Постанова

від 23.10.2017 по справі 813/2132/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9508/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Благодійного фонду Нова країна до Секретаріату Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини про визнання протиправною дії, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд Нова країна звернувся в суд з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Секретаріат) в якому, з врахуванням зміненого предмету позову, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення заявнику з відповідними роз'ясненнями звернення громадянина ОСОБА_3 (вх. №Д280946.16/2 від 16.12.2016), оформленого без дотримання вимог, визначених частиною 7 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР Про звернення громадян (далі - Закон №393/96-ВР) щодо позивача, не пізніш як через десять днів від дня його надходження та зобов'язати Секретаріат відкликати з Національної поліції України звернення громадянина ОСОБА_3 (вх. №Д280946.16/2 від 16.12.2016) щодо позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, отримавши звернення громадянина ОСОБА_3 (вх. №Д280946.16/2 від 16.12.2016), оформлене з порушенням вимог, які встановлені для звернень громадян частиною 7 ст. 5 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР Про звернення громадян , а саме: без зазначення в ньому по батькові заявника, місця його проживання та при відсутності особистого підпису, всупереч вимог частини 8 ст. 5 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР не повернув заявнику таке звернення з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, а прийняв до розгляду, перенаправивши до іншого державного органу для розгляду по суті.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року задоволено адміністративний позов, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленою постановою суду, Секретаріат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує за змістом тотожними доводами, що і в запереченні на позов, при тому зазначаючи, що під час вирішення спору суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, внаслідок чого помилково дійшов висновку про наявність протиправних дій Секретаріату при розгляді електронного повідомлення ОСОБА_3 від 16.12.2016, що відповідно є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Зокрема, не погоджується з висновком суду про те, що Секретаріатом порушено ч. 8 ст. 5 Закону №393/96-ВР та безпідставно застосовано ч. 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР, оскільки в електронному зверненні ОСОБА_3 повідомлялося про порушення його прав як особи, яка надала гуманітарну допомогу, та містилися відомості, які могли мати ознаки кримінального правопорушення у сфері гуманітарної допомоги. Зі звернення ОСОБА_3 вбачалось, що він перебував за межами території України та не міг здійснювати захист своїх прав самостійно. Також звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює жодних вимог до оформлення заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Вважає, що Секретаріатом вимоги Закону №393/96-ВР при розгляді звернення ОСОБА_3 порушено не було, оскільки зазначений Закон не застосовувався у зв'язку з тим, що його дія не поширювалася на порядок розгляду звернень, порядок розгляду яких встановлено кримінальним процесуальним законодавством України.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до Секретаріату за вх. №Д280946.16/2 від 16.12.2016 надійшло електронне звернення ОСОБА_3 від 16.12.2016.

Вважаючи, що наведене вище звернення ОСОБА_3 Секретаріатом протиправно прийнято до розгляду, Благодійний фонд Нова країна звернувся до суду з означеним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що звернення ОСОБА_3 за приписами Закону України Про звернення громадян визнається анонімним, а тому розгляду не підлягло, а поверненню заявнику з відповідними роз'ясненнями.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є суперечливим та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини від 23.12.1997 №776/97-ВР (далі - Закон №776/97-ВР) встановлено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Сферою застосування Закону №776/97-ВР є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами (ч. 1 ст. 2 Закону №776/97-ВР).

Згідно статті 16 Закону №776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.

Отже, Уповноважений наділений правом здійснювати діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина за власною ініціативою.

Положенням частини 1 статті 17 Закону №776/97-ВР визначено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України Про звернення громадян .

Водночас, як встановлено статтею 12 Закону №393/96-ВР, його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України Про судоустрій і статус суддів , Про доступ до судових рішень , Про засади запобігання і протидії корупції та Про виконавче провадження , Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно частини 3 цієї статті при розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

Як видно з електронного звернення ОСОБА_3 від 16.12.2016, яке надійшло до Секретаріату 16.12.2016 за вх. №Д280946.16/2, що він на час звернення перебував за межами території України та не мав змоги здійснювати захист своїх прав самостійно. У вказаному зверненні ОСОБА_3 повідомлялося про порушення його прав як особи, яка надала гуманітарну допомогу, та містили відомості з підозрою у махінаціях, тобто такі, що могли мати ознаки кримінального правопорушення у сфері гуманітарної допомоги.

Згідно листа за № 2/13-Д280946,16/29-42 від 11.01.2017 керівник секретаріату ОСОБА_4 направив електронне звернення ОСОБА_5 до Національної поліції України для перевірки відомостей та вжиття заходів реагування відповідно до законодавства України.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України Про гуманітарну допомогу .

Згідно статті 12 Закону України Про гуманітарну допомогу порушення законодавства про гуманітарну допомогу тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 17 Закону №776/97-ВР при розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону №776/97-ВР для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Структура Секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, затвердженого наказом від 20.06.2012 №4/8-12 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Положення №4/8-12).

Відповідно до пункту 3 Положення №4/8-12 основними завданнями секретаріату є організаційне, правове, науково-консультативне, інформаційно-аналітичне, науково-експертне, контрольне, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Уповноваженого з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Підпунктом дев'ятим пункту 4 Положення №4/8-12 унормовано, що секретаріат відповідно до покладених на нього завдань за дорученням Уповноваженого надсилає звернення громадян за належністю до відповідних органів разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, а також контролює розгляд таких звернень.

Як зазначено в підпункті 2 пункту 12 Положення №4/8-12 керівник секретаріату має право запитувати та одержувати від органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на секретаріат завдань.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 12.08.2013 №18/02-13, за наявності підстав, зазначених у підпунктах а)-в) пункту 2.1 і підпунктах а)-б) підпункту 2.2. цього Порядку, керівник секретаріату має право прийняти рішення про відкриття провадження.

Пунктом 3.6.2. цього Порядку встановлено, що при здійсненні провадження перевірка відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, здійснюється шляхом надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Перелік органів державної влади, які уповноважені розпочати досудове розслідування визначений статтею 38 Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в електронному зверненні ОСОБА_3 містилися відомості про порушення законодавства про гуманітарну допомогу, які можуть тягнути за собою кримінальну відповідальність, керівник Секретаріату на підставі пункту 3 частини третьої статті 17 Закону 776/97-ВР правомірно звернувся до Національної поліції України з листом від 11.01.2017 щодо проведення перевірки відомостей та вжиття заходів реагування відповідно до законодавства України.

При тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що позаяк у зверненні ОСОБА_3 вбачались відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення, воно не могло бути розглянуте в порядку Закону України Про звернення громадян .

Крім того необхідно зазначити, що в судовому засіданні представник відповідача ствердив, що в порядку пп. 9 п. 4 Положення №4/8-12 керівник секретаріату на усне доручення Уповноваженого надіслав звернення ОСОБА_3 за належністю до відповідного органу, а тому колегія суддів вважає спростованими в цій частині доводи позивача.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкта владних повноважень, діяв на підставі законодавства та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувану постанову з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або спору, з врахуванням чого колегія суддів у відповідності до вимог статей 198, 202 КАС України вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції з прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 813/2132/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_2 ОСОБА_7 Повний текст виготовлено 26.10.2017.