Ухвала

від 27.11.2017 по справі 161/13242/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13242/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/1550/17 Категорія: 53 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Федонюк С.Ю., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас про відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом,

за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18.10.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалено стягнути з товариства з додатковою відповідальністю (далі - ОСОБА_4) Луцькпластмас на користь ОСОБА_3 35 076,76 грн. одноразової допомоги у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом.

Стягнути з ОСОБА_4 Луцькпластмас в дохід держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 Луцькпластмас , покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 20.01.1975 року о 17.15 годині перебуваючи на роботі у зв'язку з незабезпеченням підприємством їй безпечних умов праці отримала тяжку травму правої кисті. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився із позивачкою під час виконання нею трудових обов'язків, на той час Луцьким заводом виробів із пластмас, перейменований у 28.04.1994 році у відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) Луцькпластмас , було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975 року (а.с.6). Причиною отримання травми стало порушення порядку проходження навчання по індивідуальному методу. На момент нещасного випадку дівоче прізвище позивачки було Михальчук .

Висновком Луцької міської МСЕК від 30.11.1995 року позивачці було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 відсотків довічно (а.с.14).

Оскільки позивачка була не згідна з розміром встановленого відсотку ступеня втрати професійної працездатності, тому 08.02.1996 року Волинською обласною МСЕК вона була переоглянута та їй було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 відсотків довічно (а.с.13).

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону праці в редакції від 14.10.1992 року, яка була чинною на момент виникнення у позивачки права на відшкодування шкоди (далі - Закон), власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Оскільки позивачці вперше встановлено стійку втрату працездатності 30.11.1995 року, то з цього часу у неї виникло право на встановлені наведеною нормою права виплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Судом також встановлено, що після встановлення їй остаточно ступеня втрати працездатності (25%), 12.02.1996 року позивачка зверталась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги згідно Закону України Про охорону праці у зв'язку з ушкодженням здоров'я пов'язаного з виконанням трудових обов'язків до якої додавала довідку МСЕК (а.с.17).

14.06.2017 року позивачка повторно звернулась до відповідача із з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом (а.с.19-20), проте відповіді не отримала.

Відповідно до викладених у п. п. 1-1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз'яснень, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, проводиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , Закону від 14.10.1992 року №2694-XII Про охорону праці , КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган, яким як правильно встановлено місцевим судом, в даному випадку є відповідач ОСОБА_4 Луцькпластмас .

Згідно з ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 24 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року №472 (в редакції від 01.01.1996 року, яка діяла на час призначення відшкодування шкоди) передбачено, що середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до визначення розміру одноразової допомоги потерпілому.

Згідно з п. 39 цих Правил одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Пунктом 33 Правил передбачено, що заява про відшкодування шкоди подається власнику, з вини якого заподіяна шкода.

Згідно з п. 36 Правил рішення про відшкодування шкоди оформляється наказом (розпорядженням власника), в якому зазначаються особи, яким установлюється відшкодування шкоди, його розміри потерпілому або кожному членові сім'ї потерпілого, а також терміни виплати.

Місцевим судом встановлено, що наказом ВАТ Луцькпластмас №65 від 28.03.1996 року Про коригування заробітку і сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.1994 року №449 п. 28 та Правил про відшкодування власником підприємства шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків /затверджено постановою №472 від 23.06.1994 року/ на підставі довідок МСЕК встановлено працівникам товариства такі розміри відшкодувань: ОСОБА_3 з 08.02.1996 року - 1727 т.крб. (а.с.39).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що згаданим наказом позивачці було призначено не одноразову допомогу у зв'язку з отриманою травмою, а лише відбулося коригування заробітку і відповідний перерахунок розміру відшкодування втраченого заробітку відповідно до ступеня втрати працездатності, про що свідчить сама назва наказу.

Зазначена в наказі №65 від 28.03.1996 року виплата в розмірі 1727 т.крб. є відшкодуванням шкоди, а саме виплатою втраченого заробітку (відповідної його частини), а не одноразова допомога, про що свідчить посилання в наказі на постанову КМУ №449 від 04.07.1994 року Про збільшення частки тарифів у заробітній платі працівників виробничих галузей народного господарства п. 1 якої передбачено, що державним і заснованим на державній власності орендним підприємствам і організаціям, що перебувають на госпрозрахунку, підвищено починаючи з 01.07.1994 року до 2 раз верхню межу коефіцієнтів співвідношень тарифних ставок (місячних окладів) робітників і мінімального розміру заробітної плати.

Крім того, як вбачається з особового рахунку позивачки за 1996 рік, їй з березня по серпень цього року здійснювались доплати у розмірі 1727 т.крб., що відповідає визначеній у наказі №65 від 28.03.1996 року сумі, що з врахуванням встановленої їй заробітної плати в 10300 т.крб. та положень ст. 11 Закону України Про охорону праці не може бути одноразовою допомогою, а є відшкодуванням шкоди у розмірі втраченого заробітку (а.с.47). Після проведеної у державі грошової реформи позивачці з вересня по жовтень 1996 року виплачувався такий же розмір відшкодування шкоди в розмірі 17,27 грн. (1727 тис. крб. : 100000). Позивачка і надалі отримувала таке відшкодування, розмір якого коригувався відповідачем зі зростанням заробітної плати, що підтверджується особовими рахунками позивачки за 1996-2001 роки (а.с.42-46).

З огляду на це, посилання відповідача про виплату позивачці одноразової допомоги є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

На момент встановлення МСЕК позивачці стійкої втрати професійної працездатності (08.02.1996 року) діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою КМУ від 23.06.1993 року за №472, відповідно до п. 4 яких (в редакції, яка була чинною на момент виникнення у позивачки права на відшкодування шкоди), відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого); компенсації втрати на медичну та соціальну допомогу.

Пунктом 10 Правил передбачено, що розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

Відповідно до п. 22 Правил середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частині) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.

Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 24 Правил середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям у разі смерті потерпілого.

Відповідно до п. 43 вищезазначених Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці .

Судом встановлено, що 01.06.2001 року директором ВАТ Луцькпластмас було підписано та передано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань довідку про розмір втраченого заробітку позивачки, який становив (з врахуванням 25% втрати працездатності) - 32,65 грн. Відповідно середній заробіток станом 01.06.2001 року становив 130,60 грн. (32,65 : 25% х 100% = 130,60).

Згідно з п. 3.8.2. постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24 Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат , зі змінами і доповненнями, внесеними постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28.02.2008 року №2, від 26.02.2009 року №2, від 02.03.2010 року №1, від 30.11.2010 року №33, від 19.04.2011 року №8, від 01.03.2012 року №4, від 19.03.2013 року №1, від 11.12.2014 року №19, перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №15 від 30.03.2012 року Про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членам їх сімей у 2012 році змінено коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2002 році - 1,352, у 2003 році - 1,21, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1, 275, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році -1,176.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №31 від 21.09.2012 року Про внесення змін до постанови правління Фонду від 30 березня 2012 року №15 змінено коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292.

Постановою КМУ №145 від 16.03.2017 року Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2017 року у розмірі 1,236.

Діючі станом на 24.05.2017 року коефіцієнти зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня наступного року становили: у 2002 році -1,352, у 2003 році - 1,210, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1, 275, у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079, у 2017 році - 1,236.

Виходячи з цього, розрахунок осучасненої середньої заробітної плати обрахований таким чином: 130,60 х 1,352 х 1,210 х 1,228 х 1,275 х 1,367 х 1,292 х 1,125 х 1,063 х 1,0 х 1,102 х 1,176 х 1,149 х 1,079 х 1,236 = 1403, 07 грн., де 130,60 грн. - середня заробітна плата станом на 01.06.2001 року, а 1403,07 грн. - середня заробітна плата на 2017 рік.

З урахуванням наведеного, розмір одноразової допомоги, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки становить 35 076,76 грн. (1403,07 х 25). Цю суму одноразової допомоги відповідач не оспорював.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення наведених норм закону відповідач не надав доказів виплати позивачці одноразової допомоги. Накази, на які посилається відповідач як на докази виплати позивачці одноразової допомоги, підтверджують призначення і коригування щомісячних виплат на відшкодування втраченого заробітку.

На підставі викладених обставин, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета і меж заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про задоволення позову ОСОБА_3 відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на п. 43 згаданих Правил про те, що виплата сум відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як було встановлено судом, таке відшкодування з вини власника своєчасно не було визначено, а тому сума цього відшкодування виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: