Ухвала

від 26.10.2017 по справі 335/11653/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3364/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Л.Ю,

Є.У.№ 335/11653/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.02.2013 року з колишнього головного бухгалтера товариства ОСОБА_3 було стягнуто 19 000 грн. майнової шкоди, завданої Торговому центру внаслідок вчинення злочину. Посилаючись на те, що до теперішнього грошове зобов'язання з відшкодування шкоди не виконано, позивач просив суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1567,89 грн. та 15570 грн. інфляційних втрат.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр 15570,82 грн. інфляційних витрат, 1567,89 грн. 3% річних та 1218,00 грн. судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 05 липня 2017 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням суду з ОСОБА_3 на користь товариства стягнуто 19 000 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а відтак, є грошовим зобов'язанням. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Як встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2013 року вже було встановлено розмір завданої товариству шкоди та стягнуто на його користь з головного бухгалтера товариства ОСОБА_3 19 000 грн. на її відшкодування.

Встановлений судовим рішенням у цій справі розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні цієї справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України.

Указана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-3019цс15.

Крім того, стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов'язання книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини з відшкодування шкоди, завданої працівником підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків регулюються нормами КзпП України, Законом України N 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. N 1009 та від 20 січня 1997 р. N 34, тощо.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України Про виконавче провадження .

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.625 ЦК України, не застосував вищевикладені правові позиції Верховного Суду України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Посилання позивача у запереченнях проти апеляційної скарги на правові позиції Верховного Суду України у справі №113 цс 14 від 01.10.2014р, №5-86 кз 16 від 30.03.2016р, та інш. є неспроможними, оскільки у справах, за якими було прийнято відповідні правові позиції, між сторонами виникли інші правовідносини, в них не йшлося про відшкодування шкоди, завданої працівником підприємству під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанцій в оскаржуваній частині на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 заявила про поворот виконання судового рішення і просила стягнути з позивача в порядку ст.380 ЦПК України 7 191, 40 грн. коштів, що були стягнуті виконавчою службою при примусовому виконанні заочного рішення. На підтвердження факту переказу коштів стягувачу надала відповідні платіжні доручення.

Представник позивача не заперечував факту отримання товариством вищевказаної суми грошей.

Оскільки кошти, що були стягнуті судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням, не є майновою шкодою, завданою злочином, вони в порядку ст.380 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки.

За положенням ст.88 ч.5 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій в загальній сумі 1 659, 30 грн.

Вимоги відповідача про стягнення з виконавчої служби виконавчого збору задоволенню не підлягають, оскільки питання про повернення виконавчого збору має бути вирішено в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 317, 380 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року по цій справі скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних залишити без задоволення.

Стягнути з з ТОВ Торговий центр (Код ЄДР 23789177, місце знаходження 69120, м. Запоріжжя, вул.Микояна, 14) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована 69035, АДРЕСА_1) 1650, 30 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят гривень 30 коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору.

Допустити поворот виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2016 року, стягнувши з ТОВ Торговий центр (Код ЄДР 23789177, місце знаходження 69120, м. Запоріжжя, вул.Микояна, 14) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована 69035, АДРЕСА_1) 7 191, 40 грн. (сім тисяч сто дев'яносто одну гривню сорок копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: