Рішення

від 19.10.2017 по справі 909/731/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р. Справа № 909/731/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л.М., секретар судового засідання Кузишин У.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019;

до відповідача : Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей", вул.Станіславська, 1, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100;

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" - Міністерство освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135

про визнання договору оренди № 1 від 10.12.13 недійсним, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його Державному навчальному закладу "Городенківський професійний ліцей";

за участю:

від прокуратури: Балабан С. М. - прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області, службове посвідчення (№ 033280 від 07.05.15);

від відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей": Соловчук М. М. - юрисконсульт, довіреність (№ 1 від 25.08.17);

від відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_4 - представник, довіреність (№ 1531 від 21.08.17);

в судовому засіданні присутній відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт (серія НОМЕР_2 від 11.01.2013);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" - Міністерство освіти і науки України представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" - Міністерство освіти і науки України про визнання договору оренди № 1 від 10.12.13 недійсним, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його Державному навчальному закладу "Городенківський професійний ліцей".

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що спірний договір оренди суперечить вимогам Закону України Про освіту , п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, які передбачають пряму заборону використовувати об'єкти освіти не за призначенням.

Представник відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву вх. №13435/17 від 28.08.17 .

Зазначає про те, що так як Міністерство освіти і науки України своїм рішенням не заперечувало проти оренди даного приміщення, ДНЗ "Городенківський професійний ліцей" надав в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 частину недіючого актового залу (клубу), гардероб, який має окремий вхід, для того щоб приміщення не занепадало і не розвалювалося. Орендар за весь час оренди приміщення вчасно сплачував орендну плату як навчальному закладу так і у державний бюджет України, безоплатно надавав послуги по заміні гумових покришок та шин для машин ліцею, що є значною допомогою для навчального закладу; підтримував приміщення у належному стані, своєю діяльністю не приносив шкоду ліцею, скарг ніколи на нього не поступало.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" - Міністерство освіти і науки України в судове засідання не з"явився, причин неприбуття суду не повідомив.

Представник відповідача - фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 проти позову заперечує, крім того представником відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в судовому засіданні, подано заяву про застосування строку позовної давності вих. № б/н від 28.09.17(вх.№ 15196/17 від 28.09.17).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.12.13 між відповідачами по справі, а саме професійно-технічним училищем №31 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди державного майна №1 (орендар), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину приміщення площею 25,5 кв.м. на першому поверсі будівлі (недіючий клуб спортзал), що розташоване за адресою АДРЕСА_2 та перебуває на балансі професійно-технічного училища №31 м.Городенка, вартість якого згідно звіту про незалежну оцінку становить 30167 грн. Майно передається в оренду з метою надання послуг по ремонту гумових покришок.

Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п.2.1. договору).

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 10.12.13, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

В подальшому, до вищевказаного договору оренди вносились зміни на підставі угод про внесення змін до Договору оренди державного майна, зокрема відповідно до додатку до договору від 27.11.14 продовжено строк дії договору оренди на 2 роки 11 місяців з 11.12.14 по 10.11.17.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірного договору оренди є державне майно - нежитлове приміщення площею 25,5 кв.м. на першому поверсі будівлі (недіючий клуб спортзал), яке перебуває на балансі Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей".

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Згідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Положеннями частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані із навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що хоча положення ст. 61 Закону України "Про освіту" і визначають, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих в тому числі на комунальній власності, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Обов'язковому встановленню та з'ясуванню у даному спорі підлягає той факт, чи використовується спірне приміщення об'єкта освіти і науки за цільовим призначенням, тобто тісної пов'язаності з навчально-виховним процесом мети такого використання (постанова ВГС України у справі №911/1946/16 від 10.01.17).

Згідно п.1.1. договору №1 від 10.12.13, майно передається в оренду "з метою надання послуг по ремонту гумових покришок".

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

При цьому, забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню.

Тому суд вважає, що законна мета норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" не допустити такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти (постанова ВГС України від 20.07.17 у справі №922/2760/16).

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності" має застосовуватись лише в контексті з вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", тобто за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за призначенням (постанова ВГС України від 31.07.17 у справі №922/2946/16).

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що оспорюваний договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства України, що відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1. ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Також, як вбачається з матеріалів справи, прокурор також просить повернути Державному навчальному закладу "Городенківський професійний ліцей" майно, що є предметом спірного договору оренди .

Згідно з ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором (постанова ВСУ від 23.12.15 у справі №3-1143гс15).

Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, обгрунтовуючи заяву про застосуваня строків позовної давності відповідачем зазначено, що спірний договір укладено 10.12.13, а провадження у даній справі порушено 31.07.17, тобто понад три роки з моменту укладення договору.

Разом з цим, суд зазначає, що прокурор не є стороною спірного договору оренди, за таких обставин початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту коли прокурор довідався про порушеня права, або особу яка його порушила (постанова ВСУ від 20.08.13 у справі №3-18гс13 та постанова ВСУ від 01.07.15 у справі №6-178цс15).

Прокурором зазначено, що йому стало відомо про використання приміщення, що є предметом спірного договору не за цільовим призначенням у 2017 році в ході вивчення укладеного договору оренди майна .

Матеріалами справи не підтверджено, що прокурор міг дізнатися про вчинення оспорюваного правочину з порушенням вимог закону раніше та, відповідачами не доведено, що інформацію про наявність порушення при укладенні договору прокурор мав змогу отримати раніше (постанова ВСУ від 16.11.16 у справі №6-2469цс16).

Так як прокурор довідався про використання спірного приміщення не за цільовим призначенням у 2017, тобто, строк позовної давності не пропущений, а тому у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Таким чином, з огляду на те, що судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, у зв'язку з чим зобов'язання за таким договором є припиненим, а відтак вимога про повернення майна за договором який визнано недійсним є обгрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись Законом України "Про освіту", ст. 15, 21, 203, 204, 205, 215, 216, 256, 257, 267, 759, 785 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" - Міністерство освіти і науки України про визнання договору оренди № 1 від 10.12.13 недійсним, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернути його Державному навчальному закладу "Городенківський професійний ліцей" - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди державного майна №1 від 10.12.13 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Брошнівським професійним лісопромисловим ліцеєм та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Зобов"язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення площею 25,5 кв.м. на першому поверсі будівлі (недіючий клуб), що розміщене за адресою АДРЕСА_2 та повернути його Державному навчальному закладу "Городенківський професійний ліцей" (вул.Станіславська, 1, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100, код 02544253).

Стягнути з Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" (вул.Станіславська, 1, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100, код 02544253) на користь Прокуратури Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 03530483, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, розрахунковий рахунок 35215084003924) - 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особу-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 03530483, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, розрахунковий рахунок 35215084003924) - 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.17

Суддя Неверовська Л. М.