Рішення

від 20.10.2017 по справі 910/13052/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2017Справа №910/13052/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс"

про зобов'язання щодо здійснення поставки та стягнення 14 781, 96 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Петренко О.С. - представник з довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство ""Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" (далі - Товариство) про зобов'язання поставити товар та стягнення заборгованості у розмірі 57 962, 38 грн., з яких: 46 980, 00 - основана заборгованість, 9 396, 00 - штраф, 1 281, 33 - пеня, 305, 05 грн. проценти за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/13052/17. Розгляд даної справи призначено судом на 29.09.2017 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.09.2017 року продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 20.10.2017 року.

До початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву від 19.09.2017 року № 02/2121 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу, 3 890, 97 грн. пені та 1 494, 99 грн. процентів за користування чужими коштами. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 14 781, 96 грн.

Під час даного судового засідання представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду у даній справі надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2017 року між Комбінатом (далі - покупець) та Товариством (далі - постачальник) було укладено договір № Д 386-09/3 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця електричні побутові прилади та запчастини до них (далі - товар), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю зазначається у специфікації (Додаток 1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від покупця.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, за умови дотримання покупцем п 8.2 договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Пунктом 3.2 встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником за адресою: 01054, м. Київ, Ярославів Вал, будинок 13/2 (літера Б) (на умовах FCA в розумінні термінів Правил ІНКОМТЕРМС-2010).

Позивач вказує, що на виконання вимог п. 8.2 договору, перерахував на поточний рахунок відповідача 100 % попередню оплату у сумі 46 980, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2017 року № 5969.

10.04.2017 року покупцем було направлено на адресу постачальника заявку № 09/560/1 щодо поставки на адресу позивача товару.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Водночас, у своєму відзиві, відповідач вказує на те, що 21.08.2017 року товар було відвантажено представнику Комбінату провідному інженерові ОСОБА_3 на суму 46 980, 00 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № 310817-1 від 31.08.2017 року.

Позивач проти факту поставки товару на суму 46 980, 00 грн. не заперечував та подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу та 3 890, 97 грн. пені в період з 03.05.2017 року по 31.08.2017 року, у зв'язку з неналежним виконанням останнім вимог оспорюваного договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20 % від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов'язань (п. 10.2 договору).

Оскільки розмір штрафних санкцій, нарахованого позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу та 3 890, 97 грн. пені в період з 03.05.2017 року по 31.08.2017 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви від 19.09.2017 року № 02/2121 просив суд стягнути відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 494,99 грн. (в порядку статті 536 Цивільного кодексу України).

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Оскільки між відповідачем та позивачем по справі укладено договір поставки, яким не передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, а нормами права, які регулюють питання про поставку та купівлю-продаж не визначено розміру процентної ставки за користування чужими коштами, тоді вимога Комбінату в частині стягнення з Товариства відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 494, 99 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 39765911) на користь Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" (12110, Житомирська область, смт. Іршанськ, вулиця Шевченка, будинок 1, ідентифікаційний код 39391950) 9 396, 00 грн. штрафу, 3 890, 97 грн. пені, а також 1 499, 02 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко