Постанова

від 23.10.2017 по справі 904/11541/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 904/11541/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В., суддів:Кролевець О.А., Сибіги О.М. за участю представників: від позивача:не з'явився (повідомлено належним чином) від відповідача-1: від відповідача-2:не з'явився (повідомлено належним чином) не з'явився (повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №904/11541/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" простягнення 41158 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (далі - Товариство, ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" постачальник) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (далі - ТОВ "Горяц-Т", покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" (далі - ТОВ "Аква Сіті", поручитель) про стягнення 308624 грн. 19 коп., у тому числі з ТОВ "Горяц-Т" - 308524 грн. 19 коп., з яких: 273260 грн. 40 коп. вартості поставленого і неоплаченого товару за договором поставки з відстрочкою платежу від 30.09.2010р. №618/10/225 (далі - договір поставки №618/10/225), 32047 грн. 83 коп. пені та 3% річних у сумі 3215 грн. 96 коп., а з ТОВ "Аква Сіті" - 100 грн. вартості поставленого і неоплаченого товару.

У заяві про уточнення позовних вимог від 11.04.2017р. позивач просив стягнути з відповідачів 41158 грн. 28 коп., у тому числі з ТОВ "Горяц-Т": 41058 грн. 28 коп., що складають 5794 грн. 49 коп. вартості поставленого і неоплаченого товару за договором поставки №618/10/225, 32047 грн. 83 коп. пені та 3% річних у розмірі 3215 грн. 96 коп., а з ТОВ "Аква Сіті" - 100 грн. вартості поставленого і неоплаченого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.), позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено повністю.

Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій обґрунтовані приписами статей 92, 203, 207, 241, 525, 526, 530, 549, 553, 611, 625, 629, 664 Цивільного кодексу України та статей 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про доведеність прострочення виконання відповідачем-1 договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, обумовленого цим правомірного нарахування позивачем пені та 3% річних, і стягнення частини заборгованості з поручителя (відповідача-2) в межах обсягу відповідальності за договором поруки від 04.01.2016р. №04/01-16. При цьому судами не прийнято додаткову угоду №1 від 01.10.2013р. до договору поставки №618/10/225 в якості належного доказу зміни умов оплати товару, оскільки зазначена угода не підписана уповноваженою на те особою від імені ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" (директором Товариства ОСОБА_4.) та не схвалена постачальником.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 241 Цивільного кодексу України, та статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на ненаданні судами належної оцінки додатковій угоді №1 від 01.10.2013р., яка є невід'ємною частиною договору поставки з відстрочкою платежу від 30.09.2010р. №618/10/225, підписана сторонами, містить печатки сторін та недійсною не визнавалася. Зокрема, відповідач-1 посилається на відсутність дослідження судами вчинення позивачем дій щодо визнання та виконання умов вказаної додаткової угоди, що, на його думку, випливає зі змісту видаткових накладних та платіжних доручень на оплату товару.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2010 року між ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем", (постачальник), та ТОВ "Горяц-Т", (покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №618/10/225, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати і оплачувати товар, відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2 договору поставки №618/10/225 передбачено, що товаром за цим договором є товари, вказані в узгодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору; в прейскуранті (специфікації) вказується перелік товарів, що поставляється, і ціни на них.

Відповідно до п.3.1 договору поставки №618/10/225 поставка товару здійснюється на умовах DDР-склад покупця (в інтерпретації Міжнародних термінів Інкотермс 2000) однією або декількома партіями у відповідності із специфікаціями або накладними, які складаються на кожну таку партію; за узгодженням сторін одержувачем товару за цим договором може бути третя особа.

Пунктом 3.18 договору поставки №618/10/225 (в редакції протоколу від 14.10.2010р. узгодження розбіжностей до договору) визначено, що приймання-передача товару здійснюється згідно накладної представником покупця і представником постачальника; постачальник зобов'язаний прийняти накладну від покупця, під час поставки товару при наявності підпису відповідальної особи - директора торгового об'єкту або розподільного центру покупця, вказаного в круговій довіреності, а також за наявності штампу даного об'єкту; оригінал довіреності покупець зобов'язаний передати постачальнику в момент підписання цього договору; покупець зобов'язаний при зміні відповідальних осіб підписати нову кругову довіреність і надати її постачальнику; покупець вправі вважати накладну недійсною, в якій відсутній підпис відповідальної особи.

Згідно п.4.1 договору поставки №618/10/225 оплату кожної окремої партії товару (визначеній в накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з моменту її отримання.

На виконання умов договору поставки №618/10/225 у період з 06.04.2016 року по 07.09.2016 року позивачем було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 992732 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, долученими до матеріалів справи (а.с.38-199 т.1, а.с.1-138 т.2).

Факт отримання товару не заперечується відповідачем-1.

Наявні у справі видаткові накладні та товарно-транспортними накладними містять усі обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що відповідачем-1 було частково оплачено товар (у сумі 842586 грн. 29 коп.), а також повернено товар на загальну суму 144251 грн. 62 коп., у зв'язку з чим, залишок заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлений останнім товар становить 5894 грн. 49 коп.

04.01.2016 року між відповідачем-2, як поручителем, та позивачем, як кредитором, було укладено договір поруки №04/01-16 (надалі - договір поруки), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (код ЄДРПОУ 34443264) (надалі - боржник) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору поставки №618/10/225 від 30.09.2010р., (надалі - основний договір), укладеного між кредитором і боржником (т.3 а.с.144).

У п.1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідно до п.1.1 цього договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100 грн.

Відповідно до п.1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати вартості товару поставленого за основним договором (основного боргу); порука в будь-якому випадку не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Пунктом 2.1.1 договору поруки передбачено, що у випадку прострочки боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до пункту 1.2 цього договору, понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п.1.2 цього договору.

У випадку невиконання зобов'язань, які виникли з основного договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно (п.5.1 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про сплату частини боргу, відповідно до якої вимагав перерахувати позивачу 100 грн. (т.3 а.с.146).

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті отриманого товару, тому повинен сплатити залишок заборгованості та нараховані за час прострочення суми пені і 3% річних, а відповідач-2, як поручитель, несе солідарну відповідальність в сумі 100 грн. вартості поставленого і неоплаченого товару.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки судів про неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань з оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки №618/10/225, внаслідок чого утворилася заборгованість покупця в сумі 5894 грн. 49 коп. та виникли підстави для правомірного нарахування кредитором пені та 3% річних на суму простроченої заборгованості та солідарного стягнення частини заборгованості (100 грн.) з відповідача-2 в межах обсягу відповідальності останнього за договором поруки від 04.01.2016р. №04/01-16. При цьому, судами відхилено додаткову угоду №1 від 01.10.2013р. до договору поставки №618/10/225 як неналежний доказ зміни умов оплати товару з тих мотивів, що зазначена угода підписана не уповноваженою на те особою від імені Товариства (директором ОСОБА_5 на підставі довіреності), тоді як станом на 01.10.2013р. легітимним керівником ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" був ОСОБА_4, який вправі укладати від імені позивача господарські договори без довіреності, а доказів схвалення цієї угоди постачальником відповідач-1 не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі договору поставки №618/10/225, є господарськими, а згідно приписів статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано тих фактичних обставин, що на виконання договору поставки №618/10/225 позивач у період з 06.04.2016 року по 07.09.2016 року поставив відповідачу-1 товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 992732 грн. 40 коп., який був прийнятий покупцем, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, які підписані представниками відповідача-1 (а.с.38-199 т.1, а.с.1-138 т.2). Однак, покупцем товар було оплачено частково (у сумі 842586 грн. 29 коп.), а також повернено товар на загальну суму 144251 грн. 62 коп., у зв'язку з чим, заборгованість відповідача-1 за поставлений товар становить 5894 грн. 49 коп. На момент розгляду справи доказів погашення вказаної заборгованості перед позивачем відповідачем-1 не надано.

Колегія суддів погоджується з мотивованим відхиленням апеляційним судом доводів скаржника щодо поставки позивачем відповідачу-1 частини товару на умовах його оплати протягом 14-ти банківських днів після реалізації, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1, п.1 ч.3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч.2 статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 19.07.2017р.) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 статті 34, ч.ч.1,2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідачем-1 долучено до матеріалів справи фотокопію додаткової угоди від 01.10.2013р. №1 до договору поставки №618/10/225 (надалі - додаткова угода №1) (т.5 а.с.17), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (позивачем у справі), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (відповідачем-1 у справі), як покупцем, відповідно до якої пункт 4.1 договору поставки було доповнено умовою про те, що оплата за ТМ Таврія коньяки колекційні ("Асканія", "Херсон"), ТМ AleXX ТМ Таврія Преміум (Коньяк Таврія, Каховка Люкс ХО 0,5 в сув.кор), ТМ "Георгіївський Кавалер", ТМ William Grant & Sons здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну товарну одиницю протягом 14 банківських днів після його реалізації в торговельній мережі покупця; покупець зобов'язаний надати постачальнику інформацію про хід реалізації поставленого товару сумарно в юридичної особи з 5 по 10 число кожного місяця - 1 раз в місяць.

Додаткову угоду №1 підписано від імені позивача (ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем") - ОСОБА_5 (в преамбулі цієї угоди його вказано як директора, що діє на підставі довіреності), а від імені ТОВ "Горяц-Т" - Шендерей В.В. (в преамбулі додаткової угоди №1 вказано в особі директора, що діє на підставі статуту).

Позивачем заперечуються повноваження ОСОБА_5 на підписання додаткової угоди №1 від імені Товариства, тому вказана угода позивачем не визнається.

Статтею 8 Статуту ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" (в редакції, чинній станом на 01.10.2013р.) визначено, що виконавчим органом товариства є директор, до повноважень якого входять підписання господарчих договорів, здійснення без довіреності від імені товариства будь-яких дій відносно діяльності товариства, представництво, видача довіреностей.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.10.2013р. (а.с.67-71 том 5) вбачається, що на момент підписання додаткової угоди №1 єдиним легітимним керівником ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" був ОСОБА_4 (з 04.04.2012р.).

Будь-яких доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_5, як директора ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем", на укладення та підписання від імені позивача Додаткової угоди №1 відповідачем-1 не надано та матеріали справи не містять.

Сторонами також не надано довіреності, виданої директором ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" ОСОБА_4, яка б могла підтверджувати повноваження ОСОБА_5, як представника ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" (не за посадою на підставі статуту Товариства) на укладення додаткової угоди №1 до договору поставки.

За таких обставин, касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткова угода від 01.10.2013р. №1 не підписана уповноваженою на те особою від імені Товариства (постачальника), відтак, суди, керуючись статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, цілком обґрунтовано відхилили дану угоду як неналежний доказ зміни умов оплати частини товару, поставленого позивачем відповідачу-1 за договором поставки.

При цьому колегія суддів зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надавалася правова оцінка додатковій угоді від 01.10.2013р. №1 в аспекті наявності підстав для визнання її недійсною, що може бути предметом іншого судового провадження, оскільки вказана угода оцінювалася виключно з точки зору належності/неналежності цього письмового доказу у даній справі, у зв'язку з чим, не приймається до уваги твердження скаржника про неврахування судами обставин відсутності визнання недійсною зазначеної угоди.

Отже строк оплати поставленого товару є таким, що настав з огляду на сплив 60-денного терміну з моменту прийняття товару покупцем, встановленого п.4.1 договору поставки №618/10/225.

Крім того, згідно з ч.1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представник представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як роз'яснено в п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, обов'язковою умовою схвалення правочину особою, від імені якої його вчинено, є відповідні дії (письмове звернення, конклюдентні дії - прийняття правочину до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.) саме уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника.

Тобто, посадова особа має бути уповноваженою на схвалення правочину, що вчинений з перевищенням повноважень.

Водночас апеляційним судом встановлено, що скаржником не надано доказів подальшого схвалення позивачем додаткової угоди №1. Так, матеріали справи не містять жодної видаткової накладної, у якій є посилання на додаткову угоду №1 від 01.10.2013 як на підставу поставки товару позивачем.

Та обставина, що в один день в один і той самий супермаркет позивачем поставлено товар ТОВ "Горяц-Т" за двома видатковими накладними, в яких постачальником самостійно розподілено товар за його асортиментом, не свідчить про відвантаження товару за товарними групами в залежності від умов його оплати, оскільки це не підтверджується самими первинними документами.

Адже у видаткових накладних не зазначено умов оплати, видаткові накладні формувалися позивачем відповідно до замовлень відповідача-1, з урахуванням розміщення товару на складі позивача та з побажаннями відповідача-1 щодо поставки товарів до магазинів, які розташовані за різними адресами.

Всі видаткові накладні, видані позивачем за спірний період (з 06.04.2016 року по 07.09.2016 року) містять посилання лише на договір поставки з відстрочкою платежу №618/10/225 від 30.09.2010р., а у платіжних дорученнях відповідач-1 також жодного разу не посилався на додаткову угоду №1 від 01.10.2013р. в графі "призначення платежу".

Крім того, згідно умов додаткової угоди №1 покупець на підтвердження реалізації товару зобов'язаний був щомісячно надавати звіти про реалізований товар, тоді як відповідних звітів відповідач-1 позивачу за весь період співпраці не направляв та ніяких доказів на підтвердження своїх доводів до суду не надав.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що будь-яких дій щодо схвалення додаткової угоди №1 від 01.10.2013р. позивач не вчиняв.

Наведеним вище повністю спростовуються доводи скаржника про те, що судами не досліджено вчинення позивачем дій щодо визнання та виконання умов вказаної додаткової угоди, що, на думку покупця, випливає зі змісту видаткових накладних та платіжних доручень на оплату товару.

Відповідно до ч.1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача-2 підлягає стягненню солідарно вартість поставленого і неоплаченого товару у сумі 100 грн. (в межах обсягу відповідальності поручителя), а з покупця - залишок заборгованості у сумі 5794 грн. 49 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 5.2 Договору поставки передбачено, що кожна із сторін за кожен день прострочення виконання будь-яких зобов'язань, що випливають із цього договору, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такої прострочки, а також, понад цього, компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, що викликані такою прострочкою; для постачальника пеня обчислюється від вартості партії товару, в період поставки якої відбулося порушення договору, а для покупця - від суми прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, позивачем нараховані відповідачу-1 за період з 06.06.2016р. по 05.12.2016р. 3 % річних в сумі 3215 грн. 96 коп. та пеня в сумі 32047 грн. 83 коп.

Враховуючи доведеність прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача-1 та розрахунок позивача (межі 6-місячного періоду нарахування пені), колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про правильність нарахування 3% річних та пені, що обумовлює правомірність задоволення позовних вимоги в цій частині.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №904/11541/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

О.М. Сибіга