Рішення

від 23.10.2017 по справі 908/1978/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/112/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 Справа № 908/1978/17

за позовом Приватного підприємства «ІНГУС ОЙЛ» (65014, м. Одеса, пров. Сабанський, буд. 3, оф. 9-Н)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50)

про стягнення 2056444,08 грн. заборгованості за договором поставки № 512 від 29.05.2017р., 102847, 13 грн. пені, 2052, 33 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 12341,66 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № Д/09/17 від 27.09.2017 р.

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ІНГУС ОЙЛ» , м. Одеса до ОСОБА_1 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Запоріжжя про стягнення 2056444,08 грн. заборгованості за договором поставки № 512 від 29.05.2017р., 102847, 13 грн. пені, 2052, 33 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 12341,66 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.10.2017 р. справу № 908/1978/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 р. порушено провадження у справі № 908/1978/17, справі присвоєний номер провадження 4/112/17, справа призначена до розгляду на 23.10.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 23.10.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судове засідання 23.10.2017 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 02.10.2017 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1978/17 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 02.10.2017 р. про порушення провадження у справі № 908/1978/17, яка 05.10.2017 р. була отримана уповноваженою особою ОСОБА_1 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900116370800).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 23.10.2017 р., представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, які викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, умовами договору поставки № 512 від 29.05.2017р., на підставі яких позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму 2056444,08 грн. заборгованості 102847, 13 грн. пені, 2052, 33 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 12341,66 грн. 3 % річних.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

29.05.2017 р. між Приватним підприємством «ІНГУС ОЙЛ» (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (замовник, відповідач) був укладений договір поставки № 512 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, здійснювати на замовлення замовника поставку бітуму БНД 60/90 (надалі товар), кількість якого визначається згідно Специфікації, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.

Згідно п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №13/06-2017 від т13.06.2017р.) ціна договору складає 5751600, 00 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата товару замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів від дня отримання товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, відповідно до умов Договору сторонами були оформлені та підписані Специфікація №1 від 29.05.2017р. на суму 480000, 00 грн., Специфікація №2 від 31.05.2017р. на суму 2375000, 00 грн., Специфікація №3 від 13.06.2017р. на суму 2600000, 00 грн., якими сторони обумовили поставку бітуму БНД 60/90.

Відповідно до вищезазначених Специфікацій сторони домовились про постачання товару до м. Кременчук. Вартість доставки товару компенсується відповідачем за рахунками позивача.

На виконання умов договору позивачем на користь відповідача протягом травня 2017 р. - червня 2017 р. були здійснені поставки товару на загальну суму 3 536990,08 грн., а саме поставку бітуму БНД 60/90, про що свідчать видаткові накладні, які також включають послугу по перевезенню нафтопродуктів а саме:

- видаткова накладна №508 від 29.05.2017р. на суму 241956,00 грн.;

- видаткова накладна №509 від 29.05.2017р. на суму 238590,00 грн.;

- видаткова накладна №616 від02.06.2017р. на суму 229939,20 грн.;

- видаткова накладна №617 від 03.06.2017р. на суму 248959,20 грн.;

- видаткова накладна №618 від 06.06.2017р. на суму 227 744,40 грн.;

- видаткова накладна №625 під 07.06.2017р. на суму 232184,80 грн.;

- видаткова накладна №686 від 08.06.2017р. на суму 155430,00 грн.;

- видаткова накладна №722 від 10.06.2017р. на суму 237 723,60 грн.;

- видаткова накладна №814 від 14.06.2017р. на суму 247992,96 грн.;

- видаткова накладна №815 від 15.06.2017р. на суму 242831,52 грн.;

- видаткова накладна №816 від 15.06.2017р. на суму 251932,80грн.;

- видаткова накладна №856 від 16.06.2017р. на суму 251475,84грн.;

- видаткова накладна №857 від 17.06.2017р. на суму 249 062,40грн.;

- видаткова накладна №980 від 21.06.2017р. на суму 241237,44грн.;

- видаткова накладна №990 від 23.06.2017р. на суму 239929,92грн.

Всі зазначені видаткові накладні узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Крім того, факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

В матеріалах справи також міститься рахунки на загальну суму 3 536990,08 грн. виставлені Приватним підприємством «ІНГУС ОЙЛ» .

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу за поставлений товар суму в розмірі 1480546,00 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 2056444,08 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість за договором поставки № 512 від 29.05.2017р. в розмірі 2056444,08 грн. Строк виконання зобов'язання по оплаті товару відповідно до умов договору є таким що настав.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, відповідних доказів суду не надав.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2056444,08 грн. заборгованості за договором поставки № 512 від 29.05.2017р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.3 Договору, якими встановлено, що у випадку порушення терміну оплати згідно п.5.1 , замовник виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу, за кожен день прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 512 від 29.05.2017р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 102847, 13 грн. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що пеня розрахована за загальний період з 09.07.2017р. по 27.09.2017р.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені виконаний вірно

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 102847, 13 грн. пені, за загальний період з 09.07.2017р. по 27.09.2017р., за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 12341,66 грн. 3% річних та суму інфляційних втрат в розмірі 2052, 33 грн. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що 3% розраховані за загальний період з 09.07.2017р. по 27.09.2017р., а втрати від інфляції за період з червня по серпень 2017р.

Наданий розрахунок 3% річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 12341,66 грн. 3% річних, за загальний період з 09.07.2017р. по 27.09.2017р., за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Наданий розрахунок інфляційних втрат річних судом перевірений та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат річних позивачем виконаний не вірно, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, у спірних правовідносинах позивач має право нараховувати втрати від інфляції за період з серпня 2017р. Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розмір втрат від інфляції за серпень 2017р. та встановлено, що індекс інфляції в серпні 2017р. становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Суд вважає вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, отже в частині вимог про стягнення втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення 2056444,08 грн. заборгованості за договором поставки № 512 від 29.05.2017р., 102847, 13 грн. пені та 12341,66 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства «ІНГУС ОЙЛ» , м. Одеса до ОСОБА_1 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Приватного підприємства «ІНГУС ОЙЛ» (65014, м. Одеса, пров. Сабанський, буд. 3, оф. 9-Н, код ЄДРПОУ 32025623) 2056444 (два мільйони п'ятдесят шість тисяч чотириста сорок чотири) грн. 08 коп. заборгованості, 102847 (сто дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 13 коп. пені, 12341 (дванадцять тисяч триста сорок одну) грн. 66 коп. річних відсотків та 32 574 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України « 26» жовтня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.