Ухвала

від 26.10.2017 по справі 902/585/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

26 жовтня 2017 р. Справа №902/585/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 7711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти у справі №902/585/17

позовом дочірнього підприємства "ДІНТЕР УКРАЇНА СКАЛА" товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНТЕР УКРАЇНА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ І"

про стягнення 720 014,19 грн

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Матвійчука В.В. перебувала справа №902/585/17 за позовом дочірнього підприємства "ДІНТЕР УКРАЇНА СКАЛА" товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНТЕР УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ І" про стягнення 720 014,19 грн.

Рішенням суду від 06.07.2017 позов задоволено частково. На виконання рішення видано наказ, який надіслано стягувачу для пред'явлення до виконання.

24.10.2017 надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти, яку у відповідності до п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.15 Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Матвійчуку В.В..

Разом з тим, станом на 24.10.2017 суддя Матвійчук В.В. перебуває у відпустці.

Відповідно до ч.2 п.15 Порядку автоматизованого розподілу справ в господарському суді Вінницької області, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (перебування у відпустці, відрядженні, на лікарняному тощо) у випадках, вказаних вище, та якщо така відсутність триває понад два календарні дні, такі судові справи та матеріали підлягають повторному автоматизованому розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді категорії спору у якій подані матеріали.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.15 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 зі змінами, розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматичний розподіл заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти у справі № 902/585/17, за результатами якого вказану заяву розподілено судді Нешик О.С.

Згідно ст.121 3 ГПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця. Господарський суд невідкладно розглядає заяву державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.

З огляду на викладене, ухвалою суду від 26.10.2017 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2017 на 15 год. 30 хв.

Вказана заява мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження №54549565, поміж іншого, з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області по справі №902/585/17 від 24.07.2017 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля 1" на користь дочірнього підприємства "ДІНТЕР УКРАЇНА СКАЛА" товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНТЕР УКРАЇНА" 595066,51 грн основного боргу, 81491,37 грн пені та 10148,37 грн судового збору.

В ході здійснення зведеного виконавчого провадження, органом ДВС було з'ясовано, що кошти на рахунках боржника відсутні, що унеможливлює виконання рішення суду в повному обсязі.

Однак, директором ТОВ Поділля І ОСОБА_1 було повідомлено виконавчу службу про те, що СТОВ "Поділля" заборгувало ТОВ Поділля І 2 179 000,00 грн, в підтвердження чого надано копії договорів №9 від 26.04.2016, №11 від 27.04.2016, №13 від 05.05.2016 про надання поворотної фінансової допомоги, виписки з рахунків ТОВ Поділля 1 щодо перерахування вищевказаних коштів згідно згаданих договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, 13.10.2017 до Відділу надійшов лист сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПОДІЛЛЯ від 13.10.2017 за №95, в якому останній повідомив про виявлені факти розкрадання та привласнення коштів, в т.ч. від ТОВ Поділля І , в зв'язку з чим СТОВ Поділля звернулося до правоохоронних органів із заявою про злочин, вчинений ОСОБА_1

У вказаній заяві орган ДВС просить суд винести ухвалу, якою звернути стягнення на належні боржнику (товариству з обмеженою відповідальністю Поділля 1 ) від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля грошові кошти у розмірі 755376,88 грн (в межах суми боргу за наказом господарського суду Вінницької області та виконавчого збору), що розміщені рахунках сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Поділля в банках та інших фінансових установах.

Представник органу ДВС в судовому засіданні 26.10.2017 підтримала вищезазначену заяву про звернення стягнення на належні боржнику кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах інших осіб.

Розглянувши заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС №7711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Всупереч вимогам зазначених норм, органом ДВС до вказаної заяви додано незасвідчені належним чином фотокопії документів, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, а тому вказані документи не приймаються судом як належні докази.

Оригінали вказаних документів органом ДВС до суду не надавались.

Згідно ст.121 3 ГПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно ч.4 ст.53 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається про те, що такі вимоги боржника повинні бути безспірними, повинні підтверджуватися доказами про відсутність в самого боржника коштів які орган ДВС може стягнути з нього в процесі виконання рішення суду, та доказами про наявність в іншої особи коштів боржника , на які можливо звернути стягнення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Вищевикладене також узгоджується із приписами п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 відповідно до якого, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вище нормам орган ДВС в обґрунтування вимог заяви не подав суду будь-яких належних та допустимих доказів про відсутність в самого боржника на рахунках коштів які орган ДВС може стягнути з нього в процесі виконання рішення суду, а також доказів про наявність на рахунках в іншої особи коштів боржника, на які можливо звернути стягнення.

Окрім того, судом встановлено наявність можливого спору щодо вимоги боржника до СТОВ "Поділля".

Так, в листі №95 від 13.10.2017 СТОВ Поділля заперечує проти знаходження на його банківських рахунках коштів, які були перераховані боржником посилаючись на зловживання ОСОБА_1, який на той час був одночасно керівником, як ТОВ "Поділля 1" так і СТОВ "Поділля". Зазначає про те, що в подальшому, отримані від ТОВ "Поділля 1" кошти були привласнені шляхом їх перерахування на фіктивну фірму в якості розрахунків за товар, який на СТОВ "Поділля" поставлений не був. Вказує про те, що на рахунки фіктивної фірми було перераховано кошти в сумі 2003753,16 грн. Зазначає про те, що про виявлені факти розкрадання та привласнення коштів, в т.ч. і отриманих від ТОВ "Поділля 1", СТОВ "Поділля" звернулося до правоохоронних органів з заявою про злочин, вчинений ОСОБА_1

Також слід зазначити, що згідно ч.ч. 1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Із копій договорів №9 від 26.04.2016, № 11 від 27.04.2016, №13 від 05.05.2016 про надання поворотної фінансової допомоги вбачається, що вказані договори підписані ОСОБА_1 як директором ТОВ "Поділля 1" та як директором СТОВ "Поділля", тобто однією і тією ж самою особою в якості директора обох сторін договору, що не узгоджується з приписами вказаних норм.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 7711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 33, 34, 36, 121 3 ГПК України, ч.4 ст.53 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, ч.ч. 1, 3 ст.92, ч.3 ст.237, ч.3 ст.238 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області №7711/02.1-25/7 від 24.10.2017 про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти відмовити.

2. Копію ухвали надіслати відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області рекомендованим листом, або вручити уповноваженому представнику під розписку.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036)