Рішення

від 12.10.2017 по справі 911/2221/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа № 911/2221/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-мінерал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська

про стягнення 79202,86 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.07.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-мінерал (далі - ТОВ Агро-мінерал , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (далі - ТОВ Птахофабрика Київська , відповідач) про стягнення 79202,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № В-31/01 від 31.01.2017 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 69522,96 грн. основного боргу, 3476,15 грн. штрафу, 5558,04 грн. пені, 645,71 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

11.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 18943/17 від 11.09.2017 р.) про витребування доказів, за змістом якого відповідач просить суд витребувати у ТОВ Агро-мінерал оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи, а також витребувати у ТОВ Агро-мінерал статут для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів.

Стосовно клопотання відповідача про витребування доказів слід зазначити таке.

Згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Клопотання відповідача про витребування доказів в частині надання позивачем оригіналів доданих до позовної заяви документів та копій статутних документів було залишено судом без задоволення з огляду на те, що ухвалою господарського суду від 24.07.2017 р. зазначені документи вже були витребувані судом.

11.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача були подані пояснення б/н від 11.09.2017 р. (вх. № 18944/17 від 11.09.2017 р.), за змістом яких позивач зазначає, що поставка товару згідно специфікації № 3 від 08.02.2017 р. підтверджується товарно-транспортною накладною № 6 від 08.02.2017 р.

11.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 11.09.2017 р. (вх. № 18945/17 від 11.09.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2017 р. було продовжено строк розгляду спору у даній справі. Розгляд справи відкладено на 12.10.2017 р. на 14:15.

04.10.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 20811/17 від 04.10.2017 р.), в якому він просив суд забезпечити участь представника ТОВ «Птахофабрика Київська» під час розгляду господарським судом Київської області справи № 911/2221/17, яка призначена на 12.10.2017 р. о 14:15, в режимі відеоконференції та доручити проведення засідання по справі № 911/2221/17 в режимі відеоконференції Броварському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2017 р., у зв'язку з перебуванням судді Бабкіної В.М. у відпустці, дане клопотання було передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2017 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції було залишено судом без задоволення у зв'язку з відсутністю технічної можливості для проведення у зазначений час відеоконференцзв'язку.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 21508/17 від 12.10.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, зокрема, в частині нарахування позивачем пені, штрафу та 3% річних. Посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування позивачем, як за одне й те саме правопорушення, свідчить про недотримання положень, закріплених статтею 61 Конституції України.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 21509 від 12.10.2017 р.) про призначення судово-економічної експертизи у даній справі, за змістом якого відповідач просить суд призначити у даній справі судово-економічну експертизу, місцем проведення якої просить визначити Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, та поставити на розгляд експертів наступні питання: 1) Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, щодо нарахування ТОВ Агро-Мінерал суми заборгованості за договором поставки № В-31/01, укладеним між ТОВ Птахофабрика Київська та ТОВ Агро-Мінерал , станом на 20.07.2017 р.? 2) Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, щодо нарахування ТОВ Агро-Мінерал суми заборгованості по пені за несвоєчасну сплату коштів за договором поставки № В-31/01, укладеним між ТОВ Птахофабрика Київська та ТОВ Агро-Мінерал , станом на 20.07.2017 р.? 3) Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, щодо нарахування ТОВ Агро-Мінерал суми заборгованості по штрафу за несвоєчасну сплату коштів за договором поставки № В-31/01, укладеним між ТОВ Птахофабрика Київська та ТОВ Агро-Мінерал , станом на 20.07.2017 р.? 4) Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, щодо нарахування ТОВ Агро-Мінерал суми заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату коштів за договором поставки № В-31/01, укладеним між ТОВ Птахофабрика Київська та ТОВ Агро-Мінерал , станом на 20.07.2017 р.? 5) Якщо подані позивачем в судову справу розрахунки заборгованості за договором поставки № В-31/01, пені за несвоєчасну сплату, інфляційних збитків, штрафу станом на 20.07.2017 р. проведені невірно і не відповідають умовам договору, проведені з помилками, то навести правильний розрахунок за спірний період з визначенням суми заборгованості за договором поставки № В-31/01, пені за несвоєчасну сплату, інфляційних збитків, штрафу станом на 20.07.2017 р. згідно з договором поставки № В-31/01 від 31.01.2017 р.

Клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як слідує з питань, запропонованих відповідачем для експертизи, перед експертами відповідач просить поставити запитання щодо документального підтвердження та обґрунтованості арифметичних розрахунків, здійснених позивачем щодо заявлених до стягнення сум основного боргу (69522,96 грн.), штрафу (3476,15 грн.), пені (5558,04 грн.), 3% річних (645,71 грн.), посилаючись на те, що необхідність проведення експертизи зумовлена значною сумою позову, складними розрахунками, складністю обчислень, для яких потрібні спеціальні знання в галузі економіки.

Дослідивши мотиви клопотання, суд дійшов висновку, що наведені в ньому мотиви не містять обґрунтування необхідності призначення у даній справі судової експертизи, зокрема, не зазначено, які саме спеціальні знання необхідні для визначення дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, перевірки розрахунку боргу за договором, а також розрахунків заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, і чому таку перевірку не може здійснити суд, у зв'язку з чим підстави для задоволення клопотання про призначення експертизи у даному випадку є відсутніми.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання № від 12.10.2017 р. (вх. № 21506 від 12.10.2017 р.) про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача учасників (засновників) ТОВ Птахофабрика Київська , а саме - ГРІЗЛІ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, СІТІТЕ ЛІМІТЕД, ПРОСКАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, ПЕНТАМОРФО ЛІМІТЕД, для цілей захисту власного права та законного інтересу на отримання прибутку (дивідендів), оскільки даний спір компанія ТОВ Птахофабрика Київська вважає ризиковим та таким, що може прямо вплинути на розмір дивідендів, які підлягають до виплати учасникам (засновникам) товариства. Таким чином, на думку відповідача, у випадку стягнення судом грошових коштів з ТОВ Птахофабрика Київська , ГРІЗЛІ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, СІТІТЕ ЛІМІТЕД, ПРОСКАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, ПЕНТАМОРФО ЛІМІТЕД буде позбавлено значної суми дивідендів.

Клопотання відповідача про залучення ГРІЗЛІ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, СІТІТЕ ЛІМІТЕД, ПРОСКАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, ПЕНТАМОРФО ЛІМІТЕД до участі у справі в якості третіх осіб було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, внаслідок прийняття рішення у господарській справі саме у третьої особи можуть виникнути чи змінитися права або обов'язки щодо позивача чи відповідача у даній справі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено суду, як саме і в який спосіб рішення господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки учасників (засновників) ТОВ Птахофабрика Київська , а саме - ГРІЗЛІ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, СІТІТЕ ЛІМІТЕД, ПРОСКАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, ПЕНТАМОРФО ЛІМІТЕД у даній справі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залучення ГРІЗЛІ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, СІТІТЕ ЛІМІТЕД, ПРОСКАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, ПЕНТАМОРФО ЛІМІТЕД до участі у даній справі в якості третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2017 р. позовні вимоги підтримував у повному обсязі; проти задоволення поданих відповідачем клопотань про призначення експертизи та залучення третіх осіб до участі у справі заперечував.

Представник відповідача у судове засідання 12.10.2017 р. не з'явився.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-мінерал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (покупець) було укладено договір поставки № В-31/01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору відсів вапнякового каменю фр 0-4 мм.

У відповідності до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору одиниця виміру товару вказується в специфікаціях, які складатимуть невід'ємну частину договору. Кількість товару (+/- 10 %), що поставляється за цим договором, встановлюється в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, становить кількість товару по всіх підписаних сторонами специфікаціях з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого товару +/- 10 % відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 договору ціна товару погоджується сторонами в специфікації на певну кількість товару.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого товару +/- 10 % відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 3.3 договору оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийнятий товар відповідно до підписної сторонами видаткової накладної в строк 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 4.3 договору моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до даного договору сторонами було складено специфікацію № 1 від 31.01.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони договору узгодили кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару.

У подальшому, на виконання умов договору між постачальником та покупцем було складено ще п'ять аналогічних специфікацій на поставку товару № 2 від 07.02.2017 р., № 3 від 08.02.2017 р., № 4 від 14.02.2017 р., № 5 від 20.02.2017 р., № 6 від 03.03.2017 р.

На виконання умов договору ТОВ Агро-мінерал здійснило постачання ТОВ Птахофабрика Київська відсів вапнякового каменю фр 0-4 мм. на загальну суму 194574,96 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Проте, ТОВ Птахофабрика Київська частково розрахувалось за отриманий товар на загальну суму 125052,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача від 07.02.2017 р., від 17.02.2017 р., від 21.02.2017 р., від 13.03.2017 р., від 14.03.2017 р., від 16.03.2017 р., від 20.03.2017 р., від 22.03.2017 р., від 28.03.2017 р. (копії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за договором № В-31/01 від 31.01.2017 р., становить 69522,96 грн.

13.05.2017 р. ТОВ Агро-мінерал направило на адресу ТОВ Птахофабрика Київська претензію № 1 від 10.05.2017 р. з вимогою в триденний термін з дати отримання претензії перерахувати на рахунок позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 69522,96 грн. Дана претензія була залишена відповідачем без реагування.

Водночас, сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2017 р. за договором № В-31/01 від 31.01.2017 р., підписаний обома сторонами, згідно якого заборгованість покупця перед постачальником станом на дату підписання акту складала 69522,96 грн. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Оскільки ТОВ Птахофабрика Київська несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору № В-31/01 від 31.01.2017 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості за договором поставки № В-31/01 від 31.01.2017 р. в сумі 69522,96 грн. відповідач суду не надав, однак і наявність основного боргу у розмірі 69522,96 грн. за вказаним вище договором відповідачем не заперечувалась.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язання за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № В-31/01 від 31.01.2017 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 69522,96 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5558,04 грн. пені та 3476,15 штрафу за порушення термінів оплати товару.

Як слідує зі змісту відзиву, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування позивачем, як за одне й те саме правопорушення, на переконання відповідача, свідчить про недотримання положень статті 61 Конституції України.

Пуктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості у розрахунку за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 5558,04 грн. пені підлягає задоволенню.

Окрім того, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3476,15 грн. штрафу, оскільки розрахунок останнього є обґрунтованим та арифметично вірним.

Також, позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 645,71 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 28.03.2017 р. по 18.07.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 645,71 грн. 3% річних підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ Агро-мінерал у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-мінерал (04112, АДРЕСА_1, код 40457615) 69522 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 96 коп. основного боргу, 5558 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 04 коп. пені, 3476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 15 коп. штрафу, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 71 коп. 3% річних, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.10.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна