Постанова

від 10.10.2017 по справі 804/1199/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р. Справа № 804/1199/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Маккор" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Маккор звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненого позову просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.01.2017р. №0000031401.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача - ТОВ Дарвін Ріалайз , ТОВ Білден Хісторі , ТОВ Юніленд Компані , ТОВ Рандес Інвест , ТОВ Біоніс , ТОВ Радікон в ході здійснення реальних господарських операцій. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, про що свідчать відповідні первинні документи, які були надані до перевірки, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даних правочинів. Надані до перевірки первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами перевірки контролюючий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Маккор (далі - ТОВ Торговий Дім Маккор ) перебуває на обліку Держаній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

На підставі направлень на перевірку від 19.12.2016р. №1176 та від 19.12.2016р. №1170, листа позивача від 16.12.2016р. Про проведення перевірки , наказу про проведення перевірки від 19.12.2016р. №1519 працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Маккор (код ЄДРПОУ 40472853) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.05.2016р. по 30.09.2016р.

За результатами означеної перевірки складено акт №21/04-62-14-01/40472853 від 04.01.2017р., яким зафіксовано встановлене перевіркою допущення позивачем порушення приписів п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5235793,00грн., в тому числі: за червень 2016 року на суму 1362400,00грн., за липень 2016 року на суму 2251748,00грн., за серпень 2016 року на суму 1098665,00грн., за вересень 2016 року на суму 522980,00грн.

На підставі акта перевірки №21/04-62-14-01/40472853 від 04.01.2017р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017р. №0000031401 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 6544741,25грн., з яких за основним платежем - 5235793,00грн. , та за штрафними санкціями - 1308948,25грн.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на таке.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як випливає з матеріалів справи, ТОВ Торговий Дім Маккор (покупець) у періоді, що перевірявся, було укладено ряд однопредметних договорів поставки на отримання концентрату ільменітового та залізовмісного продукту з наступними контрагентами-постачальниками: з ТОВ Дарвін Реалайз №07-07/16 від 07.07.2016р., з ТОВ Білден Хісторі №010616-05 від 01.06.2016р., з ТОВ Юніленд Компані №01-08/16 від 01.08.2016р., з ТОВ Рандес Інвест №15-07/16 від 15.07.2016р., з ТОВ Біоніс №17/06-16 від 17.06.2016р., з ТОВ Радікон №01/06-16 від 01.06.2016р.

Відповідно до умов вищевказаних договорів постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця товар, номенклатура, асортимент та кількість якого визначається у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кожну поставлену партію товару.

Також судом встановлено, що через відсутність у ТОВ Торговий Дім Маккор власного транспорту, останнім з вищевказаними контрагентами укладені додаткові угоди з надання послуг з організації транспортних перевезень.

При цьому, дані угоди не покладали на контрагентів обв'язку на здійснення перевезень виключно власним персоналом чи транспортними засобами, через що останні для виконання цих угод залучали третіх осіб.

Розрахунки за придбаний товар проводились у безготівковій формі, та станом на час розгляду справи заборгованість позивача за отриманий товар відсутня.

Придбаний позивачем товар у ТОВ Дарвін Ріалайз , ТОВ Білден Хісторі , ТОВ Юніленд Компані , ТОВ Рандес Інвест , ТОВ Біоніс , ТОВ Радікон в подальшому був реалізований ТОВ Екомет Плюс відповідно до договору поставки №01-06/16 від 01.06.2016р., у зв'язку з чим позивач отримав економічний ефект від продажу придбаного у вищевказаних контрагентів товару.

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів позивачем надано наступні первинні документи до перевірки та суду, а саме: зазначені договори, видаткові накладні, специфікації, оборотно-сальдові відомості по рахунках 28, 631, банківські виписки, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), податкові накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі на відповідне зберігання, тощо.

Разом з тим, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає зазначені господарські операції нереальними, оскільки до перевірки не надано по всім контрагентам ТТН на підтвердження факту придбання ТМЦ, сертифікатів якості на поставлений товар, наявності недоліків у поданих ТТН (номери машин не відповідають дійсності; прізвища та ініціали водіїв, які вказані в ТТН, відсутні у поданих підприємствами-перевізниками звітів 1-ДФ; відсутні дані довіреної особи вантажоодержувача; відсутні підписи водіїв; відсутні печатки підприємств - перевізників; відомості про відповідно ТТН не відповідають даним видаткових накладних; зазначено неіснуючі адреси пункту навантаження; тощо), а також відсутності у контрагентів-позивача основних фондів, трудових ресурсів, факту придбання товарів (робіт, послуг) для ведення господарської діяльності, невідповідність придбаних та реалізованих товарів.

Щодо означених доводів відповідача суд зазначає, що позивачем було надано до перевірки первинні документи, необхідні для фактичного встановлення реальності цих господарських операцій, які складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , тому відсутність сертифікатів якості за наявності належним чином оформлених первинних документів не може бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, що використовувався при наданні послуг, за наявності інших документів, що підтверджують факт реальності господарської операції щодо надання таких послуг, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюються правила податкового обліку, а лише встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, обумовленого договорами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, тим більше, що товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, в той час, як законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) або допущення недоліків при їх оформленні з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ Дарвін Ріалайз листом №24/03/2 від 24.03.2017р. повідомило про технічні помилки при заповнені ТТН, які в подальшому були виправлені.

ТОВ Білден Хісторі листом №08/02-3 від 08.02.2017р. повідомило, що з водіями, чиї прізвища та ініціали зазначено в ТТН укладено договори цивільно-правового характеру та надано копію договору оренди приміщення №013-06 від 13.06.2016р., адреса розташування якого, на думку контролюючого органу, є неіснуючою.

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ Дарвін Ріалайз , ТОВ Білден Хісторі , ТОВ Юніленд Компані , ТОВ Рандес Інвест , ТОВ Біоніс , ТОВ Радікон договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо посилань відповідача на те, що у ТОВ Дарвін Ріалайз , ТОВ Білден Хісторі , ТОВ Юніленд Компані , ТОВ Рандес Інвест , ТОВ Біоніс , ТОВ Радікон основних фондів, трудових ресурсів, факту придбання товарів (робіт, послуг) для ведення господарської діяльності, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, суд зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, контрагенти позивача для виконання додаткових угод щодо перевезення придбаного позивачем товару залучали третіх осіб, у зв'язку з чим обов'язок відображати водіїв цих транспортних засобів у власних звітів за формою 1-ДФ відсутній.

При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, в тому числі і щодо подання податкової звітності, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, так як можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Зазначений висновок суду також узгоджується з висновками Верховного Суду України у рішеннях від 06.04.2004 у справі №8/140, від 29.10.2010 №21-14-а10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту червня - вересня 2016 року суми податку на додану вартість за податковим накладними, виписаними його вищевказаними контрагентами в ході виконання реальних господарських операцій.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 98171,12грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення форми Р від 30.01.2017 року за №0000031401, що винесено Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 98171,12 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2017 року

Суддя ОСОБА_1