Рішення

від 12.10.2017 по справі 914/1324/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017р. Справа № 914/1324/17

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: Гоменюк З.П. (головуючий), ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» , м.Львів

про стягнення 662218,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4О - представник;

від відповідача ОСОБА_5 - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» про стягнення 662218,59 грн., з яких 507727,03 грн. - загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. - сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. - упущеної вигоди та 2800,00 грн. - вартості послуг митного брокера.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Представник позивача подав письмові пояснення (вх.№32494/17 від 26.09.2017р.) по суті спору та клопотання (вх.№34772/17 від 12.10.2017р.) про долучення до матеріалів справи відповіді СВ Приморського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області на запит ТзОВ Юнайтед Форест .

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві (вх.№31010/17 від 13.09.2017р.) на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.08.2016р. між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» (експедитор) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (замовник) було укладено договір транспортно-експедиційних послуг №ИЛ-01/08/2016, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати транспортно-експедиційне обслуговування клієнта, а також надання клієнтові інших послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями вантажів морським, автомобільним та залізничним транспортом за плату і за рахунок Клієнта, відповідно до умов, погоджених сторонами в заявках.

Відповідно до п.2.2. договору, заявки (додаток №1), погоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення клієнта. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, що не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.3.1.2. договору експедитор зобов'язується організувати перевезення відповідно до встановлених клієнтом маршрутів, а також надання інших послуг відповідно до заявки клієнта.

Пунктом 3.1.9. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний нести відповідальність за схоронність вантажу по кількості і якості перевезених вантажів відповідно до міжнародних правил, умов даного договору і чинного законодавства України, доставляти ввірений вантаж до місця призначення в терміни і по маршрутах, обговореним сторонами окремо для кожного рейса і видати вантаж вантажоодержувачеві, зазначеному товарно-транспортній накладній, переконавшись в наявності підтверджуючих документів.

На підставі вказаного договору між сторонами було підписано заявку на перевезення вантажів №10 від 13.04.2017р., відповідно до якої відповідач зобов'язався до 12.05.2017р. доставити товар загальною вартістю 188159,79 Євро (без ПДВ/інвойсна вартість). Адреса завантаження: Melburne/Australia, адреса розвантаження: смт.Клавдієво-Тарасове, вул.Ворошиова, 12-А (Київська область, Україна). Вартість товару в кожному контейнері: SEGU5813390: 17161,11 Євро, HLXU8527828: 17475,54 Євро, FSCU9461384: 17538,99 Євро, TCLU9185557: 17351,46 Євро, HLXU8497908:17288,01 Євро, HLXU86055356: 17372,49 Євро, HLBU1427434: 17416,32 Євро, TEMU7716950: 17465,67 Євро , TCLU8073233: 17182,26 Євро,

HLXU8413091: 17406,04 Євро, TCLU5976436:14501,90 Євро.

Як стверджує позивач у позовній заяві , один із контейнерів (TEMU7716950 вартістю 17465,67 Євро) не прибув на склад ТзОВ Юнайтед Форест .

19.05.2017р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію щодо відшкодування збитків, завданих втратою вантажу, проте відповідач на претензію не відповів.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 662218,59 грн., з яких 507727,03 грн. - загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. - сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. - упущеної вигоди та 2800,00 грн. - вартості послуг митного брокера.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема у відзиві відповідач стверджує, що він не приймав від позивача контейнер TEMU7716950 вартістю 17465,67 Євро, зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного контейнера.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і

багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажів №10 від 13.04.2017р., відповідно до якої відповідач зобов'язався до 12.05.2017р. доставити товар загальною вартістю 188159,79 Євро (без ПДВ/інвойсна вартість). Адреса завантаження: Melburne/Australia, адреса розвантаження: смт.Клавдієво-Тарасове, вул.Ворошиова, 12-А (Київська область, Україна). Вартість товару контейнеру TEMU7716950 відповідно до підписаної сторонами заявки становить 17465,67 Євро.

В матеріалах справи міститься акт здачі-приймання робіт №00000166 від 29.04.2017р., що підписаний лише зі сторони відповідача про те, що виконавцем (ТзОВ ТЕК РАС Логістик ) було проведено роботи, зокрема, щодо контейнеру TEMU7716950. Вказаний акт здачі-приймання робіт №00000166 від 29.04.2017р. позивачем не підписано з тих підстав, що контейнер TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро на його адресу не було доставлено.

Враховуючи наведене, позивачем було складено акт про недостачу контейнера TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро та листом №17/07 від 17.05.2017р. було надіслано відповідачу для підписання, однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Як зазначив позивач, у нього відсутня міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), відмітка якої могла б свідчити про отримання ним вантажу - контейнеру TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро, щодо якого подавалась вантажно-митна декларація (ВМД) №100110/2017/090801, у зв'язку з тим, що відповідач втратив вказаний контейнер з вантажем, а тому позивачем долучено до матеріалів справи копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) лише щодо 10 інших контейнерів.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться докази сплати податку на додану вартість в розмірі 100918,86 грн. при розмитненні товару, що знаходився в контейнері TEMU7716950. Так, сплата податку в розмірі 100918,86 грн. відображена в митній декларації UA100110/2017/090801 від 29.04.2017р. в графі 47 (код 028, спосіб розрахунку: СП 01).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011 Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій , яким затверджено Класифікатор способів розрахунку , код способу розрахунку 01 (СП 01) означає сплату митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби .

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011 Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій , яким затверджено Класифікатор видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами , код 028 означає Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання .

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість в розмірі 100918,86 грн. був сплачений позивачем при митному оформленні контейнера TEMU7716950.

Також у вказаній митній декларації в графі 23 вказано валютний курс, що становить 28,89063600, а отже в графі 47 декларації вказано вартість контейнеру: 504594,31 грн. (17465,67 x 28,89063600 = 504594,31 грн.) .

Слід зазначити, що при митному оформленні контейнера TEMU7716950 було проведено електронне декларування.

Так, відповідно до ч.2 ст.257 Митного кодексу України, електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Частиною 3 ст.257 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Крім того в матеріалах справи міститься рахунок на оплату №Т-00000166 від 29.04.2017р., що підписаний зі сторони відповідача та виставлений позивачу щодо надання послуг по контейнеру TEMU7716950.

Також позивачем долучено до матеріалів справи запит ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до СВ Приморського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області, в якому позивач просить повідомити чи зверталось ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» щодо втрати ним контейнера TEMU7716950, який належить ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» .

У відповіді Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області 31/18со-48 від 26.09.2017р., що адресована директору ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» вказано, що 04.05.2017р. до Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області із заявою звернулось ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» , щодо втрати контейнера TEMU7716950 в порту м.Одеса, що належить ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» . Дана заява від 04.05.2017р. внесена в журнал єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні провадження за №15818. ТзОВ ТЕК РАС Логістик визнано потерпілою стороною в кримінальному провадженні №12017160500002469 від 08.05.2017р.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про те, що відповідач прийняв контейнер TEMU7716950 з метою його доставки до місця призначення відповідно до підписаної між сторонами заявки, однак був ним втрачений.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.ч.1- 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 934 ЦК України встановлено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч.1,2 ст.224 ГК України).

Частина перша статті 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч.1 ст.226 ГК України).

Внаслідок аналізу матеріалів справи судом встановлено, що відповідач втратив контейнер TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро (504594,31 грн.), який він відповідно до умов договору та підписаної між сторонами заявки, зобов'язався до 12.05.2017р. доставити до смт.Клавдієво-Тарасове, вул.Ворошиова, 12-А (Київська область, Україна).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було понесено витрати, оплативши послуги митного брокера за складання та оформлення ВМД 090801 від 29.04.2017р. в розмірі 2800,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №9 від 30.04.2017р. на суму 2800,00 грн., а також платіжним дорученням ;40576 від 18.05.2017р. на суму 2800,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 507727,03 грн. суми втраченого вантажу, 100918,86 грн. суми сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість та 2800,00 грн. вартості послуг митного брокера підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 50772,70 грн. упущеної вигоди суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до 4 ст.623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У позовній заяві позивач стверджує, що 10% від вартості втраченого вантажу складає 50772,20 грн., які б позивач отримав за звичайних обставин при продажу вантажу по договорам, укладеним з покупцями.

Однак, саме лише твердження про можливість отримання доходу, без зазначення вжитих позивачем заходів щодо їх одержання, а також без подання відповідних доказів, на підтвердження вжитих заходів, не може слугувати для задоволення позовної вимоги про стягнення 50772,70 грн. упущеної вигоди.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 507727,03 грн. суми втраченого вантажу, 100918,86 грн. суми сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість та 2800,00 грн. вартості послуг митного брокера.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» (79018, м.Львів, вул.Олени Степанівни, буд.47, ідентифікаційний код 35774697) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 72-А, ідентифікаційний код 22902499) 507727,03 грн. суми втраченого вантажу, 100918,86 грн. суми сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 2800,00 грн. вартості послуг митного брокера та 9171,59 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 12.10.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17.10.2017 р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мороз Н.В.