню.

Разом із тим згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

У справі, яка розглядається, суди наведених норм чинного законодавства не врахували, належним чином не перевірили доводів позивача та заперечень відповідача, не з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: наявність у діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку відшкодувати збитки, не перевірили правильності нарахування розміру цих збитків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до вимог статті 111 23 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , статтями 111 16 , 111 23 , 111 24 , 111 25 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Запорізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року у справі № 908/6335/15 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111 16 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець