Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/13003/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа № 910/13003/17 Суддя Плотницька Н.Б. , розглянувши

позовну заяву Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта"

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: Сергієнко А.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Білан І.Д., Баграмян В.Р. - представники за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.01.2004 № 91-6-00209.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 було порушено провадження у справі № 910/13003/17 та призначено судове засідання на 25.09.2017.

20.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 25.09.2017 оголошено перерву до 23.10.2017.

03.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення у справі.

У судове засідання з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Міністерства культури України та клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його необґрунтованістю, та роз'яснено порядок подачі клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, які не були дотримані позивачем.

Також представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити

Представники відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзив на позовну заяву, а просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради (далі - позивач) "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Авіакомпанія "Віта" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-в у Шевченківському районі м. Києва" від 29 травня 2003 року N 480/640 (далі - Рішення) було вирішено передати Закритому акціонерному товариству "Авіакомпанія "Віта" (змінено організаційно-правову форму з "закритого" на "приватне", далі - позивач), за умови виконання пункту 1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-в у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови. Зобов'язано позивача виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральний частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002 N 232/392 "Про бюджет м. Києва на 2003 рік"; виконати вимоги, викладені в листі Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 19.05.2003 N 19-30 та попереджено про те, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

11.11.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого у реєстрі за номером 1089 (далі - договір), відповідно до умов якого, на підставі Рішення, орендодавець (позивачем) передає, а орендар (відповідач) приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Гоголівська, 32-в у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,2237 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до статей 9, 141 Земельного кодексу України, статей 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", пункту "є" статті 141 Земельного кодексу України, Європейської ландшафтної конвенції (ратифікація від 07.09.2005), пунктів 7.2, 9 та підпунктів "а", "в" пункту 14 договору оренди земельної ділянки від 26.01.2004 N 91-6-00209, укладеного між Київською міською радою та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Віта", враховуючи численні грубі порушення приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Віта" земельного законодавства, зокрема порушення містобудівного законодавства та законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що підтверджується наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 25.06.2014 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт по вул. Гоголівська, 32-в" за результатами розгляду подання прокуратури Шевченківського району м. Києва N 66-4884 вих. N 14 від 28.05.2014 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства, а також постановою Міністерства культури України від 28.04.2014 N 697/10-3/61-14 "Про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини", залишеною в силі рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 N 826/6308/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта" до Міністерства культури України, третя особа орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-3", беручи до уваги унікальне значення, котре має для Києва та киян Обсерваторна гірка, яка разом із своїми схилами (включаючи ділянку забудови) та історичним Павлівським сквером - пам'яткою садово-паркового мистецтва, розташованого біля її підніжжя, утворює єдиний природний історико-культурний ландшафтний комплекс, що має особливу історико-культурну, екологічну та науково-археологічну цінність, зважаючи на хвилю протестів місцевої громади та широких кіл науково-експертної громадськості Києва, включаючи видатних діячів науки та мистецтва України, спричинених незаконними діями забудовника - приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта", Київська міська рада прийняла Рішення Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32 від 08.10.2015 N 139/2042, яким було тимчасово заборонено Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Віта" право користування для будівництва земельної ділянки площею 0,2237 га, що виникло на підставі договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного між приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Віта" та Київською міською радою, до усунення раніше виявлених порушень шляхом виконання нижченаведених вимог:

- погодження Міністерством культури України нового історико-містобудівного обґрунтування використання земельної ділянки площею 0,2237 га (кадастровий номер 8000000000:91:187:0012) згідно з відповідним листом зазначеного міністерства до ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" від 28.02.2014 N 106/10/53-14 (з вимогою внесення необхідних коригувань до відповідного історико-містобудівного обґрунтування), а також згідно з листом Міністерства культури України до ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" від 13.08.2014 N 20606/10-2/13-14 (щодо відкликання листа-погодження історико-містобудівного обґрунтування можливості будівництва житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-в у Шевченківському районі м. Києва, наданого на адресу ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" 12.02.2013 N 309/10/61-13) відповідно до затверджених 16.01.2014 Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) режимів використання першої підзони домінуючого природного ландшафту з високою історико-культурною цінністю, до якої належить ця ділянка;

- отримання від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з відповідним листом зазначеного департаменту до ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" від 08.01.2015 N 15/0/01/27-15 (щодо, в тому числі, неможливості використання раніше виданих містобудівних умов та обмежень забудови цієї ділянки) нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зазначеної у підпункті 1.1 цього рішення, з урахуванням затвердженого режиму її використання та на підставі погодженого Міністерством культури України нового історико-містобудівного обґрунтування (відповідно до підпункту 1.1 цього рішення);

- отримання дозволу па проведення земляних робіт па земельній ділянці площею 0,2237 га (кадастровий помер 8000000000:91:187:0012);

- отримання дозволу Державної будівельної інспекції України на початок будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,2237 га (кадастровий номер 8000000000:91:187:0012).

Надано приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Віта" для виконання вимог, передбачених підпунктами 1.1 та 1.2 цього рішення, три місяці на виконання, підпунктами 1.3, 1.4 цього рішення - шість місяців з дня опублікування цього рішення.

У разі невиконання приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Віта" вимог, зазначених у підпунктах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 цього рішення, в строк, передбачений в пункті 2 цього рішення, вирішено підготувати та подати до суду відповідний позов про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.01.2004.

У зв'язку з технічною помилкою, допущеною в адресі земельної ділянки, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада вирішила внести до рішення Київської міської ради від 08.10.2015 N 139/2042 "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32" такі зміни: назву рішення "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32", замінити словами "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32-в" (Рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.10.2015 N 139/2042 "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32" від 17.12.2015 N 37/37).

Позивач зазначає суду про те, що з метою визначення факту виконання (невиконання) відповідачем вказаних вимог у Рішенні "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32" від 08.10.2015 N 139/2042, з урахуванням внесення змін, внесених Рішенням "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.10.2015 N 139/2042 "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32" від 17.12.2015 N 37/37, позивачем були направлені запити Міністерства культури України, Департаменту містобудування та архітектури, Державної архітектурно-будівельної інспекції України та отримано відповіді про невиконання відповідачем вказаних вище вимог.

На думку позивача невиконання відповідачем вказаних вище вимог є підставою для розірвання договору, як це передбачено пунктом 3 Рішення міської ради від 08.10.2015 N 139/2042 "Про тимчасову заборону використання для будівництва земельної ділянки на вулиці Гоголівській, 32".

Окрім того, позивач зазначає суду про те, що, в межах повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 29.09.2003 №16/890 Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві , Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Гоголівській, 32-в у Шевченківському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:91:187:0012), за результатами якого складено акт обстеження від 12.10.2016 № 16-1722/10.

Під час обстеження встановлено, що зазначена земельна ділянка огороджена парком спільно з частиною земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000: 91:187: 0036), яка рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 638-5/798 передана ЗАТ "Авіакомпанія "Віта" в оренду на 3 роки для влаштування під'їзду до будівельного майданчика житлового будинку (Договір оренди від 20.01.2004 № 91-6-00207).

Відповідно до тверджень позивача, на зазначеній території розташована напівзруйнована будівля та тимчасові побутові споруди, будівництво не ведеться.

Вказані обставини, на думку позивача, договір підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню позивачу.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти задоволення позову, зазначаючи про те, що використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, та вчинив всі залежні від нього дії, направлені на виконання Рішення Київської міської ради від 08.10.2015 № 139/2042, з урахуванням змін, внесених Рішення Київської міської ради від 17.12.2015 N 37/37.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом в) частини 1 статті 5 Земельного кодексу України Земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, як невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідачу на праві колективної власності належить нежилий будинок в цілому, площею 243,100 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, будинок № 32, літера "В", що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок, виданим Київською міською державною адміністрацією Серії НБ № 010002211 від 05.05.1999.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статей 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм, у зв'язку із придбанням відповідачем нежилого будинку в цілому, площею 243,100 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, будинок № 32, літера "В" не позбавить його права користуванням земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об'єкт нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України, якою врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 14 договору його дія припиняється у таких випадках: закінчення терміну, на який укладено цей договір; одержання орендарем земельної ділянки у власність; дострокового розірвання цього договору за згодою сторін; примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України; ліквідації юридичної особи-орендаря; дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б)випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Крім того, чинним законодавством України визначений загальний порядок для розірвання договорів.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказу щодо істотного порушення орендарем Договору, що слугувало б беззаперечною підставою для його розірвання.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з положеннями частин 1 - 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" врегульовано, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), що прямо визначено у Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, справа N 1-9/2009.

Відповідач зазначає, що станом на сьогоднішній день ним були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на виконання рішення Київської міської ради від 08.10.2015 №139/2042 (із змінами від 17.12.2015 № 37/37).

Суд погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 № 662/0/16-07, орендована відповідачем земельна ділянка, розташована за адресою: вулиця Гоголівська, 32-В у місті Києві знаходиться в межах пам'ятки історії місцевого значення "Гірка обсерваторна, Х-ХХ ст. ".

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам'яток встановлює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного значення.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" від 13 березня 2002 року N 318 було затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок), відповідно до пункту 12 якого визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Відповідно до статей 5, 33 Закону України "Про охорону культурної спадщини", враховуючи рішення Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (протокол від 17.08.2016 N 102) та наказ Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2016 N 143, у межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 N 495, Наказом Міністерства культури України Про затвердження меж і режимів використання території та зони охорони пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Обсерваторія" по вул. Обсерваторна, 3 у м. Києві від 18 травня 2017 року N 433, було затверджено межі та режими використання території та зони охорони пам'ятки архітектури та містобудування національного значення "Обсерваторія", що входить до складу комплексу "Астрономічна обсерваторія Київського університету св. Володимира", визначені відповідною науково-проектною документацією, розробленою Державним підприємством "Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини".

Вказаною науково-проектною документацією встановлено, що орендована відповідачем земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 32-В відноситься до режиму використання підзони І, де заборонено будь-яке нове будівництво, окрім реконструкції вже існуючих будівель без зміни їх параметрів.

Відповідно до пункту 8 Порядку опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

У межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 N 388 наказом "Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань" від 17.02.2012 N 122 було затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, які розроблені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України.

Історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 318.

Історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам'яток, об'єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.

Історико-містобудівне обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд.

Історико-містобудівні обґрунтування розробляються на договірних засадах науково-дослідними, науково-методичними та проектними установами і організаціями, спеціалізованими в сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають ліцензію на розроблення містобудівної документації та на проектування робіт з реставрації, консервації, ремонтних робіт та реабілітації пам'яток культурної спадщини (пункти 2, 3, 4 та 6 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань).

На виконання вищезазначених вимог, 04.12.2015 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерня Г.Духовичного" (виконавець) було укладено договір на розробку проектно-вишукувальної документації № 020/015-ІМО/ПП, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на умовах і в терміни, визначеними цим договором, виконати історико-архівні дослідження, корегування історико-містобудівного обґрунтування забудови ділянки по вул. Гоголівській, 32 В в Шевченківському районі м. Києва та до проектні пропозиції архітектурно-містобудівних рішень її забудови в обсязі та складі достатньому для розгляду та погодження в Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, Департаменті охорони та збереження нерухомої культурної спадщини Міністерства культури України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи за договірною ціною згідно з пунктом 2.1 даного договору.

Вказані роботи, згідно з твердженнями відповідача, були виконані в березні 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 20.01.2016 звернувся з листом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу КМР (КМДА) № 04 щодо чинності або внесення змін до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 2403/0/12/009-13 від 28.02.2013 для будівництва житлового будинку на вул. Гоголівській, 32-В у Шевченківському районі міста Києва.

У своїй письмовій відповіді Департамент містобудування та архітектури Київської міської Ради виконавчого органу (КМДА) вказав, що відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Цією ж статтею Закону передбачено, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду або за рішенням суду.

В подальшому, 02.06.2016 матеріали історико-містобудівного обґрунтування "Реконструкція садиби з розміщення житлового будинку - об'єкту нового будівництва" та перед проектні пропозиції по вул. Гоголівській, 32-В, були надані на розгляд Консультативній раді Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу КМДА.

Відповідно до протоколу № 03/16 засідання Консультативної ради Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу КМДА, матеріали історико-містобудівного обґрунтування Реконструкція садиби з розміщенням житлового будинку - об'єкту нового будівництва та передпроектні пропозиції по вулиці Гоголівській, 32-В у Шевченківському районі міста Києва взяті до відома для подальшого погодження у встановленому порядку.

01 липня 2016 року на розгляд Міністерства культури України для погодження встановленому порядку були представлені матеріали історико-містобудівного обґрунтування Реконструкція садиби з розміщення житлового будинку - об'єкту нового будівництва та передпроектні пропозиції по вулиці Гоголівська, 32 літера В.

Листом від 05 серпня 2016 року, вих. № 2786/10/13-16, Міністерство культури України повідомило відповідача про те, що земельна ділянка з адресою: Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва відноситься до режиму використання підзони І де забороняється будь-яке нове будівництво, окрім реконструкції існуючих будівель без зміни їх параметрів. Тому запропоноване історико-містобудівне обґрунтування "Реконструкція садиби з розміщенням кетового будинку - об'єкту нового будівництва" не містить вказані вимоги, Міністерство культури України повернеться до розгляду після внесення необхідних коригувань до тексту відповідних розділів.

В подальшому, жовтні 2016 року між відповідачем та Інститутом "УкрНДІпроектреставрація" було укладено договір на корегування історико-містобівного обґрунтування на вул. Гоголівській, 32-В..

15 грудня 2016 історико-містобудівне обґрунтування "Реконструкція будівлі № 32 літера "В" в межах дворової частини колишньої міської садиби по вулиці Гоголівській у Шевченківському районі міста Києва розглядалось на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України, та було прийнято відповідне рішення.

Згідно протоколу №111 від 15.02.2017 Науково-методична рада з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України рекомендувала представлене історико-містобудівне обґрунтування до погодження у встановленому порядку за умови уточнення в тексті, що реконструкція буде відбуватися в межах існуючих (історичних) параметрів.

Відповідні уточнення до історико-містобудівного обґрунтування були представлені на розгляд Міністерства культури України 09 березня 2017, які Міністерство запропонувало направити на доопрацювання в частині уточнення щодо опису існуючих об'ємно-просторових параметрів та фото фіксацію сучасного стану об'єкту реконструкції, які також були передані на розгляд Міністерства культури України 12.04.2017.

Через два місяці, а саме 21.06.2017 Міністерства культури України знову запропонувало доопрацювати науково-проектну документацію і внести коригування в частин,: уточнення адресної прив'язки об'єкта проектування вказати параметри об'єкта проектування відповідно до технічного паспорту а також отримати висновок місцевого органу охорони культурної спадщини щодо принципової можливості вказаних архітектурно-містобудівних перетворень.

25 липня 2017 доопрацьоване на вимогу Міністерства культури України історико- містобудівне обґрунтування щодо реконструкції нежитлової будівлі було передано до Міністерства культури України для прийняття рішення по суті.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 601 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач добросовісно користувався орендованим майном, при цьому, зобов'язання покладені на відповідача чинним законодавством України та рядом актів цивільного законодавства виконувались останнім належним чином.

Тривале листування з профільним міністерством лише доводить, що порушення, про які зазначає позивач є наслідком бездіяльності органів виконавчої влади, зокрема, Міністерства культури України, за які відповідач, як добросовісний орендар та власник приміщення, розташованого на орендованій земельній ділянці, не несе жодної правової відповідальності.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень відповідачем а ні умов Договору, а ні спеціального законодавства України, що регулює спірні правовідносин, а тому Договір не підлягає розірванню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.10.2017

Суддя Н.Б. Плотницька