Рішення

від 18.10.2017 по справі 161/13242/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13242/17

Провадження № 2/161/3864/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді: Пушкарчук В.П.,

при секретарі Якушеву Р.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю Лукцькпластмас , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луцьку про відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Лукцькпластмас про відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 грудня 1974 року вона була прийнята учнем ливарника в ливарний цех Луцького заводу виробів із пластмас, правонаступником якого на даний час є Товариство з додатковою відповідальністю Луцькпластмас .

20 січня 1975 року о 17.15 годині перебуваючи на роботі в зв'язку з незабезпеченням підприємством безпечних умов праці отримала тяжку травму правої кисті. На момент нещасного випадку дівоче прізвище було Михальчук . За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з нею під час виконання трудових обов'язків, відповідачем було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975 року.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач отримала ушкодження здоров'я у вигляді відкритого внутрішньосуставного перелому нігтьової фаланги III-го пальця правої кисті з пошкодженням сухожилля. Розможжені рани II, III, IV, V пальців правої кисті. В зв'язку з виниклою гангреною пальців 20.02.1975 року їй було проведено операцію по ампутації нігтевої і середньої фаланги III і IV пальців правої кисті. Весь курс лікування проходила в хірургічному відділенні Луцької центральної міської лікарні. Через тяжку травму пальців правої кисті позивач змушена була тривалий час перебувати на лікарняному, проте функції правої кисті не відновились.

30 листопада 1995р. висновком Луцької міської МСЕК позивачу було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків довічно. В зв'язку з тим, що позивач була не згідна з розміром встановлених процентів вона була переоглянута повторно 08 лютого 1996 року Волинською обласною МСЕК, якою їй було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків довічно. В зв'язку з отриманим 20.01.1975 року трудовим каліцтвом позивачу виплати втраченого заробітку та одноразової допомоги не здійснювались.

12.02.1996 року позивач зверталась на підприємство з заявою про виплату грошової допомоги згідно Закону України Про охорону праці в зв'язку з ушкодженням здоров'я пов'язаного з виконанням трудових обов'язків. Також 14.06.2017 року вона повторно звернулась на підприємство з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом. На момент подання позовної заяви відповідачем одноразова допомога не виплачена та не надана відповідь на її звернення.

01 червня 2001 року директором ВАТ Луцькпластмас було підписано та передано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань довідку про розмір втраченого заробітку, який становив (з врахуванням 25 % втрати працездатності) - 32,65 гривні. Відповідно середній заробіток станом 01.06.2001 року становить 130,60 гривень (32,65 х 4 =130,60). Діючі станом на 24.05.2017р. коефіцієнти зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня наступного року: у 2002 році -1,352, у 2003 році - 1,210, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1, 275, у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році -1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079, у 2017 році - 1,236. Відповідно розрахунок осучасненої середньої заробітної плати: 130,60 х 1,352 х 1,210 х 1,228 х 1,275 х 1,367 х 1,292 х 1,125 х 1,063 х 1,0 х 1,102 х 1,176 х 1,149 х 1,079 х 1,236 = 1403, 07 грн. Де 130,60 грн. - заробітна плата станом на 01.06.2001 року, а 1403,07 грн. середня заробітна плата на 2017 рік.

Відповідно розрахунок одноразової допомоги: 1403,07 х 25 = 35 076,76 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь одноразову допомогу у зв'язку з отриманим 20 січня 1975 року трудовим каліцтвом в розмірі 35 076 гривень 76 копійок.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що, дійсно 20.01.1975 року з ОСОБА_4 на підприємстві трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму правої кисті. Відповідно до акту волинської обласної МСЕК від 08.02.1996 року позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 25%. Отже, право на відшкодування шкоди позивачу виникло з 08.02.1996 року і для вирішення спору з приводу виплати заборгованості повинно вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на той момент. Відповідно до ЗУ Про охорону праці (в редакції від 14.10.1992) власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплати потерпілому одноразової допомоги. Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент витрат ним професійної працездатності. Отже, на виконання вищезазначених приписів, на підставі заяви позивача від 12.02.1996 року Наказом від 18.30.1996 №65 керівництвом ВАТ Луцькпластмас позивачу було призначено до відшкодування у розмірі 1727 т. крб. одноразової допомоги з 08.02.1996 року. Наказами ВАТ Луцькпластмас від 31.01.1996 №10 та від 12.11.1996 №234 було здійснено коригування та перерахунок розмірів відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, в тому числі і позивачу, виходячи із середньої заробітної плати на відповідний коефіцієнт. В подальшому, ВАТ Луцькпластмас було відшкодовано позивачу шкоду, заподіяну трудовим каліцтвом, що підтверджується Особовими рахунками. Крім того, позивач безпідставно застосував норми ст. 34 Закону України Про оплату Праці . Також недоцільним є застосування позивачем ОСОБА_5 призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 №24 , п. 3.8.2. якого передбачає перерахування розміру щомісячної страхової виплати, а не перерахування одноразової допомоги, стягнення якої передбачено у позові. На підставі наведено просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, вказав, що позивач має право на виплату одноразової допомоги і така виплата їй не проводилась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 20 січня 1975 року о 17.15 годині ОСОБА_4 перебуваючи на роботі в зв'язку з незабезпеченням підприємством безпечних умов праці отримала тяжку травму правої кисті. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився із позивачем під час виконання нею трудових обов'язків, ВАТ Луцькпластмас було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975 року. Причиною отримання травми стало порушення порядку проходження навчання по індивідуальному методу (а.с. 6).На момент нещасного випадку дівоче прізвище позивача було Михальчук . 30.11.1995 року висновком Луцької міської МСЕК позивачу було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків, довічно (а.с. 14)

08.02.1996 року в зв'язку з тим, що вона була незгідна з розміром встановлених їй процентів, переоглянута Волинською обласною МСЕК, якою їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків, довічно (а.с. 13)

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з 08.02.1996 року, тобто з дня встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. 12.02.1996 року позивач зверталась на підприємство з заявою про виплату грошової допомоги згідно Закону України Про охорону праці в зв'язку з ушкодженням здоров'я пов'язаного з виконанням трудових обов'язків та додавала довідку МСЕК (а.с 17)

14.06.2017 року позивач повторно звернулась на підприємство з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом (а.с. 19,20). Однак, відповіді не отримала. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1-1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, проводиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23.09.1999р. №1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , Закону від 14.10.1992р. №2694-XII Про охорону праці , КЗпП України , а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган, яким є ТзДВ Луцькпластмас

В силу ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону праці (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності. Відповідно до п.24 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472 (в редакції від 01.01.1996 року, що діяла на час призначення відшкодування шкоди, далі Правила) середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до визначення розміру одноразової допомоги потерпілому. Згідно з п. 39 Правил одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно до п. 33 Правил заява про відшкодування шкоди подається власнику, з вини якого заподіяна шкода. Відповідно до п. 36 Правил рішення про відшкодування шкоди оформляється наказом (розпорядженням власника), в якому зазначаються особи, яким установлюється відшкодування шкоди, його розміри потерпілому або кожному членові сім'ї потерпілого, а також терміни виплати. Відповідно до наказу ВАТ Луцькпластмас №65 від 28.03.1996 Про корегування заробітку і сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.1994 року №449 п.28 та Правил про відшкодування власником підприємства шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків /затверджено постановою №472 від 23.06.1994 року/ на підставі довідок МСЕК встановити працівникам товариства такі розміри відшкодувань: ОСОБА_4 з 08 лютого 1996 року - 1727 т.крб. (а.с. 39) Слід зазначити, що даним наказом позивачу було призначено не одноразову допомогу у зв'язку з отриманою травмою, а лише відбулося корегування заробітку і відповідний перерахунок розміру відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, про що свідчить сама назва наказу. Те, що зазначена в наказі №65 від 28.03.1996 року виплата в розмірі 1727 т.крб. є відшкодуванням шкоди, а саме виплатою втрачено заробітку (відповідної його частини) а не одноразова допомога, свідчить посилання в наказі на постанову КМУ №449 від 04.07.1994 року Про збільшення частки тарифів у заробітній платі працівників виробничих галузей народного господарства п.1 якої державним і заснованим на державній власності орендним підприємствам і організаціям, що перебувають на госпрозрахунку, підвищити починаючи з 01.07.1994 року до 2 раз верхню межу коефіцієнтів співвідношень тарифних ставок (місячних окладів) робітників і мінімального розміру заробітної плати. Отже, посилання відповідача про виплату одноразової допомоги позивачу не знайшли свого підтвердження. На момент встановлення МСЕК позивачу стійкої втрати професійної працездатності (08.02.1996 року) діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою КМУ від 23.06.93 року за № 472 , відповідно до п.4 яких (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого); компенсації втрати на медичну та соціальну допомогу. Згідно з п. 10 Правил розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожен процент втрати ним професійної працездатності. Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи(МСЕК). Відповідно до п. 22 середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частині) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарі місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності. Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства. Пунктом 24 Правил передбачено, що середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям у разі смерті потерпілого. Відповідно до п. 43 вищезазначених Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" . 01 червня 2001 року директором ВАТ Луцькпластмас було підписано та передано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань довідку про розмір позивача втраченого заробітку, який становив (з врахуванням 25 % втрати працездатності) - 32,65 гривні. Відповідно середній заробіток станом 01.06.2001 року становить 130,60 гривень (32,65 х 4 =130,60) Відповідно до п. 3.8.2. Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року N 24 "Про затвердження ОСОБА_5 призначення, перерахування та проведення страхових виплат", зі змінами і доповненнями, внесеними постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28 лютого 2008 року N 2, від 26 лютого 2009 року N 2, від 2 березня 2010 року N 1, від 30 листопада 2010 року N 33, від 19 квітня 2011 року N 8, від 1 березня 2012 року N 4, від 19 березня 2013 року N 1, від 11 грудня 2014 року N 19, перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №15 від 30.03.2012р. Про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членам їх сімей у 2012 році змінено коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2002 році -1,352 у 2003 році - 1,21, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1, 275, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році -1,176. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №31 від 21.09.2012р. Про внесення змін до постанови правління Фонду від 30 березня 2012 року №15 змінено коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292 . Постановою КМУ №145 від 16.03.2017 року Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2017р. у розмірі 1,236. Звідси діючі станом на 24.05.2017р. коефіцієнти зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня наступного року: у 2002 році -1,352, у 2003 році - 1,210, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1, 275, у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році -1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079, у 2017 році - 1,236. Відповідно розрахунок осучасненої середньої заробітної плати: 130,60 х 1,352 х 1,210 х 1,228 х 1,275 х 1,367 х 1,292 х 1,125 х 1,063 х 1,0 х 1,102 х 1,176 х 1,149 х 1,079 х 1,236 = 1403, 07 грн. Де 130,60 грн. - середня заробітна плата станом на 01.06.2001 року, а 1403,07 грн. середня заробітна плата на 2017 рік. Відповідно розрахунок одноразової допомоги: 1403,07 х 25 = 35 076,76 грн. З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача одноразової допомоги підлягають до задоволення, а саме Товариство з додатковою відповідальністю Луцькпластмас зобов'язане нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 одноразову допомогу у зв'язку з трудовим каліцтвом, що мало місце 20.01.1975 року, згідно поданого позивачем розрахунку. Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , а тому судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. 12 Закону України Про охорону праці , керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас" код ЄДРПОУ 00203571 в користь ОСОБА_4 35 076,76 (тридцять п'ять тисяч сімдесят шість гривень) 76 копійок одноразової допомоги у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_7