Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/13052/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/13052/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Петренко О.С. по дов. № 055/17 від 18.09.2017р.

від відповідача: Романенко Г.О. - директор наказ № 1 від 05.05.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.10.2017 р.

у справі № 910/13052/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-

хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-

збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс"

про зобов'язання щодо здійснення поставки та стягнення

14 781, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ""Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" про зобов'язання поставити товар та стягнення заборгованості у розмірі 57 962, 38 грн., з яких: 46 980, 00 - основана заборгованість, 9 396, 00 - штраф, 1 281, 33 - пеня, 305, 05 грн. проценти за користування грошовими коштами.

19.09.2017 р. до Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву № 02/2121 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу, 3 890, 97 грн. пені та 1 494, 99 грн. процентів за користування чужими коштами. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017р. у справі № 910/13052/17 позов Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" на користь Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" 9 396, 00 грн. штрафу, 3 890, 97 грн. пені, а також 1 499, 02 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/13052/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" у справі № 910/13052/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з призначенням головуючого судді (судді- доповідача) Баранця О.М. на посаду судді Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017 р. для розгляду справи № 910/13052/17 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.12.2017р.

05.12.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

06.04.2017р. між Комбінатом (далі - покупець) та Товариством (далі - постачальник) було укладено договір № Д 386-09/3 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця електричні побутові прилади та запчастини до них (далі - товар), а покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю зазначається у специфікації (Додаток 1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 банківських днів з дня отримання заявки від покупця.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, за умови дотримання покупцем п 8.2 договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.

Пунктом 3.2 встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником за адресою: 01054, м. Київ, Ярославів Вал, будинок 13/2 (літера Б) (на умовах FCA в розумінні термінів Правил ІНКОМТЕРМС-2010).

Позивач вказує, що на виконання вимог п. 8.2 договору, перерахував на поточний рахунок відповідача 100 % попередню оплату у сумі 46 980, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2017р. № 5969.

10.04.2017р. покупцем було направлено на адресу постачальника заявку № 09/560/1 щодо поставки на адресу позивача товару.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідач вказує на те, що 21.08.2017р. товар було відвантажено представнику Комбінату провідному інженерові Павленку Максиму Віталійовичу на суму 46 980, 00 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № 310817-1 від 31.08.2017р.

Позивач проти факту поставки товару на суму 46 980, 00 грн. не заперечував та подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу та 3 890, 97 грн. пені в період з 03.05.2017 року по 31.08.2017 року, у зв'язку з неналежним виконанням останнім вимог оспорюваного договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20 % від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов'язань.

Враховуючи зазначене, перевіривши арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 396, 00 грн. штрафу та 3 890, 97 грн. пені в період з 03.05.2017 року по 31.08.2017 року підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017р. у справі № 910/13052/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнікс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017р. у справі № 910/13052/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13052/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець