Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/13109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/13109/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт

про стягнення 140940969,19 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Оснач О.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 140940969,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29.03.2012 між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт укладено Кредитний договір №135-2012. Відповідно до умов вказаного договору та додаткових угод до нього, позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 52186301,37 грн. з процентною ставкою 24% річних.

Відповідач в свою чергу неналежним чином виконав умови кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого, станом на 04.07.2016 за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 140940969,19 грн., з яких 52186301,37 грн. - основна сума заборгованості за кредитом, 27079333,86 грн. - заборгованість зі сплати відсотків, 4736341,45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 10847906,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 858232,03 грн. - заборгованість зі сплати 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 3562216,07 грн. - 6669701,65 грн. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту, 35000936,18 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача зазначені суми заборгованості.

В ході розгляду справи, 12.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт було подано клопотання про призначення судово-економічних експертизи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Так ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 призначено судову економічну експертизу по справі, провадження у справі зупинено до одержання результатів судової експертизи.

10.03.2017 до господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14399/18496/18497/16-45 від 09.03.2017 про повернення матеріалів справи у зв'язку із несплатою попередньої оплати вартості експертного дослідження.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/810 від 10.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13109/16 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Бондарчук В.В.

10.03.2017 в результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу №910/13109/16 було передано на розгляд судді Маринченко Я.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2017 прийнято до провадження справу №910/13109/16, провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт повторно було подано клопотання про призначення судово-економічних експертизи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2017 призначено судову економічну експертизу по справі, провадження у справі зупинено до одержання результатів судової експертизи.

24.07.2017 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому останній просив суд вирішити питання попередньої оплати вартості дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 задоволено клопотання експерта та зобов'язано відповідача у строк до 11.08.2017 здійснити оплату попередньої вартості проведення експертизи та надати суду докази такої оплати.

В подальшому, 14.09.2017 до господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10564/17-45 від 08.09.2017 про повернення матеріалів справи у зв'язку із несплатою попередньої оплати вартості експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 провадження у справі №910/13109/16 поновлено, судове засідання призначено на 17.10.2017.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи на направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, з метою недопущення затягування судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 29.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний Банк (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясний двір Поділля , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт (далі - позичальник, відповідач) був укладений Кредитний договір №135-2012 відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 50000000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Процентна ставка за користування кредитом 19% річних (п.1.2); кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28.03.2013 року (п.1.3); кредит надається на ведення поточної діяльності (п.1.4).

Відповідно до статті 2 договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт (п.2.2); проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення кредиту не враховується) (п.2.3); проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909088001106 не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту (п.2.4).

Відповідно до п. 5.1 договору кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в додатку №1 до цього договору) після їхнього акцепту банком.

Згідно п. 5.3 договору кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником в повному обсязі до дати вказаної в п. 1.3 на рахунок №2909088001106 (п.6.1).

Відповідно до п.6.5 договору погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом; пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісій.

В подальшому між сторонами були укладені договори про внесення змін до Кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012, а саме:

28.12.2012 Договір про внесення змін до кредитного договору №1, умовами якого сторони погодили, змінити розмір процентної ставки за користування кредитом з 29.03.2012 по 30.11.2012 - 19% річних, а з 01.12.2012 - 35% річних.

19.02.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору№2, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 позичальник сплачує в строк до 14.03.2013.

28.02.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору №3, умовами якого сторони погодили, змінити розмір процентної ставки за користування кредитом з 29.03.2012 по 30.11.2012 - 19% річних, з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 35% річних, а з 01.01.2013 - 28% річних.

26.03.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору№4, умовами якого сторони погодили, продовжити кінцевий термін погашення кредиту до 26.03.2014 включно.

15.04.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору№5, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 позичальник сплачує в строк до 15.05.2013.

15.05.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору№6, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 позичальник сплачує в строк до 15.06.2013.

18.06.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору№7, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 позичальник сплачує в строк до 15.07.2013.

16.07.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 30.06.2013 позичальник сплачує в строк до 15.08.2013.

15.08.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.07.2013 позичальник сплачує в строк до 15.09.2013.

16.09.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.08.2013 позичальник сплачує в строк до 15.10.2013.

15.10.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 30.09.2013 позичальник сплачує в строк до 15.11.2013.

15.11.2013 Договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 позичальник сплачує в строк до 15.12.2013.

Разом з тим, 27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний Банк (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясний двір Поділля (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт (новий позичальник) укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №135-2012 від 29.03.2012, за умовами якого було замінено позичальника за договором з ТОВ М'ясний двір Поділля на ТОВ Укрхлібпродукт , у зв'язку з чим, усі права та обов'язки позичальника, що існували на момент укладення Кредитного договору перейшли до нового позичальника.

Крім того, вказаним додатковим договором було збільшено ліміт поновлювальної кредитної лінії до 52186301,37 грн. та змінено процентну ставку за користування кредитом на 24% річних.

В подальшому, сторонами вносились зміни до кредитного договору, в тому числі в частині зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.

Так, між сторонами було укладено Договори про внесення змін від 16.12.2013, від 15.01.2014, від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 26.03.2014, від 15.04.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014, від 31.10.2014.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014 Про віднесення публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ВіЕйБі Банк , згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015 та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20.03.2015, яким розпочато процедуру ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк .

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На підставі п.п.6, 7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зазначені вище договори від 16.12.2013, від 15.01.2014, від 17.02.2014, від 17.03.2014, від 26.03.2014, від 15.04.2014, від 16.06.2014, від 15.07.2014, від 14.08.2014, від 15.08.2014, від 15.09.2014, від 15.10.2014, від 31.10.2014 про внесення змін до кредитного договору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк визнані нікчемними, про що відповідачеві було направлено Повідомлення №11/1-27126 від 28.08.2015, докази направлення якого наявні у матеріалах справи. Наразі матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем рішення уповноваженої особи фонду про визнання зазначених вище додаткових договорів нікчемними.

Таким чином, зобов'язання сторін, які виникли на підставі кредитного договору №132-2012 від 29.03.2012 регулюються саме кредитним договором та з урахуванням укладених в період з 28.12.2012 по 27.11.2013 додаткових договорів до нього.

Так, на виконання умов кредитного договору №132-2012 від 29.03.2012, позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по особовому рахунку відповідача.

Відповідач, в свою чергу, своїх зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого, станом на 04.07.2016, за ним утворилася заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 52186301,37 грн., заборгованість за процентами в розмірі 27079333,86 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уповноважена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до положень ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов договору, надано відповідачеві кредит, зазначена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позичальника за період з 29.03.2012 по 04.07.2016 та не спростовується відповідачем.

Відповідачем у порушення умов кредитного договору №132-2012 від 29.03.2012 не виконано взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в строк, обумовлений графіком погашення заборгованості, внаслідок чого за ним утворилася прострочена заборгованість перед банком з повернення кредитних коштів у сумі 52186301,37 грн., заборгованість за процентами в розмірі 27079333,86 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовим рахункам відповідача за період з 29.03.2012 по 04.07.2016, та розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем порушено графік погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №132-2012 від 29.03.2012.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт простроченої заборгованості за кредитним договором №132-2012 від 29.03.2012 з повернення кредитних коштів у сумі 52186301,37 грн., заборгованість за процентами в розмірі 27079333,86 грн., перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростовано, а відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 35000936 грн. грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 6669701,65 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів, 3562216,07 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту та 858232,03 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 16.07.2013 по 04.07.2016.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, в наслідок чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаних сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10847906,58 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та пені в сумі 4736341,45 грн. за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 14.4 договору сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов о висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст.1 Закону України Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016 судом було відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 206700 грн. до прийняття судом рішення у справі №910/13109/16.

Відповідно до п.3.4 Постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни та з огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 206700 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт (03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2; ідентифікаційний код 35755674) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т; ідентифікаційний код 19017842) 52186301 (п'ятдесят два мільйона сто вісімдесят шість тисяч триста один) грн. 37 коп. заборгованості за кредитом, 27079333 (двадцять сім мільйонiв сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять три) грн. 86 коп. заборгованості зі сплати процентів, 35000936 (тридцять п'ять мільйонiв дев'ятсот тридцять шість) грн. 18 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 6669701 (шість мільйонiв шістсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот один) грн. 65 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 3562216 (три мільйона п'ятсот шістдесят двi тисячi двісті шістнадцять) грн. 07 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 858232 (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч двісті тридцять два) грн. 03 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 10847906 (десять мільйонiв вісімсот сорок сім тисяч дев'ятсот шість) грн. 58 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 4736341 (чотири мільйона сімсот тридцять шість тисяч триста сорок один) грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт (03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2; ідентифікаційний код 35755674) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.10.2017

Суддя Я.В. Маринченко